Росія обманом завербувала африканських студенток та змусила їх збирати іранські дрони для війни проти України.
Про це пише Associated Press.
Щоб заповнити гострий дефіцит робочої сили, Москва вербує жінок віком 18—22 років з Уганди, Руанди, Кенії, Південного Судану, Сьєрра-Леоне й Нігерії, а також зі Шрі-Ланки.
Реклама в соціальних мережах обіцяє молодим африканкам безкоштовний квиток на літак, гроші та пригоди в Європі. Потрібно лише пройти компʼютерну гру та тест на знання російської мови зі 100 слів.
Але замість того, щоб стажуватися та вчитися готельно-ресторанному бізнесу, деякі з них лише після прибуття в степи російського Татарстану дізналися, що працюватимуть на заводі з виробництва зброї і збиратимуть тисячі іранських ударних дронів для війни проти України.
В інтервʼю Associated Press жінки скаржилися на довгі години роботи під постійним наглядом, на порушення обіцянок щодо зарплати та напрямків навчання, а також на роботу з їдкими хімікатами, від яких шкіра свербіла та покривалась плямами.
Так частина ключового російського виробництва озброєнь опинилася в недосвідчених руках близько 200 африканських жінок, які працюють разом з російськими учнями професійно-технічних училищ віком від 16 років на заводі в особливій економічній зоні «Алабуга» в Татарстані. Це приблизно за тисячу кілометрів від Москви.
Подорожі з Африки ведуть до пастки
Жінка, яка погодилася працювати в Росії, спочатку з ентузіазмом документувала свою подорож — робила селфі в аеропорту, знімала на відео їжу в літаку та з нетерпінням чекала на приїзд. Однак коли вона прибула до Алабуги, то швидко дізналася, чим їй доведеться займатися — і зрозуміла, що це була пастка.
«Компанія лише виготовляє дрони. І більше нічого. Я шкодую і проклинаю той день, коли почала робити всі ці речі», — сказала жінка, яка збирала літальні апарати.
Перед поїздкою до Росії жінки пройшли словниковий тест — там були слова «фабрика», «зачепити» і «відчепити». Це була ледь не єдина «підказка» щодо того, чим насправді займатимуться жінки.
За працівницями постійно наглядали у гуртожитках і на роботі. Робочий день був довгим, а зарплата — меншою, ніж жінки очікували. Усе це журналістам підтвердили три інші жінки — їхніх імен чи національностей не називають з міркувань безпеки.
Спочатку рекрутам обіцяли $700 на місяць, але пізніше повідомили, що зарплата «більша за $500». З цих грошей вираховували вартість проживання, авіаквитків, медичного обслуговування та уроків російської мови. Деякі жінки казали, що росіяни поводяться з ними, «як з віслюками і рабинями».
Чотири жінки розповіли про довгі робочі зміни тривалістю до 12 годин, з «плаваючими» вихідними.
Виробництво дронів у Татарстані
Особливу економічну зону «Алабуга» створили у 2006 році для залучення бізнесу та інвестицій в Татарстан. Вона швидко розширилася після російського вторгнення в Україну в 2022 році. Як свідчать супутникові знімки, деякі підприємства переключилися на військове виробництво, побудувавши нові будівлі або відновивши старі.
«Алабуга» наприкінці листопада 2021 року. «Алабуга» 28 вересня 2024 року — через два з половиною роки російського вторгнення в Україну.
Planet Labs
Після того як Росія та Іран у 2022 році підписали угоду, іранські дрони Shahed-136 постачали до Росії в розібраному вигляді. Але згодом виробництво дронів перенесли на «Алабугу» і, можливо, на інший завод. Згідно з витоком документів і даними вашингтонського Інституту науки і міжнародної безпеки, «Алабуга» — це головний російський завод з виробництва дронів-камікадзе. Очікують, що до 2025 року там вироблятимуть 6 тисяч таких дронів на рік.
Але знайти працівників — велика проблема для Росії. Оскільки безробіття досягло рекордно низького рівня, а багато росіян вже працюють у військовій промисловості, воюють в Україні або втекли за кордон, керівництво заводу залучило студентів професійно-технічних училищ і «дешеву робочу силу» — іноземців.
За даними експертів і розслідування Associated Press, «Алабуга» — це єдиний російський завод, який наймає жінок з Африки, Азії та Південної Америки для виготовлення зброї. Близько 90% жінок-іноземок, завербованих за програмою Alabuga Start, працюють на виробництві безпілотників — зазвичай там, де особливих навичок не потрібно.
Документи, що просочилися минулого року, детально описують зростання робочої сили з трохи менше ніж 900 людей у 2023 році до планів найняти понад 2 600 людей у 2025 році. У документах зазначили, що іноземки здебільшого збирають дрони і фарбують їх.
У першій половині цього року на роботу в «Алабузі» прийняли 182 жінки, переважно з країн Центральної та Східної Африки, повідомили на сторінці програми Alabuga Start.
У телеграм-каналі «Алабуги» зазначали, що російські посадовці вербували жінок в Уганді, зокрема з дитячих будинків. Програму поширювали й у багатьох російських посольствах.
Журналісти зазначають, що в програмі Alabuga Start не пояснюють, чому на роботу не вербують літніх жінок або чоловіків. Припускають, що росіяни вважають — молодих жінок легше контролювати. В одному з документів, що потрапив у мережу, працівниць з африканських країн називають «зневажливими» словами. Як саме — журналісти не уточнюють.
Завод також залучає працівників з Алабузького політехнічного технікуму, розташованого неподалік професійно-технічного училища-інтернату для росіян віком 16—18 років та вихідців з Центральної Азії віком 18—22 років, які нібито є фахівцями з конструювання безпілотників.
Стеження, їдкі хімікати — і українська атака
За словами жінки, яка збирає безпілотники, іноземні робітники їздять на автобусах від своїх житлових приміщень до заводу, проїжджаючи численні контрольно-пропускні пункти. Вони живуть у гуртожитках, які цілодобово охороняють — вхід контролюють за допомогою розпізнавання облич, а за новобранцями спостерігають камери.
Домашні тварини, алкоголь і наркотики заборонені. Після прибуття іноземці отримують російські SIM-карти для своїх телефонів, але їм заборонено проносити їх на територію заводу.
Одна жінка сказала, що може говорити з репортером Associated Press лише з дозволу свого керівника, а інша сказала, що її повідомлення відстежуються. Третя каже, що працівникам заборонено говорити зі сторонніми про свою роботу, а четверта — що росіяни заохочують їх доносити на колег по роботі.
Новеньких навчають, як збирати дрони і покривати їх їдкою речовиною, консистенція якої схожа на консистенцію йогурту. Оскільки багатьом робітникам не вистачає захисного спорядження, від хімікатів їхнє обличчя наче колють маленькими голками, а на щоках зʼявилися «маленькі дірочки», які сильно сверблять.
Окрім небезпеки від хімікатів, у квітні 2024 року «Алабугу» атакувала Україна — тоді там постраждали 12 людей.
Якість дронів
Хоча завод в Алабузі випереджає графік виробництва безпілотників, є питання щодо їхньої якості, зазначають експерти. Причиною несправностей можуть бути виробничі проблеми, повʼязані з некваліфікованою робочою силою. Деякі експерти також вказують на те, що Росія перейшла на інші, неякісні матеріали.
Журналісти AP проаналізували близько 2 000 атак російських дронів Shahed, задокументованих Україною з 29 липня 2024 року. За їхніми висновками, близько 95% безпілотників не вразили жодної видимої цілі. Замість цього вони падають в українські річки і поля, пролітають над Латвією, яка є членом НАТО, і падають в Росії або в Білорусі. До липня близько 14% запущених «шахедів» вражали цілі в Україні.
Дії Росії, якщо іноземців вербують обманом із метою експлуатації, можуть відповідати критеріям торгівлі людьми, каже Равіна Шамдасані, прессекретарка Верховного комісара ООН з прав людини . Журналісти АP звʼязалися з урядами 22 країн, чиї громадяни беруть участь у програмі. Однак більшість не відповіли або пообіцяли розібратись.