Forbes оцінює можливості України відновити Військово-повітряні сили за рахунок іноземної допомоги. За даними аналітичного центру Oryx, за 54 дні війни росіяни збили щонайменше 15 українських літаків, також вони завдають ударів по авіабазах і сховищах пального. Результатом цього стала постійна «ерозія» флоту винищувачів України: вже досить довго у ЗМІ не згадували про українські бомбардувальники Су-24, і лише більш численні ескадрильї МіГів здатні довше зберігати боєздатність. Згідно зі статтею, теоретично Україна могла б збільшити свій парк МіГ-29 на 55 літаків за умови повної підтримки Словаччини, Польщі та Болгарії. Однак у довгостроковій перспективі інших джерел подібних літаків чи запчастин для них немає. Ще одна проблема — навчання пілотів, як тих, хто давно не літали, так і нових. Це, імовірно, частково пояснює, чому більшість повітряних атак на російські позиції Україна здійснює безпілотниками на кшталт Bayraktar.
Британський премʼєр Борис Джонсон розігрує «українську карту», намагаючись переключити увагу опонентів і громадськості зі скандалу через вечірку на початку пандемії за участі прем’єра, який отримав назву Partygate, пише Politico. Минулого тижня поліція оштрафувала Джонсона за святкування дня народження у приміщенні у 2020 році ― згідно з «ковідними» правилами це було незаконно. Штраф спровокував дискусії про те, чи здатен лідер уряду обіймати свою посаду. Джонсон одразу ж спробував переключити увагу на війну в Україні, заявивши, що через суспільний осуд щодо себе він «ще сильніше відчуває обов’язок забезпечувати пріоритети британського народу і в найкращих традиціях нашої країни відповідати на варварство путіна та його напад на Україну».
The New York Times досліджує потенційні перспективи другої фази російсько-української війни та переваги, які наразі має кожна зі сторін. У росії це — можливість зосередити війська на одній лінії фронту, коротший ланцюжок поставок (оскільки Донбас межує з рф), знання території та потенційна підтримка з боку більшої частини громадян, якщо вірити опитуванню, що передувало повномасштабному вторгненню. До переваг української сторони видання відносить те, що громадська думка населення сходу України могла змінитися після звірств російських військ, що українські війська набагато мотивованіші за російські, а Захід все активніше забезпечує ЗСУ зброєю, технікою та боєприпасами. NYT цитує Інститут досліджень війни, який пише, що «російські військові навряд чи усунули причини [своїх попередніх провалів в Україні] — погану координацію, нездатність проводити операції в інших країнах і низький моральний дух».
Bloomberg поспілкувався з 10 людьми, які мають доступ до кремлівської «владної верхівки» — вони підтвердили, що все більше представників кремлівської еліти вважають вторгнення в Україну жахливою помилкою. Усі 10 джерел говорили на умовах анонімності, побоюючись можливої розплати. За їхніми словами, путін не збирається змінювати курс, і жодних шансів на те, що хтось в рф кине йому виклик, зараз немає. Коло радників путіна звужується до кількох людей, які говорять йому те, що він хоче почути. Він вважає цю війну частиною своєї історичної місії, тому в разі невдачі, ймовірно, може застосувати тактичну ядерну зброю. Серед еліти та широкого загалу досі існує глибока підтримка війни, оскільки початковий шок від санкцій змінився ілюзією стабільності. Водночас дедалі більше провідних кремлівських посадовців уже усвідомлюють, що вторгнення прирікає росію на роки ізоляції, калічить економіку, підриває державну безпеку та руйнує її вплив на глобальній арені.