Брюс Джентлсон, автор книги «Санкції: що потрібно знати всім», пише про вплив санкцій на економіки рф і Заходу в есеї на Foreign Policy. Автор виділяє три фази «війни санкцій» ― стримування, примус і виснаження. Стримування не спрацювало, хоча ймовірність того, що воно спрацює, і була невисокою, вважає Джентлсон. Загроза санкцій і раніше ніколи не була ефективним засобом втримати цілеспрямованого агресора, який прагне війни. Друга фаза ― масові санкції, застосовані проти рф разом із підтримкою України, мали би змусити путіна відступити, та діють повільно, зважаючи на залежність санкціонерів від енергоресурсів рф. Тим не менше, ці санкції завдали значної шкоди економіці росії ― прогноз росту ВВП країни найгірший з часів буремних 90-х, у березні рубль впав удвічі порівняно до долара. У відповідь на цю санкційну хвилю кремль вжив низку заходів: знайшов інших покупців енергоресурсів, викрав і продав українське зерно. Підвищення пенсій разом із репресіями проти невдоволених приборкало першу хвилю протестів серед місцевого населення. Зараз ми перебуваємо в третій фазі, пише Джентлсон, коли страждають і Захід, і рф. Контрсанкції росії, зокрема скорочення поставок природного газу в ЄС, доволі сильно «кусаються». На глобальному рівні дії росії спричинили продовольчу кризу, в якій глобальний південь звинувачує західні санкції. Тим не менше, деякі аналітики вважають, що російська економіка зазнає структурних уражень, які поки що вдається приховати. Так, курс рубля на чорному ринку відрізняється від офіційного, акції «Газпрому» впали вперше з 1998 року, імпортозаміщення не працює, близько пів мільйона кваліфікованих працівників залишили країну. Якщо захід не виснажиться і продовжуватиме, то економічний тиск на росію лише посилиться, вважає автор. Разом із цим, це навряд чи змусить путіна здатися: Куба вже понад 60 років під санкціями, але вони не призвели до зміни режиму, Попри десятиріччя санкцій, Північна Корея на чолі з Кім Чен Ином розширює свій ядерний арсенал. Джентлсон вважає, що аби санкції призвели до зміни політики, потрібно виконати дві умови: у рф мають існувати внутрішні еліти, чиїм інтересам санкції шкодять, а Захід повинен мати чітку дипломатичну стратегію, яка дозволить перемовини в обмін на поступки.
Надія Канева, доцентка Денверського Університету і фахівчиня з комунікацій, пише про бренд «Сміливість», який Україна просуває від початку повномасштабної війни, в есеї на The Conversation. Нещодавня стаття у Vogue про першу леді, яка викликала жваві дискусії в соцмережах, вписалася в загальну стратегію уряду України, яка прагне утримати увагу світу на тому, як українці борються проти вторгнення росії. Канева досліджувала, як колишні комуністичні країни використовували маркетингові стратегії, та дійшла висновку, що мета таких стратегій ― не лише покращити свій імідж на міжнародній арені, але й знайти нові сенси національних ідентичностей. Ідею кампанії «Українська сміливість» розробила українська рекламна агенція Banda невдовзі після 24 лютого, і на сьогодні продукти кампанії охоплюють різноманітні формати ― від білбордів до упаковок соків. Географія кампанії ― Україна та 17 країн Європи і США, витрати на виробництво продуктів покриває уряд, а медіапростір надають світові ЗМІ. Канева вважає, що цей спосіб комунікації бренду під час війни є безпрецедентним, та виділяє три основні аспекти: по-перше, Україна промовляє не тільки до лідерів інших країн, але й до громадян цих держав, які можуть зробити пожертву чи тиснути на свій уряд. По-друге, кампанія розширює можливості залишати війну на видноті за межами новин ― як, наприклад, у випадку із публікацією в Vogue. І зрештою, пише авторка, для української кампанії обрано дуже влучне повідомлення: «Будьте сміливими, як Україна» ― воно пропонує людям уявити кращі версії себе.