Готель
На п’ятому поверсі готелю досі розташований колись відомий ресторан Pamir Supper Club. Починаючи з 1969 року це було місце для розкішних вечірок. Саме тут виступали перші афганські попмузиканти з довгим волоссям і гітарами. Афганістаном тоді правив король Мухаммад Загір-шах. У 1973 році його двоюрідний брат Мухаммед Дауд влаштував переворот і скинув короля з престолу. Дауд оголосив Афганістан республікою, а себе ― її президентом. Правив він недовго ― за п’ять років Дауда вбили комуністи.
Intercontinental у 1973 році.
Getty Images / «Бабель»
Intercontinental тим часом жив своїм життям. Після вбивства Дауда в готелі влаштували баварський фестиваль, який спонсорувала німецька авіакомпанія Lufthansa. У 1979 році Радянський Союз вторгся до Афганістану, американських чиновників в Intercontinental змінили росіяни. Коли в 1989 році СРСР вивів із країни війська, до готелю на своєму чорному мерседесі заїхав президент Афганістану Мухаммед Наджибулла. У 1992 році моджахеди рушили на Кабул і скинули уряд Наджибулли. Вони захопили Intercontinental, де безкоштовно жили й харчувалися. Ще за чотири роки до Кабулу ввійшли радикальні ісламісти ― таліби. Вони стратили Наджибуллу, протягнули його тіло містом і повісили на центральній площі. В Intercontinental таліби прибрали стільці в барі й сіли на килими.
Таліби контролювали готель до 2001 року. Після теракту 11 вересня вони провели там пресконференцію, на якій заявили, що не знають, де ховається Усама бен Ладен, якого розшукували американці. Це була брехня ― бен Ладен тоді був в Афганістані й мав тісні стосунки з лідерами талібів. Якийсь час він навіть жив на першому поверсі Intercontinental ― орендував номери 196 і 197. Зрештою саме через бен Ладена США вторглися в Афганістан в жовтні 2001 року.
Кабул доволі швидко перейшов під владу Штатів. Intercontinental став місцем зустрічі дипломатів, бізнесменів і місцевих багатіїв, які підтримали американців. Новий уряд спробував повернути готелю минулу розкіш, але нічого не вийшло. Ба більше, деякі корумповані чиновники продавали майно готелю ― наприклад, мармурові плити із саду. Офіціанти Рamir Supper Club, які памʼятають ті часи, кажуть ― чиновники взяли від готелю те, що хотіли: «Так само вони вчинили з Афганістаном».
Таліби продовжували підпільну боротьбу. У 2011 році вони напали на готель, девʼять терористів-смертників убили дванадцятьох людей і себе. Останній нападник підірвав свою бомбу на пʼятому поверсі, у кімнаті 523. У 2018 році сталася друга атака. Дванадцять години чотири таліби утримували готель і вбили сорок людей, зокрема священника, який жив у кімнаті 519.
Готель після нападу у 2011 році.
Getty Images / «Бабель»
У 2021 році Штати залишили країну, а таліби знову захопили Кабул. Один з охоронців біля готелю знав деяких терористів-смертників. Зараз він говорить, що вони «були неймовірно сміливими». Сіраджуддін Хаккані, який керував захопленням готелю, став міністром внутрішніх справ. Він виступив із промовою в бальній залі Intercontinental, де подякував своїм бійцям.
Працівники готелю не люблять пʼятий поверх. Вони впевнені, що на ньому живуть привиди. Прибиральник пʼятого поверху клянеться, що інколи він чує, як загиблий священник із кімнати 519 приймає душ.
Факірі та Ніазай
Саміулла Факірі ― менеджер з маркетингу Intercontinental. Йому 28 років, менеджменту він навчався в Індії, тож добре говорить англійською. До приходу талібів до влади хлопець любив ходити у футболках і грати в баскетбол. Зараз він носить шалвар камез ― традиційний афганський одяг. Репортерам Neue Zürcher Факірі зрадів. Для нього увага іноземної преси ― можливість заманити в готель туристів. Факірі з гордістю каже, що придумав готелю новий слоган ― «Intercontinental для всіх». І це звучить дивно ― ніч у найдешевшому номері коштує майже $100, це більше за місячну зарплату багатьох афганців.
Афганістан ізольований від міжнародної банківської системи, тож у готелі приймають тільки готівку. У коридорах і холі лампи горять через одну, бо треба економити електроенергію, пояснює Факірі. Готель належить уряду талібів, і задача Факірі ― зробити його прибутковим. Факірі не таліб, хоч і працює на них. Він називає талібів «вони». «Вони не вбʼють мене, якщо я не виконаю план», ― сміється чоловік. Йому потрібно здавати більше номерів ― із 198 зараз зайнята хіба що пʼята частина. Факірі розуміє, що очікувати на хвилю туристів не варто, але він вміє викручуватись. Коли після приходу талібів до влади люди тікали з Афганістану, готель став місцем збору. Факірі домовився з компанією, яка організовувала евакуацію, і здав біженцям 120 номерів.
Intercontinental / «Бабель»
Мухаммед Ільяс Ніазай називає себе менеджером з персоналу. Він молодший за Факірі ― йому 23 роки. Ніазай живе на третьому поверсі готелю. Він показує свій номер ― стандартні меблі, килим на підлозі. Ніазай каже, що в нього є ще один, таємний номер. Там він тримає свою зброю ― гвинтівку, захоплену у французького солдата, і пістолет.
Ніазай приєднався до «Талібану», коли йому було 16. Спеціальний армійський підрозділ убив його дядька і двоюрідного брата, можливо, у цьому брали участь й іноземні солдати. Так почався джихад Ніазая. Він навчався в Кабульському університеті й шпигував за своїми сокурсниками. Потім долучився до боїв проти військ НАТО й афганської армії. Ніазай стверджує ― якщо йому дадуть пластикову пляшку і два долари, він зможе зробити бомбу.
Ніазай був одним із тих, хто захоплював готель улітку 2021 року. Таліби одразу закрили салон краси, який був у підвалі готелю, і розікрали компʼютери. Спочатку в номери таліби поселили своїх бійців, але за два дні сказали персоналу повертатися і працювати. Ніазай згадує, що деякі працівники спочатку боялися талібів. «Але ми мали наказ бути добрими до них», ― каже він.
Коли таліби вперше управляли готелем у 1990-х, вони робили це самі. Цього разу підхід змінили ― поруч із талібами працюють прості афганці. Єдині, кому прогнозовано не знайшлося місця, ― жінки. Працівниці готелю досі можуть отримувати зарплату, але виходити на роботу їм не дозволяють.
Вечірка в готелі у 2014 році.
Getty Images / «Бабель»
Таліби кажуть, що готові вчитися і частково змінюватися. Хтось навіть пішов, наприклад, на компʼютерні курси. Однак звикнути до того, що повстанці, яких жителі Кабулу боялися 20 років, зараз сидять поруч в одному офісі, все одно непросто. Колишній співробітник Intercontinental розказує: «Один із бійців був моїм підлеглим. Але які накази я міг йому давати? У нього був пістолет».
Розруха
Гостей в Intercontinental мало. Це росіяни, яких щоранку забирають із готелю білі позашляховики. Пакістанський бізнесмен і робітник з Індії. Й афганська родина Хакімі.
Хаятулла Хакімі та його дружина Азіза жили в Афганістані до 1988 року. Вони добре памʼятають золоті часи Intercontinental, до затяжної війни. «У той час нам подобалися The Beatles, попмузика щойно прийшла в Афганістан», ― згадує Хаятулла. Гурти грали концерти біля басейну, де плавали туристки в купальниках. У саду лунала музика Ахмада Захіра, «афганського Елвіса Преслі», який загинув у 1979 році в автокатастрофі.
Родина Хакімі живе в Канаді. Подружжя приїхало до Кабулу, щоб показати своїм дорослим дочкам місто, де вони виросли. Натомість вони їздять вулицями Кабулу й не впізнають його.
У саду Intercontinental напівзруйнований тенісний корт. У спортзалі половина тренажерів зламані. У басейні вже давно ніхто не плаває ― над водою дзижчать комарі та літають кажани. Директор готелю Хафіз Зіа-уль-Хак Джавад каже, що йому боляче бачити, як номери Intercontinental руйнуються. Він розуміє, що до пяти зірок готель вже не дотягує. Директор мріє відремонтувати його, перебудувати й зробити доступним для всіх.
Факірі ділиться своїми ідеями відбудови. Він хоче розширити бальну залу, побудувати вертолітний майданчик. Щоправда, грошей на все це зараз немає. Раніше в бальній залі готелю святкували гучні весілля. Це могло б принести дохід, але таліби заборонили музику. Факірі каже, що через це готель втратив до пів мільйона доларів.
Весілля в бальній залі готелю у 2007 році.
Факірі міг евакуюватися з Афганістану, коли владу захопили таліби. Але він не захотів залишати свою наречену. Зараз він каже, що треба працювати на талібів, адже вони контролюють країну. Можливо, колись він все ж таки поїде з Афганістану, але поки що планує захистити докторську дисертацію.
У Ніазая амбіцій значно менше. Він говорить, що якщо йому накажуть прибирати кімнати, піде й прибиратиме кімнати. Насправді, Ніазай чекає тільки одного ― коли його знову покличуть на війну. Він чесно зізнається: «Цей готель для мене ― тюрма».
«Бабель» читає всі іноземні медіа, щоб знайти для вас найцікавіші тексти. Підтримайте нас: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].