ЦРУ 20 років намагалося встановити контроль над людським розумом тортурами і наркотиками. Це скалічило тисячі (а може й сотні тисяч) життів. Розповідаємо про таємні експерименти проєкту MKUltra

Десятого квітня 1953 року Аллен Даллес, який незадовго до того став директором ЦРУ, виступав на зборах випускників Принстонського університету. Під час промови він торкнувся й міжнародної політики. Зокрема, заявив, що битва ідеологій з країнами соцтабору перетворилась у прямому сенсі на «війну за мізки».

Хоча подія, де виступав Даллес, була пересічною, але тема — вельми актуальною. У цей час американське суспільство переживало черговий пік «червоної загрози». Шпигунів-комуністів шукали всюди, а в державних органах це перетворилось на справжнє полювання на відьом. Масла у вогонь підливали історії про «промивання мізків» спецслужбами СРСР, Китаю та Північної Кореї. В газетах ширились історії про американських військовополонених, які повернулись додому після Корейської війни і повторювали тези комуністичної пропаганди. А деякі взагалі відмовились повертатися до США.

Сенсаційні статті під заголовками на кшталт «Промивання мізків проти західної психіатрії» розповідали про нові методи та технології контролю розуму, які могли навернути на комуністичну ідеологію кого завгодно. Ця параноя відобразилась і в культурі. Приміром, популярний роман «Маньчжурський кандидат» 1959 року розповідав про американського солдата, якому промили мізки у Північній Кореї та перетворили на сплячого агента.

Під час своєї промови в Принстоні директор ЦРУ Даллес описував радянські методи контролю розуму як «огидні та мерзенні», але разом з тим ефективні. «Ми на Заході маємо дещо обмежені можливості для мозкової війни. Подібні експерименти без згоди, навіть на ворогах, суперечать не лише американським, а й загальнолюдським цінностям», — підсумував він.

Але за три дні після промови, 13 квітня 1953 року, Даллес дав старт секретному проєкту ЦРУ під кодовою назвою MKUltra. Програма складалася з різноманітних експериментів з «контролю над розумом»: маніпулювання психічними станами людей, зміни функцій мозку, моделювання поведінки тощо. У хід ішли електрошокова терапія, гіпноз, поліграф, радіація, наркотики, токсини та інші хімікати. А також найрізноманітніші види тортур: ізоляція, сенсорна депривація, словесне та сексуальне насильство.

Проєкт очолив хімік та експерт ЦРУ з отрут Сідні Готліб. Очікування від програми були грандіозні. Від створення універсальної «сироватки правди» для допитів ворожих агентів до методик прихованого контролю світових політичних лідерів.

Ранні експерименти проводили над тими, хто, як казали в ЦРУ, не міг дати відсіч — над людьми з ментальними розладами, наркозалежними та увʼязненими. Одним з них став бос американської мафії Джеймс «Вайті» Балджер, який відбував покарання у вʼязниці в Атланті. Йому запропонували взяти участь у тестуванні нових ліків в обмін на покращення умов. Балджер погодився, про що потім шкодував до кінця життя: «Нас було восьмеро в камері, всі у стані паніки та параної. Повна втрата апетиту, галюцинації. Я бачив, як кров текла зі стін, хлопці ставали скелетами просто у мене на очах, а камера згодом перетворилась на голову собаки. Я відчував, що божеволію».

Балджер став одним із багатьох піддослідних, на яких тестували психоделічну новинку — ЛСД. Психотропні властивості описував її винахідник, швейцарський хімік Альфред Гофман ще у 1943 році. Утім, на початку 1950-х ЛСД ще не був відомий на широкий загал. А от у ЦРУ зацікавились цією речовиною. Готліб покладав на неї великі сподівання в пошуках методик контролю над розумом. Тому витратив близько чверті мільйона доларів, аби скупити майже весь світовий запас ЛСД — 10 кілограмів, яких вистачило на 100 мільйонів доз. Не в останню чергу на це пішли й заради того, щоб препарат не дістався конкурентам із соцтабору.

Спочатку Готліб розповсюджував ЛСД по клініках, психлікарнях та вʼязницях для контрольованих дослідів. Та згодом вирішив, що для чистоти експерименту треба протестувати психоделік на людях таємно, без їхньої згоди. А потім подивитись, як вони поводитимуться у звичних для себе умовах.

ЛСД почали підсипати військовим, лікарям, держслужбовцям, відомим громадським діячам та навіть співробітникам ЦРУ. Часто виникали непередбачувані побічні ефекти. Один з оперативників, якому якось підсипали ЛСД в ранкову каву, бігав вулицями Вашингтону, намагаючись втекти від машин, які для нього перетворилися на чудовиськ. Інший співробітник, Френк Олсон, не розуміючи, що з ним коїться, викинувся з вікна тринадцятого поверху й загинув.

Готліб не зупинився й на цьому. Він влаштовував усе більш складні експерименти. Одна з найвідоміших таємних операцій мала кодову назву «Опівнічна кульмінація». ЦРУ викупило кілька будинків і квартир, нашпигувало їх відеокамерами й мікрофонами. А також облаштувало таємні кімнати, які відділялись від решти приміщення спеціальними прозорими дзеркалами. Підібрані та проінструктовані повії приводили сюди випадкових чоловіків і потай накачували їх ЛСД. А агенти за дзеркалами спостерігали за тим, що відбувається, та записували аудіо й відео.

Звісно, були й добровольці, які погоджувались на експерименти з ЛСД. Серед них, приміром, автор роману «Над зозулиним гніздом» Кен Кізі, один з ідеологів покоління бітників поет Аллен Гінзберг, автор текстів рок-гурту Grateful Dead Роберт Гантер. Згодом вони стали своєрідними амбасадорами ЛСД в американській та світовій культурі. Однак тоді мало хто здогадувався, що за всім цим насправді стоїть ЦРУ.

У рамках проєкту MKUltra ЦРУ таємно фінансувало близько сотні досліджень в коледжах, університетах, лікарнях та фармацевтичних компаніях. Один з найвідоміших прикладів — історія американського психолога Дональда Кемерона. З 1957 по 1964 рік він працював у Монреальському інституті в Канаді над удосконаленням своєї концепції «психологічного управління». Саме вона й зацікавила ЦРУ. Тож агентство фінансувало дослідження через підставну організацію «Товариство з дослідження екології людства».

Кемерон намагався вилікувати різні психічні розлади за допомогою стирання спогадів та перепрограмування психіки. Для цього піддослідних вводили у медикаментозну кому на кілька тижнів або навіть місяців. У цей час їм вмикали записи різних звуків або голосових команд, які постійно повторювались. Експерименти проводили навіть на тих, хто звертався до інституту з такими проблемами як невроз, тривожність чи післяпологова депресія. Багатьом із пацієнтів Кемерона від такої терапії ставало тільки гірше, для декого все закінчилось амнезією.

Найжорстокіші досліди Готліб проводив у закордонних таємних тюрмах ЦРУ, переважно в Німеччині, Японії та на Філіппінах. Вʼязнів вважали витратним матеріалом. А експерименти проводили полонені «спеціалісти», які практикували подібні «дослідження» в нацистських та японських концтаборах. На піддослідних випробовували різноманітні види тортур. Окрім ЛСД, експериментували з героїном, морфіном, кокаїном, мескаліном, псилоцибіном та іншими речовинами. Вивчали, як людина реагуватиме на «хімічні коктейлі»: в одну руку робили інʼєкцію барбітурату, в іншу — амфетаміну.

Після десяти років різних експериментів досягти бажаних результатів і навчитися контролювати людську свідомість так і не вдалося. Програму MKUltra поступово скорочували — спочатку в 1964, а потім 1967 році. У 1973 році її вирішили терміново припинити. Тоді ЦРУ вляпалось у Вотергейтський скандал, повʼязаний із незаконним прослуховуванням політичних опонентів президента Річарда Ніксона. Тодішній шеф Річард Гелмс боявся, що під час розслідування спливуть дані про MKUltra. Тож наказав знищити всі документи, повʼязані з проєктом.

Переживав він недарма. Уже в 1974 році в американських газетах почали зʼявлятися статті про незаконні експерименти ЦРУ над громадянами США та інших країн. У 1975 році комітет Конгресу взявся розслідувати діяльність агентства в рамках програми MKUltra. Зокрема, зацікавився смертю співробітника ЦРУ Френка Олсона, того самого, якому в рамках експерименту таємно підсипали ЛСД. У 1977 році частину документів MKUltra випадково знайшли у фінансовому архіві, куди вони потрапили через бюрократичну плутанину.

Для вивчення цих документів 3 серпня 1977 року в Сенаті провели спеціальні слухання. До речі, одним з учасників цих слухань був молодий сенатор від штату Делавер Джозеф Байден — нинішній глава Білого дому. Утім, дізнались тоді небагато. Хіба що встановили, що на програму витратили близько чверті мільярда доларів. А от точну кількість постраждалих і загиблих учасників експериментів встановити так і не вдалось. Усе обмежилось указом тодішнього президента Джералда Форда про заборону ЦРУ проводити експерименти на людях без їхньої згоди.

У документах фігурували прізвища оперативників, повʼязаних з програмою MKUltra. Та на слуханнях вони заявляли, що не памʼятають деталей. На проблеми з памʼяттю скаржився і колишній керівник проєкту Сідні Готліб. Журналіст Стівен Кінзер, який розслідував експерименти програми MKUltra, так казав про Готліба: «Він хотів отримати контроль над свідомістю людей і зрозумів, що це двоетапний процес. Спершу потрібно було знищити існуючий розум, а потім замінити його чимось іншим. Із другим етапом не склалося, проте в першому Готліб досяг чималих успіхів».

Найкращі ліки від промивання мізків — це незалежна журналістика. Підтримайте нас: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].