Давайте ще раз. Що це за ліміти державного боргу?
Законодавство США обмежує обсяг державного боргу. Маються на увазі як зовнішні борги перед іншими державами, так і внутрішні перед своїми кредиторами. Найважливіший показник тут ― це співвідношення суми боргу і валового внутрішнього продукту. Виходячи зі свого ВВП і багатьох інших показників, Сполучені Штаті штучно обмежують суми, які вони можуть взяти в борг, щоб у майбутньому мати змогу повернути цей борг.
Тобто верхня межа боргу ― це сума, яку Мінфін США може позичити для оплати рахунків, термін погашення яких настав, і для оплати майбутніх інвестицій. Щойно цього ліміту досягнуто, федеральний уряд не може збільшити суму непогашеного боргу, втрачаючи здатність оплачувати рахунки та фінансувати різні програми. Із 1960 року Конгрес 78 разів переглядав верхню межу держборгу ― 49 разів за президентів-республіканців і 29 разів за президентів-демократів. Найчастіше її просто підвищували, інколи, як зараз, давали Мінфіну тимчасове право працювати без огляду на неї. Тільки за президентства Дональда Трампа ліміт підвищували тричі.
На січень 2023 року верхня межа держборгу США сягала $31,4 трильйона. Але виявилося, що цього замало. Якби 5 червня це питання не вирішили, Мінфіну не було б чим гасити борги. Президент Байден мав розвʼязати це питання.
А в чому проблема?
Проблема тут політична, а не економічна. Держборг і видатки ― предмет постійних суперечок демократів і республіканців. Республіканці традиційно виступають за скорочення багатьох бюджетних видатків, особливо соціальних виплат, але проти підвищення податків. Демократи, навпаки, на кожних виборах обіцяють різко не скорочувати соціалку. Проблема в тому, що взагалі знизити навантаження на бюджет можна саме цими двома шляхами ― скороченням видатків або підвищенням податків.
Республіканці наразі мають більшість у Палаті представників Конгресу, це дозволяє їм висувати свої умови в питанні зміни лімітів держборгу. У квітні 2023 року вони розробили власний план ― вимоги до Байдена, на які він мав погодитися, аби республіканці проголосували за відповідний законопроєкт. Очікувано, у списку було багато пропозицій скоротити соціальні виплати.
Спікер Палати представників Кевін Маккарті проводить пресконференцію після ухвалення Палатою представників скасування ліміту держборгу 31 травня 2023 року, Вашингтон, округ Колумбія.
Getty Images / «Бабель»
Крім того, у 2023 році адміністрація Байдена заявила про нову економічну програму «Інвестиції в Америку». Уряд запланував масштабні інвестиції в «зелену» енергетику і виробництво мікрочипів, а також різноманітні пільги для компаній, які працюють у цих сферах. Різні компанії вже запланували будівництво 75 нових обʼєктів у всій країні. Наприклад, у Мічигані Ford і General Motors оголосили про плани збудувати нові заводи з виробництва електромобілів і акумуляторів. А у Вірджинії компанія Dominion Energy будує вітряну електростанцію вартістю $9,8 мільярда. Так сталося, що багато таких обʼєктів будують і вже створюють робочі місця в регіонах, де більшість належить республіканцям. Для них проблемою стане, якщо перед президентськими виборами 2024 року нові вакансії будуть повʼязані з прізвищем Байдена. Тому серед інших вимог Палаті представників було й скорочення цієї програми.
А про допомогу Україні там щось було? Республіканці вимагали її скоротити?
Ні. Попри заяви російських пропагандистів теми допомоги Україні взагалі не було серед вимог республіканців чи на переговорах Байдена з ними, принаймні офіційно. Цю допомогу ніхто не називав причиною проблем із боргом ― сума для цього замала. Пакет допомоги на $45 мільярдів погодили ще у грудні 2022 року, його не переглядатимуть. А вся додаткова допомога в будь-якому разі проходитиме через голосування в Конгресі, як США і планували від самого початку. Перегляд верхньої межі держборгу на це не вплине.
Добре. А Байден міг щось зробити з держборгом без погодження з республіканцями?
Теоретично, так. Але це був би шлях політичних і юридичних експериментів. У Конституції США є 14-та поправка, яку ратифікували ще в 1868 році. Загалом у ній йдеться про рівність громадян і боротьбу з рабством, але є четвертий пункт, який каже: «Державні борги, вчинені на підставі законів Сполучених Штатів, [...] чинні і не можуть піддаватися сумнівам».
Деякі американські юристи вважають, що ця поправка робить верхню межу держборгу неконституційною в принципі, бо згідно з нею держава має обовʼязково розраховуватися з боргами, навіть шляхом нових запозичень, і не має права на дефолт. Але це навіть у теорії питання дискусійне, тому жоден президент ще ніколи серйозно не розглядав варіант просто ігнорувати ліміти, посилаючись на 14-ту поправку. Це може призвести до масштабної судової справи та конституційної кризи.
Ще одну ідею, як обійти обмеження з лімітами, у 2010 році запропонував економіст Бред Пламер. Із 1997 року міністр фінансів має право карбувати платинові монети будь-якого номіналу. Колись такий закон ухвалили суто для колекційних монет і ринку нумізматів. Але юридично Мінфін має право, наприклад, випустити платинову монету номіналом трильйон доларів, покласти її на свій рахунок і використовувати ці гроші замість додаткових позик, поки не знайдеться інше рішення.
Однак у тому ж 2010 році адміністрація Барака Обами не сприйняла таку ідею серйозно. Так само вирішила й адміністрація Байдена. Тому інших варіантів, крім як йти та домовлятися з республіканцями з Палати представників, у президента не було. Байден спочатку заявляв, що не потребує переговорів, але вже у травні передумав і звернувся до Кевіна Маккарті з пропозицією шукати компроміс.
І вони домовилися?
Так, причому в максимально компромісний і комфортний для обох партій спосіб. Політичний оглядач Ендрю Прокоп пише, що зрештою скорочення видатків буде набагато меншим, ніж хотіли республіканці, але більшим, ніж сподівалися демократи. Ніхто до кінця не задоволений, але це і є зріла політика. Скорочення не зачіпають основні соціальні програми країни ― Medicare, Medicaid і Social Security. А видатки на оборону навіть збільшили.
Президент США Джо Байден зустрічається зі спікером Палати представників Кевіном Маккарті щодо межі боргу в Овальному кабінеті Білого дому у Вашингтоні, округ Колумбія, 22 травня 2023 року.
Getty Images / «Бабель»
Демократи погодилися не підвищувати податки й теж пішли на поступки. Наприклад, є соціальна програма фудстемпів ― талонів на харчування для малозабезпечних. Люди від 18 до 49 років, які бажають отримувати такі талони, повинні мати хоч якусь роботу. Тепер цю вимогу поширили на людей від 50 до 54 років, якщо вони не безхатьки і не ветерани.
Пільги для «зеленої» енергетики за програмою «Інвестиції в Америку» теж не скасовуватимуть. Проте впливовий сенатор-республіканець Джо Менчин отримає дозвіл на будівництво газопроводу Mountain Valley, проти якого протестували екологи.
Прокоп вважає, що від такого компромісу виграли помірковані демократи та помірковані республіканці. Джо Байден вирішив кризу, не здав політичні інтереси демократів і відклав питання ліміту держборгу аж до президентських виборів. Кевін Маккарті згуртував навколо себе партію в Палаті представників, теж не здав ключових інтересів і довів, що може бути ефективним політиком.
Програли, на думку Прокопа, у цій ситуації лише радикали з обох боків. Серед демократів є політики, які вважають, що не можна дозволяти республіканцям брати верхню межу держборгу «в заручники», але вони так і не запропонували альтернативи переговорам, якщо не брати до уваги екзотичні варіанти з 14-ю поправкою та платиновою монетою. Так само і радикали з республіканців ― трампісти та група «Кокус свободи» ― виступали проти компромісів із Байденом. Утім, Маккарті зрештою проігнорував їхню точку зору, довівши, що контролює більшість республіканців у Палаті представників.
А що рейтинг Байдена на тлі цих домовленостей, зріс?
Дивно, але ні. У цьому парадоксі спробував розібратися оглядач Зак Бошам. Він пише, що протягом останнього року економічна політика Байдена була доволі успішною. Наприклад, істотно знизилося безробіття, зʼявилися 339 тисяч нових робочих місць, інфляція сповільнилася до майже дворічного мінімуму. Після скасування верхньої меж держборгу адміністрація Байдена показала, що побоювання щодо рецесії перебільшені. Проте підтримка економічної політики Байдена серед громадян досі низька ― лише 33%. А в загальному рейтингу він відстає від Дональда Трампа на 2%.
Бошам пояснює це особливістю медійного висвітлення економічних проблем. Медіа й економічні експерти зазвичай малюють песимістичну картину і ризики для економіки підсвічують активніше, ніж здобутки. Тому рейтинг Байдена сильно страждає від поганих нових і майже не росте після хороших.
Утім, до виборів ще далеко. Та й загальні рейтинги ― це одне, а ситуація, у якій виборці обиратимуть між Байденом і Трампом чи між Байденом і Роном Десантісом, ― зовсім інше. Тут важливим буде не лише рейтинг першого, але й антирейтинги Трампа і Десантіса. Бошам вважає, що обʼєктивні економічні чинники ще зіграють свою роль на виборах.
Ми намагаємося завжди малювати реалістичну картину подій, без зайвого песимізму і надмірного оптимізму. Підтримайте «Бабель»: 🔸 гривнею🔸 криптовалютою🔸 на Patreon🔸 через PayPal: [email protected]