Вчора ми писали про спеціальний, присвячений Україні друкований випуск журналу The Atlantic, який вийде в жовтні. Сьогодні видання опублікувало другий есей серії, цього разу за авторством Енн Еплбаум. Він про білорусів, які воюють за Україну в полку імені Кастуся Калиновського. Калиновський брав участь у повстанні 1863 року проти російської окупації Речі Посполитої. Окремий підрозділ у складі ЗСУ, названий на його честь, воює не лише проти росії, а з надією на звільнення Білорусі від диктатури лукашенка ― стверджує Еплбаум, яка спілкувалася з воїнами полку. Називаючи причини, що мотивують білорусів битися на боці Києва, один із солдатів говорить, що вони не завершили революцію й не завадили російським військам напасти на Україну з території їхньої Білорусі. Серед волонтерів ― нещодавні випускники шкіл, робітники заводів, міліціонери. Усі вони проходять перевірку за допомогою зламаних баз даних білоруського кдб, а інформація про кількість білорусів у полку Калиновського, їхні імена, місця служби чи навчання тримаються в секреті. Еплбаум пише, що бійці полку Калиновського переконані: білоруський режим слабший та небезпечніший, ніж усі думають. Вони вірять, що якщо путін переконає лукашенка використати білоруські війська для війни в Україні, то багато солдатів здадуться, а більшість білоруських танків опиняться під контролем ЗСУ. Також бійці говорять про силовий сценарій усунення режиму лукашенка в Білорусі та сподіваються, що українці, поляки й Захід зможуть із цим допомогти. Такий розвиток подій буде можливий після перемоги України, яка ослабить і росію, і її «білоруського сатрапа».
Джефрі Зоненфельд та Стівен Тіан із Єльського університету пишуть про наслідки обмеження цін на російську нафту в статті на Foreign Policy. Автори відзначили значний скептицизм серед експертів та медіа у відповідь на оголошення країн «Великої сімки» про обмеження ціни на закупівлю російської нафти. Самі Зоненфельд і Тіан вважають цей захід досить дієвим, і ось чому. По-перше, шостий пакет санкцій ЄС забороняє імпорт російської нафти морем з грудня, нафтопродуктів ― із лютого, а це, на думку аналітиків, може призвести до стрімкого зростання цін. Тому запровадження верхньої межі вартості нафти завадить путіну отримати вигоду, на яку він міг би розраховувати. По-друге, критики вважають обмеження ціни G7 неефективним, оскільки інші країни на кшталт Індії, Китаю та Туреччини не погодяться на нього ― однак Зоненфельд і Тіан упевнені, що санкції «Великої сімки» дозволять втримати низьку ціну нафти для інших країн, таким чином покладаючи більший тягар на економіку рф. Цю думку підтвердив міністр економіки однієї з країн Азії, який переконаний, що завдяки «Великій сімці» зможе домовитися про ціну навіть нижчу, ніж початкова пропозиція рф зі знижкою в $30 за барель. По-третє, у відповідь на закиди про неможливість врегулювання обмеження ціни й логістичні виклики такого рішення автори пишуть, що пошук «обхідних шляхів» однаково коштуватиме росії досить дорого, а великі транснаціональні компанії не підуть на ризики фінансування, купівлі чи страхування російської нафти. Крім цього, автори звертають увагу на плутанину в медіа, які пишуть, що путін нібито може компенсувати нижчі ціни збільшенням видобутку. Це не так, адже росія є одним із найменш ефективних виробників нафти у світі, і до без того високої вартості видобутку додасться збільшення витрат на перевезення. Наостанок, Зоненфельд і Тіан не думають, що путін може просто перестати продавати нафту, як він погрожує. Експорт енергоносіїв забезпечує понад половину доходів держбюджету рф, а витрати на війну в Україні постійно зростають. Так що, підсумовують автори, обмеження ціни на російську нафту принесе набагато більше користі, ніж зараз уявляють критики цієї ідеї.