Аналітичний та медійний відділи фракції «Слуга народу» підготували для депутатів тези для коментування можливої відставки голови НБУ Якова Смолія, який написав заяву про звільнення та поскаржився на політичний тиск.
У документі йдеться про те, що ймовірна відставка очільника Нацбанку — це не спроба «зробити приємне» бізнесмену Ігорю Коломойському, рівень аргументації опонентів — викликає «сором», а порівняння України з Венесуелою та Ліваном — безпідставні.
«Бабель» публікує головні тези, які у фракції «Слуга народу» підготували для своїх депутатів.
У документі наведені основні аргументи противників відставки глави НБУ і можливі відповіді на них.
МВФ відмовиться від співпраці з Україною, тому що тиск на Смолія порушує меморандум
МВФ, як і будь-які інші західні інституції, не захищає певну особу, він завжди захищає певні принципи. Зокрема, і принцип незалежності Національного банку. Цей принцип є непорушним для нас. Сенс існування Національного банку полягає в тому, що він має бути позбавлений політичних впливів та не залежати від тієї чи іншої агітації політичних сил. Це просто фейк, чергова видумка наших опонентів — що ми нібито хочемо підпорядкувати Національний банк якомусь політичному завданню. Їм вже не вперше щось подібне видумувати. Враховуйте також, що з їхнього боку є дуже потужна неформальна дипломатія, спрямована на дискредитацію всього, що їм не подобається у діях влади чи зачіпає інтереси тих «своїх» людей для наших опонентів, які ще залишилися десь у владі і мають доступ до державних ресурсів. Ця неформальна дипломатія завжди присутня у впливових міжнародних організаціях та створює негативне тло для чинної влади. Проте, це діяльність наших опонентів, яка може вдарити не стільки по владі, скільки по державі загалом. Пора вже припинити настільки егоїстично та цинічно захищати власні шкурні інтереси, як це роблять наші опоненти, і хоча б за кордоном та у комунікації з західними партнерами виступати з проукраїнською позицією, а не просто відпрацьовувати власні інтереси.
У нас буде як у Венесуелі чи у Лівані — національне банкрутство
Якщо вже беретеся лякати Венесуелою чи Ліваном, розповідайте історію до кінця: чому саме там така ситуація? Хіба тому, що когось відправили у відставку з якоїсь посади? Ні. Зміну одного керівника — нехай навіть і Національного банку — не можна прирівнювати до відмови держави повертати борги чи підкорення економіки адміністративно-командній системі. Ліван та Венесуела — це як раз зворотні приклади до ситуації, що є у нас зараз: замість того, щоб бути відповідальними і проводити розумну політику в інтересах всього суспільства, там зосередились на утриманні при владі «своїх», що й призвело нації до банкрутства. Якщо Яків Смолій для когось «свій», то це ще не привід збурювати суспільство та обіцяти «кари єгипетські». Рішення і політика мають значення, а не просто особистості, тим більше, що у Національному банку залишаються як структурні елементи і рада, і правління Національного банку.
Захід вже надсилає Зеленському сигнали, що треба негайно зупинитись і не чіпати керівництво Національного банку
Маємо розуміти, що справді самостійна Україна нікому не потрібна в цьому світі, окрім нас самих. Це виключно справа нашої держави — хто буде очолювати Національний банк. Конституція та чинний закон про Національний банк чітко визначають як підстави звільнення тієї чи іншої особи з посади голови Національного банку, так і підстави і умови для призначення, і загалом завдання Національного банку. Навіть у разі заміни голови Національного банку, залишаються рада та правління Національного банку. Вони професійні, незалежні, сформовані згідно з законом та діють в рамках законних повноважень. Якщо уважно прочитати заяви представників західних країн чи структур, то ми з ними говоримо про одне й те саме: про незалежність та професіоналізм керівництва Національного банку. Певно, представники Заходу добре пам’ятають, що робили з Національним банком наші попередники. Як вони крутили сотнями мільярдів гривень рефінансу для банків, як вони гралися з тими чи іншими комерційними банками. Тепер вони зображають з себе великих борців за незалежний і чесний Національний банк, хоча у свій час показували зовсім інше. Нас хвилює насправді тільки те, щоб Національний банк вповні виконував конституційні та законні завдання, справді забезпечуючи і стабільність гривні, і контроль над інфляцією, і сприяв економічному зростанню, даючи людям і підприємствам брати кредити за нормальними ставками.
Влада просто хоче надрукувати гроші, а це обвалить гривню
Історія про долар по сто гривень вже так давно виникла і вже стільки всього пережила, що навіть якось соромно за наших опонентів, що вони не можуть придумати нічого кращого і лякають саме цим.
Державний бюджет цього року писався за середнім курсом 27,5 гривні за долар. Після початку коронакризи до бюджету внесли правки, зокрема і середній курс — 29,5 гривні за долар. При цьому всю весну курс тримався позначки 25—26 гривень за долар. Добре це чи погано? Не варто вимірювати такі питання у чорно-білих категоріях. Просто наявний курс показує, наскільки брехливими були численні заяви наших опонентів протягом року про те, що гривня ось-ось обвалиться.
Зеленський хоче зробити приємне Коломойському і позбутися керівника Національного банку, який протистояв олігархам
Головне у ставленні до олігархів — це ті закони, в рамках яких діють посадові особи. Говорити про «приємне» для Ігоря Коломойського після прийняття банківського закону, який вимагали в МВФ та фактично розробляли за участі Національного банку — якось дивно. Суди вже керуються цим законом та тими нормами, які лобіював передовсім Національний банк. Чи може якось вплинути на це заміна голови Національого банку? Ні, не може. Взагалі Зеленського пов’язували з Коломойським і очікували якихось вигідних для олігарха речей вже з першого дня, коли Зеленський заявив, що піде в президенти. Жодна з цих історій не знайшла реального підтвердження.
Національний банк був одним з останніх стовпів стабільності, тепер його знищують
Національний банк не складається з однієї людини. Рада і правління Національного банку залишаються. Так само незмінними залишаються і дуже жорсткі законні рамки діяльності Національного банку. Це дуже примітивне бачення — що нібито з відставкою голови Національного банку чорне стане білим, а біле стане чорним з волі якоїсь нової людини в головному кріслі в Національному банку. Це так не працює. Можливо, для людей, що звикли до стилю Петра Порошенка як керівника, це і виглядає якось так, але це було виключно звичкою експрезидента — займатися одразу всім, керувати кожною сферою життя держави та використовувати посадовців як подовжувачів рук президента. Зараз такого абсолютно немає. Структури у складі Національного банку продовжать виконувати свої функції, навіть якщо й відбудеться заміна голови Національного банку.
Замість Смолія призначать якогось слухняного хлопця
По-перше, жодного рішення заздалегідь немає. Ми ще не знаємо, яким буде голосування Верховної Ради. По-друге, закон визначає чіткі рамки та жорсткі критерії того, яким може бути претендент на посаду голови Національного банку. Там за визначенням має бути професіонал, який неодмінно буде незалежним, оскільки саме такий функціонал надає сам конституційний статус Національного банку. Давайте не поспішати і не підганяти події, не додумувати і не перебільшувати, а оцінювати реальну ситуацію у міру її розвитку.
- 1 липня очільник НБУ Яків Смолій написав заяву про відставку. Причиною він вказав «систематичний політичний тиск».
- В Офісі президента заявили, що незалежність Нацбанку залишається пріоритетом для влади, про що неодноразово говорив Володимир Зеленський. Там зазначили, що дискусії навколо діяльності НБУ не повинні мати «політичного забарвлення», яке негативно позначиться на незалежності Нацбанку.
- 2 липня президент Володимир Зеленський вже зареєстрував проєкт постанови про звільнення Якова Смолія з посади глави Національного банку України.