Слухання справи закінчилися, що буде далі?
По-перше, хочу зазначити, що ці чотири дні слухань ― це катарсис справи. З 2017 року були слухання з питання тимчасових заходів, потім — з юрисдикції, а тепер уже по суті. Після цього суд має призначити дату і того дня оголосити остаточне рішення, тобто відповісти, чи порушила росія обидві конвенції.
Це перша з усіх справ України проти росії в усіх міжнародних судових установах, яку слухали по суті. Традиційно від слухань по суті до оголошення рішення проходить близько півроку. Думаємо, такі самі строки можуть бути і цього разу.
Чи озвучили росіяни нові аргументи, було щось неочікуване для вас?
Неочікуваного не було. Ми були готові до всього. Від росії звучали різні нісенітниці про державний переворот у Києві, нацистів і тому подібне.
Початок одного зі слухань у Міжнародному суді ООН. Судді заходять до зали.
The International Court of Justice / "Бабель"
На початку промови росіяни заявили, що у 2014 році хтось, невідомо хто, готував замах на Віктора Януковича. Чи можна в суді озвучувати такі речі без жодних реальних доказів?
Ні. Все, що ти говориш у суді, потрібно підкріплювати фактами і нормами права. Наша справа стосується двох конвенцій, одна з них про боротьбу з фінансуванням тероризму. До речі, це перша справа по цій міжнародній конвенції, яку Міжнародний суд ООН розглядає по суті. Очевидно, цей епізод супротивна сторона хотіла використати, щоб показати, що Україна теж причетна до тероризму. Це нісенітниці, всьому цьому надасть належну оцінку суд.
Конвенція про боротьбу з тероризмом
У цій частині справи Україна доводить, що росія не тільки не завадила своїм громадянам фінансувати проросійських бойовиків на сході України, а навіть заохочувала їх. Вона підтримувала невизнані «республіки» в Донецькій і Луганській областях, а також постачала бойовикам зброю. Її вони використовували в терактах проти мирного населення. Один із прикладів — збитий російським БУКом пасажирський літак МН17.
Російська сторона наполягає, що Окружний суд Гааги, який розглядав справу з боїнгом, не кваліфікував збиття літака як тероризм. Крім того, суд визнав, що росіяни цілились у військовий літак, а в пасажирський влучили випадково. Отже, на думку росіян, це не можна назвати терактом.
Представник України професор Жанк-Марк Тувенен у суді зауважив, що росія передала бойовикам лише ракетний комплекс БУК, а не всю систему, яка здатна відрізняти військові літаки від цивільних. Отже, для росії це питання було не принциповим.
Уламки збитого в липні 2014 року боїнга, що належав Малазійським авіалініям.
Telegram
Під час слухань багато уваги приділяли збитому росіянами малазійському боїнгу. Слова росіян про те, що Окружний суд в Гаазі не назвав збиття терактом і що насправді росіяни цілилися у воєнний літак, тобто в законну ціль ― це аргументи для суду?
В епізоді з MH17 для росіян всюди теорія змови, неправильне для них і рішення Окружного суду в Гаазі. Сподіваюся, суд дасть цьому оцінку. Якщо по суті, терористичний акт — це дійсно злочин спеціального умислу. Тобто теракт вчиняють, щоб залякати цивільне населення або примусити владу щось зробити. Окружний суд Гааги ухвалював рішення в межах кримінального кодексу Нідерландів, у слідчих і суду не було особливої необхідності кваліфікувати збиття боїнгу як воєнний злочин чи як терористичний акт. Вони могли інкримінувати декілька статей, але обрали той шлях, який був найбільш ефективним.
Ми говоримо про конвенцію, про боротьбу з фінансуванням тероризму. Про те, що російська федерація фінансувала і напряму постачала озброєння організаціям, які вчиняли терористичні акти. Це аргументація того, що росія порушила відповідну конвенцію. До того ж, ми говорили, що росія порушила також і Монреальську конвенцію.
Терористичні акти бойовиків, про які Україна говорила в суді
13 січня 2015 року обстріл пункту пропуску «Бугас». У рейсовому автобусі Златоустівка — Донецьк, який потрапив під обстріл, 12 людей загинули і ще 18 були поранені.
24 січня 2015 року обстріл мікрорайону «Східний» у Маріуполі. Загинули 29 людей, поранені 92. Серед загиблих та поранених родини, діти, підлітки.
10 лютого 2015 року обстріл Краматорська. Під атакою були аеродром і цивільні густонаселені квартали. Загинули шість цивільних, 49 були поранені, серед них пʼять дітей.
9 листопада 2014 року ― теракт у харківському пабі «Стіна». Зловмисники заклали міну під барну стійку. Її підірвали ввечері в неділю, коли там було багато людей. Постраждали 11 відвідувачів. Вибухівку завезли з росії.
22 лютого 2015 року теракт під час Маршу єдності в Харкові. На центральній площі вибухнула протитанкова міна, яка також була завезена з росії. Загинули чотири людини, девʼять були поранені.
Під час слухань російська делегація навела документи Міжнародного комітету Червоного Хреста, які, на її думку, підтверджують, що збиття MH17 — це не тероризм, а, можливо, воєнний злочин чи злочин проти людяності. Відтак, згідно з міжнародним гуманітарним правом, яке діє під час збройних конфліктів, проросійські бойовики не мають нести відповідальність за збитий цивільний борт, бо зробили це ненавмисно.
Ще кілька епізодів масових убивств цивільних (перелік у підверстці) росіяни пояснили так само — бойовики цілили по військових і просто промахнулися. Два теракти в Харкові, далеко від лінії фронту в 2014 і 2015 роках, росіяни ніяк не пояснили.
Ще один аргумент росіян: під час збройних конфліктів діє міжнародне гуманітарне право, і говорити про тероризм не можна. Тобто якщо бойовики нібито цілились у військових, а вбили цивільних, вони взагалі не мають нести відповідальність. Це може бути аргументом для суду?
Вони справді говорили, що це збройний конфлікт, під час якого можуть бути супутні втрати з боку цивільного населення, під час якого трапляються помилки, мовляв, це трагедія, але не терористичний акт.
Зауважу, ми жодного разу не говорили, що міжнародне гуманітарне право в цьому випадку не застосовується. І той же Окружний суд Гааги постановив, що мінімум з травня 2014 року на території України триває міжнародний збройний конфлікт, тобто російська федерація контролювала окремі групи [бойовиків]. Але представників цих проросійських незаконних формувань не можна вважати законними комбатантами. Вони незаконні учасники збройного конфлікту, а тому жодних привілеїв та імунітетів комбатантів у них немає. Ми також говоримо, що під час збройного конфлікту є події, які можна кваліфікувати як терористичні акти.
Олександр Кузьмін / «Бабель»
Росіяни заперечували, що атаки на блокпост у Бугасі та житлові квартали в Маріуполі й Краматорську — це теракти. Але ніяк не відреагували на позицію української сторони щодо терактів у Харкові (деталі терактів у підверстці). Наскільки це важливо для нас?
Ми абсолютно логічно вибудували свою юридичну аргументацію. Ми говорили, що були епізоди недалеко від лінії зіткнення — це Бугас, Маріуполь, Краматорськ, Авдіївка. Але ми мали епізоди і далеко від лінії зіткнення, зокрема в Харкові — у пабі «Стіна» та на Марші єдності. Для нас важливо показати, що такі теракти відбувалися не лише біля лінії фронту, але й у містах далеко від зони бойових дій.
Конвенція про заборону расової дискримінації
На слуханнях у групі російських представників зʼявився адвокат-африканець із французькою ліцензією Жан-Шарль Чікая. Він доводив, що росія бореться з расизмом. Російська делегація також запевняла суд, що росія в Криму не переслідує ані кримських татар, ані українців, на півострові можна вільно спілкуватися кримськотатарською і українською мовами. Ті, кого переслідують, — здебільшого росіяни, і зазвичай це питання національної безпеки.
Українська сторона заявила, що аргументи, які озвучує росія, — «потьомкінські села». Адвокати навели численні приклади переслідувань, катувань і вбивств українців і кримських татар, а також нагадали, що Меджліс у Криму — це заборонена росією організація.
Представники росії розказували, що насправді вони рятують кримських татар, будують для них мечеті, розвивають мову тощо. Моя колега, яка була присутня на слуханнях, казала, що журналісти, коли чули аргументи росіян, сміялися.
Сподіваюся, така реакція була не тільки в журналістів, а й в інших людей у залі й усьому цьому дадуть незалежну правову оцінку. Саме тому Оксана Золотарьова у своєму виступі назвала це все потьомкінськими селами. Напевно, росіяни намагалися вплинути на людей з інших регіонів та інших культур, які теоретично могли не знати, що насправді відбувається в Криму. Але суд має багато звітів міжнародних організацій про порушення прав людини в Криму, зокрема кримських татар і етнічних українців, має інформацію про сотні політвʼязнів, про недопуск лідерів Меджлісу в Крим, про заборону Меджлісу, про арешт Нарімана Джелялова, вбивство Решата Аметова, закриття церков ПЦУ. Я не можу уявити, щоб ці «потьомкінські села» вплинули на реальну картинку.
Під час розгляду цієї справи у 2017 році суд у наказі про тимчасові заходи постановив зняти заборону з Меджлісу. Росія це проігнорувала. Це може вплинути на остаточне рішення суду?
Згідно з наказом Міжнародного суду ООН росія мала скасувати заборону Меджлісу і забезпечити навчання українською мовою в Криму. Росія його не лише не виконала, але погіршила ситуацію. Зокрема, продовжувала арешти лідерів кримських татар і не забезпечила навчання українською мовою. Але я не хочу говорити, як це може вплинути на рішення суду — він ухвалить рішення самостійно.
Наріман Джелялов у суді разом з іншими заручниками, яких незаконно судить росія.
По якій із двох конвенцій у нас більше шансів?
Це буде одне рішення, тому що є одна справа, яка стосується обох конвенцій. Суд ухвалюватиме, чи є порушення, і якщо так, то які саме. Ми сподіваємось, що в рішенні суд встановить порушення росією обох конвенцій.
Чи може це рішення, яке суд винесе приблизно через пів року, допомогти Україні в подальшій боротьбі з росією в судах?
Воно важливе, бо буде першим рішенням у справах України проти росії по суті. Воно може покласти початок встановленню порушень міжнародного права росією в інших судах і в інших справах.
Крім того, якщо рішення буде відповідним, далі суд має призначити слухання по обсягу репарацій і компенсацій.
А як це відбувається?
Традиційно суд прописує, що мали місце порушення міжнародного права стороною спору, і тому мають відбутися слухання по обсягу компенсацій. Кожна сторона може представити своє бачення. Спочатку письмово, а потім уже перед судом. Але це вже інший етап. Зараз важливо сконцентруватися на рішенні по суті.
Чи правильно я розумію, що в питаннях репарацій одна сторона, яка винна, буде намагатися зменшити їхній розмір…
Або взагалі говоритиме, що вона нічого не повинна платити.
Ми фіксуємо шкоду, яку росія наносить Україні, щоб вона потім заплатила по рахунках. Підтримайте «Бабель»: у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]