Про причетність розробника софту для американських військових і спецслужб компанії Palantir до подій на фронті написало видання The Washington Post. Як виявилось, компанія, активність якої в Україні лише анонсували, уже має в Києві офіс, а бійці ЗСУ використовують її розробки. Журналісту видання Девіду Ігнатіусу показали програму в дії: на супутниковій карті Бахмуту видно місця дислокації ворожої техніки, для чого використані дані з численних комерційних супутників, від розвідників на полі бою чи ворожій території, а також інфрачервоні зображення, на яких видно недавній рух чи постріли техніки. Оцінивши обстановку, програма пропонує, якою саме з наявної в українців зброї було б найкраще вразити ту чи іншу ціль. Коли командир підрозділу обирає спосіб атаки, відповідну команду в цій же програмі отримують артилерійські підрозділи чи оператори установок РСЗО. І це ― спрощений приклад використання системи, яка покладається на дані кількох сотень супутників, тисяч дронів, Starlink для швидкісної передачі даних, а також фахівців із країн НАТО, які, перебуваючи за кордоном, теж отримують і аналізують ці дані. Вони бачать ефективність українських і російських атак, виявляють закономірності в масивах отриманої інформації, щоб підвищити точність наступних ударів ЗСУ. Задіяно й штучний інтелект. Поради від західних військових штабів щодо цілей та способу ударів, ідеться в матеріалі, проявились в операціях на Харківщині, зокрема в Ізюмі, на Херсонщині та Донеччині. Координувати дії допомагали й допомагають українські IT-фахівці: кожна українська бригада має бійця, який відповідає суто за роботу програмного забезпечення. Саме софт нерідко відігравав вирішальну роль у тому, щоб визначити точну локацію російських штабів чи військових баз. «Це перша війна, де таку велику роль відіграють алгоритми, ― ідеться в статті. ― Тим дивніше, що водночас ми бачимо безліч окопів у стилі Першої світової війни». Росіяни теж намагаються задіювати новітні технології, однак їхні розробки кострубаті, доступ до якісних супутникових даних у них обмежений, а підрозділи передають інформацію один одному занадто повільно. «Через новизну у світі досі нечітко оцінюють перевагу в цифровій компоненті війни, ― каже керівник Palantir Алекс Карп. ― Однак у підсумку різниця в силі між «цифровою» та «аналоговою» арміями така ж, як різниця між країною з ядерними боєголовками та тією, що має лише конвенційну зброю». Перевага в технологіях і високий бойовий дух дає можливість виграти війну, навіть за значної різниці в кількості людей та зброї ― що вже котрий місяць демонструє Україна, підсумовує видання.
Про рішучу відмову України від усього, пов’язаного з російським, пише інформагентство Associated Press. Матеріал підсумовує культурні пріоритети українського суспільства після широкомасштабного вторгнення рф у першому ж реченні: «Федір Достоєвський відправляється тут на вихід, на його місце заходить Енді Воргол». Процес, який після початку війни у 2014 році називався декомунізацією і був доволі м’яким ― щоб, як пояснюють журналісту медіакомпанії, не дратувати численне російськомовне населення країни, тепер став дерусифікацією, і йому не бракує рішучості. Якщо за вісім років до 2022-го в Києві перейменували двісті топонімів, то починаючи з лютого нові назви отримали стільки ж вулиць, провулків, площ та алей ― і ще сотню планується перейменувати. З українських мап і будинків зникають назви першо- і другорядних російських діячів, натомість з’являються іноземні постаті, а також українські, яких колонізаторська політика росії свідомо підштовхувала до забуття. АР згадує один із найбільш красномовних прикладів «перехрещення» топоніма ― колишній столичний бульвар Дружби народів, який стосувався «союзу» поневолених росією народів. Тепер назва цього бульвару несе протилежне значення ― важлива для міста транспортна артерія присвячена одному з ідеологів українського націоналізму Миколі Міхновському.
Якнайшвидше надати Україні GLSDB ― бомби малого діаметру наземного запуску (Ground-Launched Small Diameter Bomb) ― закликають у публікації на спеціалізованому сайті про оборону Breaking Defense заступник керівника присвячених росії програм американського Фонду захисту демократій (Foundation for Defense of Democracies, FDD) Джон Гарді та керівник Центру військової і політичної сили цього ж фонду Бредлі Боумен. GLSDB ― це спільна розробка шведської компанії Saab та американської Boeing, що поєднує дві системи: бомбу GBU-39, бойова частина якої важить 113 кілограмів і коштує приблизно $40 тисяч, що доволі небагато, і ракету M26, яка має дальність польоту до 150 кілометрів і точність удару один метр. Запускати ці боєприпаси можна, зокрема, з установок HIMARS і M270 ― і це б відчутно посилило можливості України на фронті. Особливо, якщо врахувати, що різні види бомб можуть призначатися для дуже міцної броні чи для рухомих цілей. Так, боєприпаси з такою дальністю дії теоретично підвищують ризик ударів по російській території ― однак досі Україна дотримувалась взятих на себе зобов’язань не бити із, зокрема, HIMARS, по цілях у росії. Немає причин вважати, що цього разу Україна не дотримає обіцяного, пишуть Гарді та Боумен. Утім, що швидше Київ отримає ці боєприпаси, які наявні на складах у значній кількості, то швидше може закінчитись ця війна, впевнені автори статті, адже саме точні удари по тилових базах росіян зумовлюють успішні українські контратаки.
Щодня без вихідних ми шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]