Чим для путінського режиму в росії обернеться втеча військ із Херсону? Це в матеріалі під назвою «Втрата Херсону перетворює військові цілі путіна на пил» намагаються з’ясувати журналісти The Washington Post. З одного боку, іще недавно путін особисто обіцяв докласти всіх зусиль для того, щоб утримати окуповане місто. Прапор міста вивішували на урочистостях у російській держдумі, про область є згадка в російській конституції. З іншого ж боку, для більшості росіян путін досі є «патріотичним, добрим, цареподібним правителем, якого часом підводять зрадники та некомпетентні чиновники» ― і втрата Херсону цього одразу не змінить. Особливо з огляду на те, як старанно російський диктатор дистанціювався від подій на Херсонщині: того дня, коли втратили обласний центр, єдиною його публічною появою були відвідини московського Центру мозкових і нейронних технологій. Втім, хоч більшість росіян може й надалі підтримувати путіна ― ця підтримка все примарніша з боку російських «військових блогерів», багатіїв та політичної еліти. Один із бізнесменів на умовах анонімності заявив, що дуже сподівався на можливі мирні переговори: цю тему в останні тижні активно просували російські чиновники, згадували про неї і в США. Однак зараз на хвилі успіху ЗСУ перспектива цього знов примарна. За словами аналітика Андрія Колеснікова з Фонду Карнегі, путін стає все більш схожим на Сталіна в останні роки правління: як і той, нинішній диктатор все частіше приймає рішення одноосібно, нікому не довіряючи. Однак, за словами інших опитаних виданням аналітиків російського походження, якщо путін зрозуміє, що навіть після мобілізації російські війська так само неефективні та зазнають жахливих втрат ― він може погодитись на мир з умовою повернути Україні всі захоплені території, окрім Криму. Пропагандистська машина зробить свою роботу, і кремлю вдасться пояснити росіянам необхідність такого кроку, підсумовує видання.
Про очікування від зими в контексті російського вторгнення пише The New York Times. Як і чимало інших видань, газета звертає увагу на погіршення прохідності території через вʼязкі ґрунти. Однак це актуально для української армії, яка наступає й має обмежений запас техніки. Росіяни ж більше потерпатимуть від холодів. На відміну від ЗСУ, що мають свою теплу форму й допомогу із зимовим одягом від західних союзників, десяткам тисяч мобілізованих росіян форми бракує, а та, що є, не врятує від сильних снігів чи морозів. Тому, йдеться в статті, ймовірне різке збільшення травм окупаційної армії суто через холод. Паралельно з можливим зниженням інтенсивності бойових дій на лінії фронту, дуже ймовірні атаки росіян на об’єкти української цивільної інфраструктури. Зокрема, за словами представників української влади, варто очікувати атак на системи постачання води. Хоча невідомо, чи багато в росії зброї для такого виду атак. Навіть приблизну кількість крилатих ракет на озброєнні рф назвати складно, як і іранських дронів. З іншого боку, імовірне підвищення активності українських спецслужб на території росії. Видання припускає, що Київ може вдатись і до подальшого нищення логістичних шляхів, і до вибіркових убивств російських військових керівників чи високопосадовців.
Про те, як різко набирає політичні бали керівник «Приватної військової компанії Вагнера» євген пригожин, пише The Wall Street Journal. Якщо донедавна він заперечував свій зв’язок із найманцями, то в останні кілька місяців пригожин і підтвердив, що є керівником «вагнерівців», і відкрив бізнес-центр військової компанії в Санкт-Петербурзі, і виступив організатором курсів «територіальної оборони» в прикордонних з Україною областях росії ― щоб цивільні могли якось брати участь у війні, якщо вона пошириться на ці території. Також прес-служба кейтерингової компанії пригожина недавно поширила меседж, у якому він запевняє, що підконтрольні йому структури намагались і намагатимуться впливати на вибори в США. Видання вдається в питання, навіщо це пригожину. І доходить висновку, що, користуючись військовими поразками росії на фронті, своєю показовою активністю та зухвалістю він намагається стати впливовим гравцем у російській владі. Із цим пов’язано, наприклад, те, що «вагнерівці» лишались під Бахмутом, атакуючи місто, навіть тоді, коли інші російські війська втрачали позиції під Харковом, Лиманом та Херсоном. Бахмут не настільки стратегічно важливе місто, як інші втрачені росією. Найманці пригожина воювали там, щоб показати, що бодай на них ― і на їхнього керівника ― путін може покластися. Це починає давати результат, пише WSJ. Так, нещодавно позбувся своєї посади керівник центральної групи військ рф олександр лапін. Він був об’єктом запеклої критики насамперед пригожина.
«У більшості операційних Центрального шпиталю американського штату Массачусетс усе відбувається за звичним ритмом: пристрій моніторингу пульсу розмірено пікає, хірург просить скальпель, ножиці чи бинт. Однак сьогодні цей ритм звучить інакше. Він перемежається з тихими діалогами українською», ― так починається репортаж NPR про нову ініціативу лікувального закладу. Точніше, це ініціатива місцевого хірурга Сергія Мельничука, якого супроводжують українські фахівці Володимир Войтко та Віталій Соколов. Вони вчаться пересаджувати органи, конкретно в момент присутності журналіста ― роботі із серцевим клапаном. Мельничук працює в Бостоні вже понад десять років, а родом він із заходу України, його батьки досі живуть в одному з тамтешніх маленьких аграрних містечок. Із початком повномасштабного російського вторгнення Мельничук приїхав до України, міркуючи, чим може бути корисним. Спершу він навчав травматичної хірургії місцевих фахівців, проводив курси одразу в трьох лікарнях, куди звозили травмованих цивільних та військових. Одним із найпоширеніших запитів тоді була пересадка органів, згадує Мельничук. І фахівців, здатних робити такі операції, в Україні бракувало ― особливо тих, що займаються трансплантацією легень. Сергій провів десятки таких операцій, тож на осінь він зібрав групу з 13 українських фахівців, які тепер навчаються в Бостоні пересаджувати серце й легені. Спершу планувалось, що ці лікарі зніматимуть житло на AirBNB неподалік шпиталю ― однак український МОЗ зараз не має на таке грошей. На щастя, в місцевих лікарів знайшлось достатньо знайомих, які на певний час прихистили українців. Вони почали навчання в жовтні й планують повернутись до України в грудні.
Щодня без вихідних ми шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]