Придушувати протести в Казахстані вирушили сили ОДКБ. Що це за організація? Яка в неї армія? Де вона вже воювала? Коротко відповідаємо на основні запитання

Увечері 5 січня президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв звернувся до Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) по допомогу у придушенні протестів. Наступного дня підрозділи ОДКБ вирушили до Казахстану. Цей військово-політичний союз пострадянських країн створили ще 1992 року, але згадували про нього рідко. ОДКБ не допомогла Вірменії у війні в Нагірному Карабаху у 2020-му та не стала втручатися у прикордонний конфлікт між Киргизстаном і Таджикистаном у 2021-му. До складу спостерігачів організації досі входить Афганістан, де владу захопили таліби. А серед бойових підрозділів — російські десантники, які у 2014 році «заблукали» на Донбасі. «Бабель» розповідає, що це за організація, хто до неї входить, яка в неї армія та чим вона займалася останні 30 років.

Що це за організація? Навіщо її створили? Хто до неї входить?

Організація Договору про колективну безпеку — це військово-політичний альянс, створений на пострадянському просторі. Договір про створення підписали в Ташкенті 15 травня 1992 року Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан та Узбекистан.

У 1993 році до ОДКБ приєдналися Азербайджан, Білорусь і Грузія. У 1999 році Азербайджан, Грузія та Узбекистан вийшли з організації. У 2006 році Узбекистан повернувся, але у 2012-му знову вийшов. Наразі до складу ОДКБ входять шість держав: Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія і Таджикистан.

Згідно зі статтею 3 Статуту ОДКБ, головні цілі країн-учасниць — зміцнювати мир, безпеку, стабільність і захищати одна одну від будь-яких загроз, а всі проблеми намагатися вирішувати «політичними засобами». Тобто, по суті, це пострадянський аналог НАТО. Щось подібне з подачі СРСР створювали в 1950-х у країнах соцтабору Східної та Центральної Європи. Називався цей союз Організація Варшавського договору, а його головним завданням була підтримка маріонеткових режимів у соцкраїнах, зокрема й за допомогою армії.

Хто керує ОДКБ?

Це насамперед політичний орган, тому керують ним політики — глави шести країн-учасниць. Вони входять до складу найвищого органу організації — Ради колективної безпеки, і по черзі в ній головують. Рішення ухвалюються таким чином: голова Ради порушує питання про те, щоб надати військову допомогу, а решта глав держав мають одностайно це схвалити.

Нині головує премʼєр-міністр Вірменії Нікол Пашинян. Саме він пізно ввечері 5 січня оголосив, що Рада колективної безпеки ОДКБ вирішила допомогти Казахстану.

У структурі організації ще є консультативні органи: Рада міністрів закордонних справ, Рада міністрів оборони, Комітет секретарів рад безпеки. Також є Парламентська асамблея ОДКБ, яка складається із парламентських делегацій держав-членів.

У роботі асамблеї також беруть участь держави-спостерігачі. Їхні представники можуть бути присутніми на відкритих засіданнях, отримувати матеріали до них, виступати з питань, що обговорюються, і вносити свої пропозиції, але не беруть участь у голосуванні. Із квітня 2013 року країнами-спостерігачами стали Сербія та Афганістан. Ще у спостерігачі хотіли запросити Іран. У серпні владу в Афганістані захопили бойовики радикального руху «Талібан» — Росія визнає його терористичною організацією, однак веде з ним переговори.

А військові в керівництві є? Яка в ОДКБ армія?

Кадрові військові зазвичай обіймають посаду генерального секретаря ОДКБ. На початку 2020 року генсеком став білоруський генерал-лейтенант Станіслав Зась. Також у структурі ОДКБ є обʼєднаний штаб, яким керує російський генерал-полковник Анатолій Сидоров.

У розпорядженні Зася і Сидорова — кілька військових формувань, які складаються з десантних бригад і полків, підрозділів спецслужб та правоохоронних органів, а також загонів МНС.

Основу армії ОДКБ складають Колективні сили оперативного реагування (КСОР) чисельністю 17—22 тисяч людей. Іще є Колективні сили швидкого розгортання — приблизно 5 тисяч людей, і Колективні миротворчі сили — близько трьох з половиною тисяч. За словами Пашиняна, до Казахстану вирушили саме миротворчі сили ОДКБ.

До складу Колективних сил оперативного реагування від Росії входять 98 гвардійська повітряно-десантна дивізія, дислокована в Іванові, і 31 гвардійська десантно-штурмова бригада з Ульяновська. Улітку 2014 року десантники з 98 дивізії брали участь у війні на Донбасі. Володимир Путін визнав, що вони перетнули український кордон у Донецькій області. Але заявив, що російські солдати «просто заблукали, на бронетехніці та зі зброєю».

Крім цього, до складу КСОР входять казахська 37 десантно-штурмова бригада аеромобільних військ й один батальйон оперативного призначення, білоруська 103 окрема гвардійська повітряно-десантна бригада з Вітебська та по одному батальйону від Вірменії, Таджикистану і Киргизстану. Також у складі КСОР є бронетанкові частини, авіація та система ППО.

А в яких військових операціях брали участь війська ОДКБ?

До Казахстану — у жодних. До цього тільки проводили навчання, хоча останніми роками було кілька приводів застосувати силу. Наприклад, вірмено-азербайджанська війна в Нагірному Карабаху восени 2020 року, яку Вірменія програла. Тут могла б спрацювати стаття 4 ОДКБ, в якій говориться, що «якщо одна з держав-учасниць зазнає агресії з боку будь-якої держави або групи держав, то це буде розглядатися як агресія проти всіх держав-учасниць». Однак вірменський премʼєр Пашинян тоді не став просити про допомогу. Офіційно він звернувся до ОДКБ лише навесні 2021 року, коли азербайджанські військові влаштували «коригування кордону». Але заявку в результаті відхилили.

У квітні 2021 року на кордоні між Киргизстаном і Таджикистаном почалися бойові сутички із застосуванням бронетехніки та мінометів. Але в цій ситуації ОДКБ було б складніше офіційно втрутитися — у статуті організації просто не прописаний порядок дій на випадок, якщо її учасники воюватимуть одне з одним.

А от казахський президент Касим-Жомарт Токаєв скористався статтею 2 про «загрозу безпеці, територіальній цілісності та суверенітету», заявив про «втручання ззовні», а протестувальників назвав «терористичними бандами». Зрештою відправка до Казахстану стала першою операцією ОДКБ. Таким чином, як і війська Організації Варшавського договору, сили ОДКБ придушуватимуть внутрішні протести.

Отже, тепер російські військові з ОДКБ можуть убивати казахів?

Голова комітету Держдуми Росії у справах Співдружності Незалежних Держав (СНД) Леонід Калашніков каже, що миротворчі сили ОДКБ у Казахстані охоронятимуть обʼєкти інфраструктури, а «з бандами та мародерами, які орудують у багатьох містах, впораються місцеві правоохоронні органи».

Однак не слід забувати, що в угоді про порядок застосування сил ОДКБ є стаття 7, в якій йдеться про те, що військові ОДКБ «при виконанні завдань» можуть вбивати та калічити громадян, псувати майно і навіть «завдавати шкоди культурним та історичним цінностям». А країна, яка їх приймає, не може висувати їм за це жодних претензій.

Єдина допомога, якої потребує «Бабель», — це ваш донат!