То хто переміг?
Загалом у парламент пройшли пʼять партій:
- «Право і Справедливість» — 35,38% (196 мандатів);
- «Громадянська платформа» — 30,7% (158);
- «Третій шлях» — 14,4% (61);
- «Нова лівиця» — 8,61% (30);
- «Конфедерація» — 7,16% (15).
«Право і Справедливість» у Сеймі минулого скликання мала 235 місць, тобто більшість без будь-яких коаліцій. Зараз ПіС отримає лише 196 мандатів. Серед інших партій, які теоретично могли б сформувати з нею коаліцію, є лише ультраправа «Конфедерація», але разом у них буде лише 211 мандатів.
Тому найбільш імовірною є коаліція опозиції, бо разом три партії отримають 54% — 249 місць. Флагманом такої коаліції буде «Громадянська платформа» колишнього премʼєр-міністра Польщі Дональда Туска. Його ж кандидатуру, найімовірніше, парламент запропонує в премʼєри й зараз.
І в чому тоді проблема з обранням премʼєра?
У тому, що за Конституцією Польщі кандидатуру голови уряду висуває президент. Але протягом двох тижнів після призначення новий премʼєр має представити парламенту свою програму й отримати вотум довіри — щонайменше 231 голос депутатів. Тому Анджей Дуда має право запропонувати кандидатуру чинного премʼєра Матеуша Моравецького чи іншого кандидата з ПіС, пославшись на те, що формально партія перемогла на виборах.
Якщо опозиційні партії відмовляться голосувати за кандидатуру від Дуди, право висувати кандидата на посаду голови уряду перейде до Сейму. Найімовірніше, це буде Дональд Туск. Якщо ж і за цю кандидатуру не збереться 231 голос, то премʼєра знову пропонуватиме президент. І вже тоді голосування буде іншим — кількість голосів не важлива, достатньо, щоб голосів за просто було більше, ніж проти.
Дональд Туск виступає під час виборів у Варшаві.
Getty Images / «Бабель»
Є ще одна складність, суто політична. Коаліції в Сеймі ніяк не оформлюються, вони неофіційні. Тому жодна політична сила не може наперед точно знати, чи вистачить їй голосів, щоб видати вотум довіри своєму кандидату, чи когось із депутатів уже переконали голосувати інакше. І найближчими тижнями буде багато неформальних зустрічей та домовленостей — реальна картина на голосуваннях може відрізнятися від формальної кількості мандатів.
До того ж опозиційна коаліція буде доволі складна. Усі три партії йшли на вибори з метою побороти ПіС, але в іншому у них не так багато спільного. Центристська і проєвропейська «Громадянська платформа» зацікавлена в міцній коаліції. Але разом з нею там будуть соціал-демократи з «Нової лівиці» та помірковані консерватори з «Третього шляху», альянсу, що складається з більш ліберальної «Польщі 2050» та консервативної християнської Польської селянської партії. Саме аграріїв вважають найімовірнішою «слабкою ланкою» коаліції, яка може піти на домовленості з ПіС.
Стосується це не тільки призначення премʼєра, але й, наприклад, важливого для Польщі питання абортів. «Нова лівиця» виступає за їхню легалізацію, а серед депутатів «Третього шляху» є прихильники заборони. Тож робота такої коаліції не буде легкою.
Найближчими тижнями новий Сейм має обрати спікера. Це й буде першим тестом опозиції на єдність і здатність домовлятися між собою.
А в Сенаті що?
Там у ПіС теж проблеми. Раніше партія мала 48 місць у Сенаті, а після виборів лише 34. А от потенційна коаліція матиме 66 місць — цього достатньо для ухвалення всіх потрібних рішень.
Голова партії «Право і Справедливість» Ярослав Качинський голосує на парламентських виборах у Варшаві, Польща, у неділю, 15 жовтня 2023 року.
Getty Images / «Бабель»
У верхньої палати польського парламенту помітно менше повноважень, ніж у Сейму. Наприклад, Сенат майже не впливає на виконавчу владу і не призначає посадовців. Однак він може ветувати рішення Сейму і впливати на ратифікацію різних міжнародних угод, зокрема й рішень Європейського Союзу. Тому тут без стабільної більшості коаліції теж не обійтися.
Як це все вплине на Україну?
Запитання складне і просте водночас. Загалом — ніяк. Чотири основні партії, які пройшли до парламенту, мають проукраїнську позицію і виступають за допомогу Україні у війні з росією.
Єдина антиукраїнська партія — «Конфедерація», один з лідерів якої Януш Корвін-Мікке пропонував зняти санкції з росії. Але в нинішній конфігурації в Сеймі вона не матиме істотного впливу на рішення та зовнішню політику Польщі.
Коли у вересні 2023 року польсько-українські відносини почали погіршуватися через українське зерно, Дональд Туск звинуватив ПіС у непослідовності та популізмі, зауваживши, що його політична сила вестиме більш прозору політику щодо України. Утім, здебільшого опозиційні лідери цей скандал майже ніяк не коментували. Туск багато критикував євроскептичні тенденції в ПіС і заявляв, що польська політика має частіше йти в руслі загальноєвропейської.
Також усі партії, крім «Конфедерації», цілком антиросійські. Один з лідерів «Нової лівиці» Роберт Бедронь восени 2022 року був серед депутатів, які просували в Сеймі резолюцію про визнання росії державою-терористом.
Інша річ — загроза політичної кризи в самій Польщі. Президент має право ветувати рішення парламенту. Для подолання цього вето Сейму треба 276 голосів, яких в опозиційної коаліції не буде. Тож протистояння Дуди та нового Сейму може вилитися в повноцінну кризу, в умовах якої всі рішення, зокрема й про підтримку України, заморозять. Але, звісно, поки що це лише прогноз.
Президент Польщі Анджей Дуда та його дружина Агата Корнгаузер-Дуда на виборчій дільниці, 15 жовтня 2023 року в Кракові, Польща.
Getty Images / «Бабель»
Щоб і надалі ґрунтовно розбиратися в міжнародних питаннях, «Бабелю» потрібна ваша допомога. Підтримайте нас: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected]