«Часткова мобілізація» росіян виявилась не настільки провальною, як про це писали у світі ― і путін вдосконалює механізм для її наступних хвиль. Про це пише у Foreign Policy аналітик «Фонду Карнегі за міжнародний мир» Максим Саморуков. Ефективність мобілізації він аргументує так: росіяни зупинили стрімкий наступ українців на півночі Луганщини та тиснуть на Бахмутському та Авдіївському напрямках ― насамперед завдяки «мобікам». При цьому політично мобілізаційна кампанія не надто зашкодила кремлю: коли путін оголосив про завершення хвилі мобілізації, рейтинги влади повернулися майже до рівня літа 2022-го. «Протест росіян викликав не сам факт мобілізації, та й до самої війни більшість із них не мають претензій», ― пише Саморуков. Їх обурило те, що мобілізація виявилась хаотичною, а новоприбулим на фронт не вистачало одягу, харчів і зброї. Коли ж призов завершився, в атомізованому російському суспільстві зітхнули з полегшенням ― мовляв, цього разу нас це не зачепило. На майбутнє москва врахувала прорахунки першої хвилі мобілізації: забезпеченням фронту зайнялись доволі ефективні російські технократи, зокрема прем’єр-міністр михайло мішустін і мер москви сергій собянін. Найбільші проблеми з постачанням вдалось владнати, принаймні зараз. Змінюють і систему призову ― дані оцифровують та інтегрують з іншими системами, щоб швидше визначати, кого варто забрати на фронт, а кого через статус, доходи чи репутацію краще залишити у спокої. «Путін натякнув, кого він воліє бачити на фронті, сказавши, що краще померти в бою, ніж від горілки та наркотиків. Відповідно, наступні черги мобілізації стосуватимуться тих, хто економічно не надто активний та є для держави радше баластом», ― пише Саморуков. А ті ж, хто зовсім не бажає йти воювати, можуть цього уникнути ― виїхати за кордон, поступити у виш чи влаштуватися в компанію, що має «бронь» для своїх працівників. Зрештою війна стосуватиметься найменш захищених і бідних верств населення й опозиціонерів ― адже повістки можна також використовувати як інструмент репресій. Натомість більшість росіян зможуть і далі спостерігати за війною по телебаченню, радіючи пропагандистській брехні. Перехід на цифровий призов запланований на квітень 2024 року. Утім, на думку Сухорукова, до того часу пріоритети кремля не зміняться ― й Україна, як і раніше, залишатиметься ціллю номер один.
Доля найближчих етапів війни залежатиме від того, хто матиме більше снарядів і швидше доставить їх на лінію фронту, пише Bloomberg. Особливо через це переживають у кремлі, стверджує кореспондент видання Марк Чемпіон із посиланням на трьох неназваних російських високопосадовців. Головною метою зими путін визначив не дати ЗСУ звільнити більше територій ― саме тому він затикає дірки на півночі Луганщини нашвидкоруч вдягненими та ледь натренованими мобілізованими. Але логістика зброї у росіян далека від ідеалу, і якщо москва в найближчому майбутньому не вирішить цієї проблеми, наступ українців знов активізується. Україна теж потребує більше артилерійських установок і снарядів, на чому перед західними партнерами часто наголошує Володимир Зеленський. Особлива проблема зі снарядами для танків, оскільки ліній із виробництва боєприпасів для радянських моделей танків замало. Звідси й активні прохання до союзників надати Україні сучасні західні танки, снаряди для яких виготовляють багато підприємств у НАТО. Утім, якщо поглянути на ситуацію ширше, росія все одно виснажується і програє. Хоча російські оборонні заводи працюють на максимальній потужності, кремль занадто швидко витрачає високотехнологічні снаряди, запас яких швидко не відновити, та й ефект від використання цих снарядів мінімальний. «Тож у майбутньому нових українських контрнаступів не уникнути», ― сказав виданню російський військовий експерт, який попросив зберегти свою анонімність, оскільки критика армії рф у росії є кримінальним злочином.
Щодня без вихідних ми шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]