Третя зустріч радників із питань національної безпеки та радників із зовнішньої політики щодо ключових принципів Української формули миру, яка тривала на Мальті з 28 по 29 жовтня, була зосереджена на питаннях ядерної, продовольчої та енергетичної безпеки, а також звільненні полонених, депортованих та відновленні територіальної цілісності України.
Про це за підсумками зустрічі повідомляє Офіс президента України.
У третій зустрічі взяли участь дипломати з 66 країн та міжнародних організацій. Зокрема, до неї долучилися делегації багатьох держав Азії, Африки, Латинської Америки.
Плани щодо кожного з вищевказаних питань були напрацьовані робочими групами, до яких увійшли представники дипломатичних установ різних країн з усіх регіонів світу.
План щодо ядерної безпеки передбачає повне виведення російського персоналу, зброї та обладнання із Запорізької атомної електростанції і передання контролю над нею Україні, посилення ролі МАГАТЕ в контролі за дотриманням правил експлуатації, а також вивчення механізмів відповідальності за недотримання вимог ядерної безпеки.
Реалізація пункту щодо енергетичної безпеки, за пропозицією робочої групи, передбачає розробку моделі енергетичної стійкості, яка б дозволила запобігти порушенням безпеки та уможливити використання енергетики як важеля впливу.
Щодо продовольчої безпеки пропонуються міжнародні гарантії безперебійного постачання продовольства, зокрема за рахунок посилення захисту портової та логістичної інфраструктури України, а також маршрутів. План також пропонує страхувати судна.
План щодо повернення заручників і депортованих українців передбачає створення міжнародної моніторингової групи для збору інформації, отримання доступу до місць утримання та додаткові санкції проти росії за порушення гуманітарного права. Також план передбачає тиск на росію, щоб та допустила до полонених місії ООН та Міжнародний комітет Червоного Хреста.
План про відновлення територіальної цілісності України пропонує зосередитись на реформі Ради Безпеки ООН та обмеженні права вето, посиленні ролі Міжнародного суду ООН шляхом визнання обовʼязкової юрисдикції суду в усіх спорах щодо порушень Статуту ООН, а також створенні системи раннього попередження зазіхань на суверенітет держав.