Кандидат у президенти Володимир Зеленський дав велике інтервʼю виданню РБК-Україна ,у якому розповів про своє ставлення до заборони вʼїзду російським артистам, мовні квоти на телебаченні та радіо, можливий розпуск парламенту та переїзд Адміністрації президента з Банкової, а також про свої відносини з бізнесменами Ігорем Коломойським, Рінатом Ахметовим і колишнім власником медіа-групи «Інтер» Валерієм Хорошковським. theБабель наводить п’ять тез з матеріалу.
Про заборону вʼїзду російським артистам в Україну та мовні квоти
Їх [артистів] же теж треба розділяти. Я розумію, чому спочатку заборонили. Була інформаційна війна. І деякі російські артисти перетворилися з артистів — взяти того ж Пореченкова й Охлобистіна — на політиків. Мало того, поїхали на Донбас, стріляли по наших пацанах. Це катастрофа.
Зараз просто триває зовсім інший етап інформаційної війни. Я вважаю, що до цього питання потрібно підходити вибірково. Чому? Ці люди вже не артисти. Їм, звичайно, не повинен бути дозволений вʼїзд в Україну. Однозначно. Але якщо ми з вами беремо Макара... Вибачте, що так кажу, Макаревича — ми знайомі дуже близько і багато разів зустрічалися та говорили про Україну. І, чесно кажучи, могли з ним випити по чарці коньяку. І кожній такій людині, як Макаревич, соромно за те, що робить Кремль. Розумієте? Ну як ми можемо забороняти таким хлопцям вʼїзд? Або Лія Ахеджакова? Талановита акторка. Їм дуже складно.
Квоти залишаться. Питання, якими вони повинні бути? Навіть не так. Там питання в регулюванні цих квот. Треба давати можливість кожній мові. Тому що у нас реально велика кількість людей говорить російською. Не можна у них забрати російськомовне телебачення. У нас є люди, які говорять і іншими мовами. Ніхто скасовувати квоти не буде. Якщо б ви знизили податки для всіх телевізійних великих медіа різних компаній, які довгі роки робили, у силу відносин у СНД, матеріали російською мовою... Через рік я як бізнесмен і всі великі телевізійні бізнесмени без закону про квоти, без цих палиць, перейшли б переважно на українську мову і все.
Про розпуск парламенту та нові партії
[Голосувати за закон про імпічмент] я думаю, що всі депутати будуть. [Будуть] перевибори... Ви ж розумієте, що є певні законодавчі терміни. Я боюся, що я не встигну [розпустити Раду]. Я ламати закон не буду, не буду порушувати закон. Якщо ми встигнемо у термін за шість місяців до наступних виборів, коли ми маємо право розпустити парламент... Будемо думати, так. Але ви ж розумієте, що нам це вигідно. Але не факт, що це вигідно для Петра Олексійовича [Порошенка]. Він сьогодні головний лідер, і він в опозиції до народу України. Діяти хочу за законом. Не збираюся керувати парламентом, тому що це неправильно.
Ні [я не готовий піти на коаліцію з Петром Порошенком, колишніми «регіоналами» Бойко та Медведчуком].
Я думаю, що нас з вами взагалі здивує поява деяких партій у новому парламенті, якщо ми переможемо. Люди просто зʼявляться. Як я зʼявився. Просто зʼявляться люди. Я впевнений. Ну чого, Вакарчук же там говорив, що він хоче йти? Я думаю, що вони підуть у Верховну Раду, і, можливо, він зможе там пояснити своїм людям, які є його прихильниками, що він — демократичні сили. Потім, Гриценко ж піде? Гриценко піде, з Садовим вони підуть. Ось. І потім, я вам скажу, складний момент — взагалі з кимось із них обʼєднуватися. Я б хотів, щоб ми набрали більшість.
Про переїзд Адміністрації президента з Банкової та відмову від кортежів
Дуже хочу. Я сказав своїм хлопцям: шукаєте якийсь ореn space, якийсь unit цікавий... А її [будівлю Адміністрації президента], якщо дозволить суспільство, віддав би якійсь... Не знаю... [Президентського кортежу не буде]. Я буду стояти в заторах. Я не збираюся перекривати дороги. Затори — це кошмар. Ну чому через політиків повинні страждати люди? Є два варіанти. Перший. Я перенесу резиденцію туди, де немає заторів. Просто перенесу з Києва. Ну якщо я зрозумію, якщо мені з безпеки скажуть, що так не можна. Ти тут прийшов, купа кланів хочуть тебе вбити, значить, перенесемо за місто...
Про відносини з Коломойським, Ахметовим і Хорошковським
Мені здається, я в політичний період точно туди [до Ігоря Валерійовича Коломойського] не літав. Може бути, у нас були якісь виступи. У нас були. І для нього теж були. Я не був у нього на цьому дні народження. А на минулому — так. Ми виступали з «Кварталом». Ну слухайте, ну це нормально. Це робота. Спілкуємося тільки з бізнесу.
Ми пропозиції мали і від каналу «Україна» [ТРК «Україна» входить до медіа-холдингу Ріната Ахметова], і від каналів холдингу пана Пінчука. Ми тільки від Петра Олексійовича не мали пропозицій. Ну, правда, якось він казав: «Якщо що — приходьте до мене». Було, так. Ну це, напевно, роки три-чотири тому. «Квартал 95» може йти на будь-який канал. Ну а як? Я просто не розумію, навіщо це робити?
Я ніколи не спілкувався, чесно кажучи, з паном Ахметовим. Ми на парі вечірок віталися і все. Ось.
[Із Валерієм Хорошковським] немає зараз стосунків. Були нормальні стосунки. Він був власником каналу «Інтер», генеральним продюсером якого був я. Ми розійшлися. Я все віддав. Це, до речі, до питання «кому я винен чи ні». У нас все було дуже просто: ми ділили права в телевізійному продукті, разом його виробляючи. Ми з «1+1» ділимо права, з «Новим каналом» ділимо права.
Про статус Донбасу
Я вважаю, що ні [не має бути в Донбасу особливого статусу]. Я вважаю, що це взагалі наша велика історія, і нам доведеться довго виходити з цієї кримінальної ситуації. Ось тут, може бути, нам допоможе саме інформаційна війна. Я дуже сподіваюся інформаційно повернути цих людей в стан, що вони потрібні Україні так само, як їм потрібна Україна, і що вони такі ж українці. Але потрібно буде зробити дуже багато гуманітарних кроків. Багато всього.
Ви ж розумієте, що поставлено огорожу. Те, що наші політики говорять: побудувати стіну і так далі. Її збудували, але не з цегли. Її збудували ще гірше. Стіни начебто немає, але вона інформаційно страшна. Ці люди на тих територіях, які не отримують пенсії... І те, що ми з ними не говоримо, — це найстрашніше. Одна з наших ідей — це окремий великий європейський медіа-портал, який віщає російською мовою, який показують у всій Європі, який говорить правдиві речі та повідомляє про події в Україні, про які вони хочуть чути. Пустити цей імпульс, простягнути їм руку допомоги, сказати: ми вас чекаємо, дивіться, ви зараз в заручниках. Ось, що треба говорити. Це наші заручники там.