Оскільки стає очевидним, що рф потерпатиме від наслідків своєї спроби вторгнення в Україну протягом наступних років, у США може з’явитися більше простору для концентрації на відносинах з Китаєм, пише Bloomberg. З цієї точки зору війна в Україні (якщо росія зазнає поразки) може навіть мати позитивний довгостроковий вплив на позицію США в Азії. Країна пробує посилити свою позицію, імовірно, переміщенням військ та озброєння, а також розширенням економічного й політичного впливу на Індо-Тихоокеанський регіон. Це стане продовженням попередніх заходів, здійснених адміністрацією Байдена ще до початку повномасштабної війни росії з Україною. США вже докладали зусиль для зміцнення союзів з Японією, Індією та Австралією. Фокус Байдена на Азії буде продемонстровано пізніше цього місяця, коли він поїде до Південної Кореї та Японії, щоб продемонструвати єдність проти Північної Кореї.
Адріан Боненбергер, письменник і ветеран, який з 2015 року допомагав навчати українські війська, написав колонку на Foreign Affairs, в якій досліджує трансформації української армії від початку відновлення української незалежності. Хоча деякі аналітики вважають, що навчання НАТО зробило українську армію достатньо сильною, щоб успішно дати відсіч росії, Боненбергер вважає, що зовсім не навчання стали вирішальним фактором. Озираючись назад, він пише про низку поганих рішень та економічних криз, які призвели до скорочення кількості українських військових з майже 800 тисяч у 1991 році до 130 тисяч у 2014-му. Більше того, за даними джерел Боненбергера, через корупцію в 2014 році Україна мала лише три боєздатні озброєні бригади — це близько 7 тисяч військовослужбовців. З 800 танків придатними до бою були лише з десяток — ті, що використовувалися для військових парадів. У 2014 році величезною проблемою для України були зради перебіжчиків — проросійських чиновників військових та розвідувальних служб часів Януковича. росія добре усвідомлювала слабкість української армії і використовувала цей фактор для вторгнення. Ця початкова поразка змусила Україну відразу засвоїти деякі уроки: за кілька місяців війська швидко розширилися до десятків тисяч осіб. Український уряд санкціонував формування добровольчих загонів за підтримки приватних і корпоративних пожертв, ці підрозділи, такі як полк «Азов», боролися пліч-о-пліч з державними військовими частинами. Війна допомогла позбутися корупції та зрадників у армії, а добровольчі загони почали втілювати гнучкі військові ієрархії та низові політики. На кінець 2015 року українська армія мала інноваційну та меритократичну культуру, і це, разом із західною підготовкою, є ключовим фактором її успіху тепер.
Спостерігаючи за візитом президента Макрона до Берліну 9 травня, у «День Європи», редактор BBC Europe Катя Адлер пише про потенційні зміни в динаміці влади в ЄС. Коли Макрона обрали президентом вперше, йому було важко змагатися за лідерство з Ангелою Меркель. Зараз ситуація інша, пише видання. Оскільки Олаф Шольц не поспішав вжити рішучих заходів щодо рф, Німеччина справляє враження «другорядного члена західного альянсу», який протидіє кремлю. Отже, переобраний президент Франції Макрон вважає, що йому випав шанс продемонструвати власне лідерство в Європейському Союзі. Перед поїздкою до Берліну Макрон поділився своїм баченням майбутнього ЄС у промові перед Європарламентом. Ключовою є ідея створення зовнішнього кола країн, у тому числі Великої Британії та інших, які бажають приєднатися, зокрема, України та Західних Балкан. Ця ідея цілком відповідає неодноразовим спробам Макрона вести дипломатичні переговори з путіним. Справжніми двигунами оборонних рішень НАТО та ЄС щодо російського вторгнення в Україну є Польща, країни Балтії та колишні комуністичні країни включно з Чехією. Угорщина ж, навпаки, блокує плани ЄС щодо нафтових санкцій проти Росії. І ні Німеччина, ні Франція не можуть стримати Віктора Орбана. Це ставить питання, чи є взагалі життєздатним правило одностайності зовнішньополітичних рішень ЄС у ці безпрецедентні часи.