Ліана Фікс, програмна директорка Департаменту міжнародних відносин Фонду Корбера, та Майкл Кіммадж, професор історії Католицького університету Америки, досліджують можливість подальшої ескалації війни в Україні в есеї на Foreign Affairs. Протягом усього тексту автори описують російсько-українську війну переважно як конфлікт між Байденом і путіним, здебільшого ігноруючи інших акторів. За словами Фікс і Кіммаджа, є негласне розуміння того, що таке червоні лінії для росії і Заходу. Наприклад, росія прийме західну зброю в Україні, але не західні війська. Захід, своєю чергою, прийматиме російські методи ведення війни, якщо вони не включатимуть зброї масового знищення. Проте, оскільки війна вступає в шостий місяць і вже залучає широке коло сил, то вона може вийти з-під контролю навіть волею випадку. Автори згадують Холодну війну як приклад того, що може чекати на світ: фази керованого протистояння, за якими відбувається різке загострення конфлікту. Фікс і Кіммадж теоретизують про потенційні сценарії ескалації: випадковий удар по цивільних обʼєктах заходу, подібний до трагедії MH-17, або помилкове націлювання України на велику цивільну ціль у рф. Інший сценарій може нагадувати Карибську кризу ― непослідовний путін може спробувати нарешті поставити західні країни «на коліна», не спрогнозувавши реакцію на свої дії. Автори вважають, що від виходу з-під контролю війни, яка може тривати довгі роки, врятують лише усвідомлене терпіння та стратегічне ігнорування.
У відповідь на усунення президентом Зеленським одразу двох керівників правоохоронних органів, Politico пише про зростання занепокоєння з приводу консолідації влади в Україні. Близький до Офісу президента західний чиновник розповів Politico, що цей крок, схоже, відбувся у напрямку, протилежному від вимог ЄС посилити незалежність правоохоронних органів Києва у рамках антикорупційних зусиль. Деякі українські експерти та активісти занепокоєні тим, що Зеленський міг звільнити главу СБУ Івана Баканова та генпрокурора Ірину Венедіктову, щоб зміцнити свою владу. На думку юристки київського Центру протидії корупції Тетяни Шевчук та експертки Українського незалежного центру політичних досліджень Юлії Тищенко, усунення Баканова та Венедіктової посилить вплив глави Офісу президента Андрія Єрмака, якого вважають «сірим кардиналом». У той же час адміністрація Байдена не виглядає стурбованою, а речник Держдепартаменту США днями прокоментував, що Штати інвестують в установи, а не в конкретних людей.
Оглядачка Foreign Policy Елізабет Бро пише про ще одну зброю в арсеналі путіна ― європейську міграційну кризу. Окрім того, що понад шість мільйонів українців втекли до ЄС у пошуках притулку, глобальна продовольча криза, спричинена російським вторгненням в Україну, викликала нову хвилю міграції з країн, які постраждали від відсутності українського зерна. За даними FP, кількість неукраїнських мігрантів, які прибули до ЄС за останні пів року, зросла майже вдвічі порівняно з таким самим періодом минулого року. Це означає, що путін створює міграційні хвилі, щоб дестабілізувати континент, керуючись тактикою «свого товариша» олександра лукашенка, який запрошував мігрантів до білорусі, звідки організовував їх транспортування до кордонів Польщі та Литви. Путін мігрантів не підвозить, але результат його дій той самий ― підвищений ризик безладу в країнах ЄС. Бро пише, що існує небагато етичних рішень, до яких ЄС міг би вдатися задля обмеження цієї кризи. Єдине, що спадає на думку ― допомогти країнам від Єгипту до Бангладеш отримати їхню пшеницю.