The Verge пише про російську групу шахраїв, яка фальсифікує проукраїнські мобільні застосунки. Поки російська війна в Україні триває, дослідники групи аналізу загроз Google (TAG) виявили російське проурядове угруповання Turla, яке поширює зловмисне програмне забезпечення, замасковане під проукраїнський додаток Cyber Azov. Verge пише, що текст на сайті застосунку стверджує, що програма запускатиме DDoS-атаки на російських сайтах. Насправді аналіз VirusTotal показує, що це шкідливий додаток із вірусом. Окрім програм на кшталт Cyber Azov, TAG також помітив використання нещодавно виявленої вразливості Follina в Microsoft Office, яка дозволяє хакерам маніпулювати компʼютерами. TAG повідомляє, що Follina використовують повʼязані з головним розвідувальним управлінням росії групи для нападу на українські ЗМІ. За даними видання, подібні інструменти є частиною нової масової тенденції, яка виникла після повномасштабного російського вторгнення в Україну ― залучення до інформаційної війни великої децентралізованої бази цифрових волонтерів.
Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган познущався над путіним під час його візиту до Туреччини, пише The Guardian. Перед тим, як Ердоган його привітав, російський президент мусив майже хвилину незграбно стояти в кімнаті перед групою репортерів. The Guardian пише, що, можливо, це була розплата за зустріч у Москві 2020 року, коли Ердоган був змушений чекати близько двох хвилин, перш ніж його допустили до зали засідань. Для путіна примушувати міжнародних лідерів чекати на нього ― звична справа. Деякі навіть стверджують, що це вивірена психологічна тактика російського диктатора. The Guardian наводить кілька випадків, коли путін сильно запізнювався: у 2003 році він змусив британську королеву чекати на себе 14 хвилин, а в червні 2015 року російський диктатор спізнився на годину на зустріч із Папою Франциском у Ватикані.
Джозеф Стіб, доцент кафедри питань національної безпеки Військового коледжу Військово-морських сил США, написав колонку на War on the Rocks про вплив «Великої американської війни з терором» на позицію щодо російсько-української війни. Реакція США на події 11 вересня в Іраку перетворилася на «криваве болото», що призвело до посилення критики ідеї зовнішнього військового втручання загалом. Оскільки підтримка війни в Іраку стала політичним тягарем, то адміністрації Обами, Трампа та Байдена намагалися обмежити втручання США у міжнародні справи. Стіб обговорює відмінності між консервативним і ліберальним підходами до використання сили Штатів та консенсус між ними: демонстрація сили без безпосереднього застосування її до ворогів. Довготривале двопартійне зобовʼязання США просувати «загальнолюдські цінності» також стало частиною консенсусу після 11 вересня. Україна тепер перебуває в тіні «Великої війни з терором», пише Стіб. Президент Байден представив допомогу Україні як захист світової демократії проти зростаючого авторитаризму, намагаючись трансформувати іноземне суспільство без присутності на українській землі. Противники консенсусу, хоч і не обовʼязково виступають проти військової допомоги Україні, звинувачують у кризі США та НАТО. Більш того, деякі націоналісти відверто захоплюються путіним, оскільки він, на їхню думку, представляє їхню систему цінностей. Для істеблішменту, з іншого боку, роль США в Україні може допомогти відновити владу, дистанціювавши її від наслідків війни в Іраку.