Група геофізиків із Швейцарської вищої технічної школи Цюриха опублікувала результати сейсмічних досліджень підповерхневих шарів Марса.
Відповідне дослідження опублікували в журналі Nature Communications, пише видання N+1.
Геофізики, що працюють з даними сейсмографа SEIS марсіанської автоматичної станції InSight, склали найбільш детальну схему будови поверхні Марса до глибини 200 метрів. Як виявилося, під шаром реголіту і крупнозернистої брекчії залягають два великі шари базальту, розділені шаром осадових порід.
InSight працює на Марсі вже три роки, проводячи дослідження внутрішньої будови та клімату планети. Наразі основним робочим інструментом станції є сейсмограф SEIS.
Géraldine Zenhäusern / ETH Zürich
Підсумкова модель будови підповерхневих шарів має такий вигляд. Під станцією залягає шар піщаного реголіту (товщиною приблизно три метри), який потім перетворюється на 15-метровий шар крупнозернистої брекчії, утвореної внаслідок падінь метеоритів. Потім йде шар амазонійських (віком 1,7 мільярда років) базальтів, який, починаючи з глибини близько 30 метрів, переходить у проміжний шар, товщиною 30—40 метрів, що складається, ймовірно, з осадових порід.
Після цього йде шар амазонійських та гесперійських (віком 3,6 мільярда років) базальтів, аж до глибини 175 метрів. Ще глибше залягають, швидше за все, гірські осадові породи.
Дані SEIS дозволяють вченим приблизно зрозуміти, де пролягають основні межі розділу пластів Марсу і який розмір його ядра.