Британські вчені наблизились до розгадки однієї з трьох головних таємниць будівництва Стоунхенджу — як його збудували, з якою метою та звідки притягнули найбільші камені у кілька метрів заввишки і вагою в десятки тонн. Останнє дослідження показує, що ці камені, імовірно, доставили з місця, яке розташоване за 25 кілометрів від самого Стоунхенджу.
Про це пише Reuters.
Геохімічний аналіз одного із кам’яних стрижнів, який повернувся у Британію лише кілька років тому, показав, що 50 із 52 найбільших каменів Стоунхенджу походять із місця під назвою Вест Вудс, яке розташоване за 25 кілометрів від пам’ятки.
Ці камені були встановлені у Стоунхенджі близько 2500 року до нашої ери. Найбільший з них 9 метрів заввишки та важить 30 тонн. Раніше дослідники змогли з’ясувати, що маленькі камені зі Стоунхенджу походять з Пембрукшира (Уельс), що розташований за 250 кілометрів від пам’ятки.
«Те, як їх перемістили на місце, досі є предметом спекуляцій. З огляду на розмір каменів, їх потрібно було або перетягувати, або переміщати на колесах до Стоунхенджу. Ми не знаємо точного маршруту, але принаймні тепер у нас є відправна і кінцева точки», — розповів геоморфолог, керівник дослідження із Брайтонського університету Девід Неш.
- У Велику Британію через 60 років повернувся фрагмент Стоунхенджу, який вивіз до США 89-річний англієць Роберт Філліпс після розкопок і робіт зі зміцнення памʼятки. У 1958 році археологи спільно з компанією Van Moppes займалися зміцненням Стоунхенджу і вставляли в камені металеву опору, виймаючи з них однометрові висвердлені камʼяні стрижні. Філліпс, який був співробітником Van Moppes, взяв собі частину такого стрижня на памʼять.
- Нові розкопки на британських островах дали чергове підтвердження теорії про те, що гігантські камені Стоунхенджу доставили на місце сушею. Теорія про те, що камені для мегалітичної споруди доставили морем, втрачає свої позиції, особливо після провалу трьох експериментів із камінням на плотах.