Склалася ситуація, в якій працювати було б неефективно. Відставка — це збіг обставин у вигляді ідеального шторму. На рішення добудовувати музей Голодомору, демонтувати радянський герб на «Батьківщині-матері» чи виділити гроші на зйомку серіалів наклався хейт. Я був у премʼєра [Дениса Шмигаля] із заявою про звільнення за дві години до виступу Володимира Зеленського. У нас була розмова з президентом, щоб я залишився в команді. Але я сказав: давайте візьмемо тайм-аут, подумаємо.
У нас є Верховний головнокомандувач. Я його поважав до війни, поважаю і зараз. Останній раз я бачився із Зеленським за тиждень до відставки. Тоді президент висловив кілька пропозицій і зауважень до підготовленої Мінкультури концепції «Трансформація культури під час війни та до 2033 року». У промові на День Конституції Зеленський сказав фразу з приводу одного відсотка ВВП, який має витрачатися на культуру, і це — дороговказ.
Хто сказав, що під час війни не можна сміятися? В конкурсі [на фінансування від Держкіно] брали участь 123 компанії. Було обрано 53 проєкти, 90% з них — про актуальні виклики. Серіал «СМТ Інгулець» — це не про Поворознюка, і не про Інгулець. Це — актуальна історія про те, як люди під час війни допомагають армії. Якщо хочете — знімайте кіно, як айтішники тікають на фронт.
Єдиний у світі меморіал Голодомору має бути збудований на його 90-ту річницю. Дуже сподіваюся, що залишається ще якийсь примарний шанс це будівництво завершити. Ці кошти не можна використовувати на дрони, з огляду на характер бюджету. Йдеться про переважно кошти країн-донорів, а не гроші, які находять у бюджет з податків. Я хотів би, щоб критики [будівництва музею] звернули увагу на розвʼязки в Києві, які коштують півтора мільярда.
У нас немає закону, який би дозволяв превентивну евакуацію [музеїв]. 23 лютого 2022-го я про всяк випадок подзвонив керівництву Маріуполя і сказав: «Давайте щось зробимо з музеєм». У нас була дуже гостра дискусія з мером Маріуполя, який не хотів цього робити. А це комунальний заклад, не нашого підпорядкування.
Врешті-решт ми домовилися з головою обласної адміністрації про те, що потрібно видати наказ про превентивну евакуацію. Але виявилося, що ми такі накази без воєнного стану видати не можемо. Музейники взагалі не хотіли віддавати цінності в Київ. Вони важко розлучаються з речами.
Управляти телемарафоном неможливо, тому що це різні новинні команди і в кожної з них свій стиль. Марафон дивляться 13%, якщо вірити існуючій панелі. Соціологічні опитування говорять про те, що йому довіряє 75%. Перший ефір єдиного марафону був ще 16 лютого. Приблизно на другий день війни я зідзвонився з керівниками трьох-чотирьох каналів. Тоді серед співрозмовників не було представників «5 каналу» та «Еспресо». Вони набрали мене пізніше зі словами «А як же ми?». Ці канали хотіли виробляти для марафону певну кількість годин, а весь інший час показувати те, що захочуть. This is not fair play.
Я переконаний, що тризуб на щиті «Батьківщини-матері» ми побачимо до 24 серпня. Ми збирали цілі хорали фахівців, які, як наприклад Антон Дробович, казали: «Це треба зробити», а всі інші сумно дивилися і розповідали, чому цього не можна зробити. Під час війни ми навчилися робити чарівні речі. Демонтаж обійдеться в трошки менше, ніж 30 мільйонів гривень. Це приватні гроші, не державні. Було б досить дивно, якби міністр культури, який відповідає за сферу культури, збирав кошти на дрони.
Я зустрічався з митрополитом Онуфрієм з простими запитаннями щодо засудження путіна, щоб перестати поминати патріарха Кирила. Лунали ті самі відповіді: «Ми ніяк не повʼязані [з РПЦ]». На діалог ніхто не йшов. Ми не виганяємо УПЦ МП з Києво-Печерської лаври, а спонукаємо їх до цього законними методами.
Після звільнення я назвав дві кандидатури [на своє місце]. Вони професіонали з цієї сфери, здорові ціннісно. Я допомагатиму піднімати кошти для культури на міжнародній арені. На «1+1» навряд чи повернуся.