Деснянський районний суд столиці засудив народного депутата Верховної Ради V і VI скликань до 7 років позбавлення волі зі штрафом 8 500 гривень і конфіскацією всього майна. Про це повідомляє пресслужба Офісу генерального прокурора.
Його визнали винним у хабарництві та втечі з-під варти.
Слідство встановило, що у червні-липні 2014 року депутат двічі дав хабар інспектору Київського СІЗО за вільне користування мобільним телефоном — таким чином він створив умови для втечі. Потім у змові, зокрема з конвоїрами СІЗО, він втік з Київської міської лікарні швидкої медичної допомоги.
Наразі щодо нього триває слідство ще у низці кримінальних проваджень — його підозрюють в організації умисних вбивств, організації озброєної банди, заволодінні державними коштами, замаху на вбивство свідка, організації фальсифікації кримінальної справи.
«Судовий репортер» повідомляє, що йдеться про члена фракції «Блок Юлії Тимошенко», члена фракції «Партія регіонів» Олександра Шепелєва.
Справа Шепелєва
У 2013 році його оголосили в розшук за підозрою в причетності до розкрадання коштів банку «Родовід» на суму понад 220 мільйонів гривень за часів премʼєрства Юлії Тимошенко. Окрім цього, він є фігурантом у справах щодо вбивства глави наглядової ради АвтоКразБанку Сергія Кириченка у січні 2003 року та щодо замаху на життя колишнього акціонера «Родовіда» Сергія Дядечка.
У 2014 року Шепелєв втік до Угорщини, однак його видали Україні. У липні того ж року він втік з-під арешту в лікарні разом з конвоїром до Росії — конвоїр під виглядом супроводження Шепелєва вивів його до ванної кімнати та через побутові приміщення вивів із лікарні.
У березні 2015 року Шепелєва затримали російські правоохоронці, а суд дозволив екстрадувати його в Україну, але цього не сталося. У серпні 2016 року екснардепа звільнили з російського СІЗО. Тоді ж Головна військова прокуратура України порушила проти Шепелєва справу про державну зраду, оскільки запідозрила його в переході на службу до ФСБ Росії.
Своєї провини він не визнає.
8 лютого 2018 року Олександра Шепелєва затримали під Києвом. При собі він мав кілька документів, зокрема посвідчення співробітника так званого «міністерства державної безпеки ДНР» (як підполковник Борух Микола Володимирович).