У середині 2010-х значна частина населення розвинених країн виступала проти мігрантів. У 2016 році Британія проголосувала на референдумі за вихід з ЄС, зокрема й тому, щоб не мати зобовʼязань приймати мігрантів . Американці обрали президентом Дональда Трампа, який обіцяв зробити правила вʼїзду в країну суворішими та побудувати стіну на кордоні з Мексикою. Того ж року Агентство ООН у справах біженців розкритикувало владу Австралії за жорстоке поводження з мігрантами. Їх тримали в таборах і обмежували свободу пересування, навіть коли вони вже офіційно отримали статус біженця. Кількість тих, хто може легалізуватися в країні як трудовий мігрант, у 2019 році знизили зі 190 тисяч до 160 тисяч.
У 2020 році розпочалася пандемія ковіду, більшість країн закрили свої кордони. В Австралії еміграція вперше за півстоліття перевищила імміграцію — люди, які приїхали в країну, поверталися додому. Протягом року Австралія стикнулася з найбільшим за 50 років рівнем безробіття. У 2022 році, коли пандемія пішла на спад, Австралія офіційно заявила, що в країні не вистачає робочих рук, тому кількість трудових мігрантів знову підвищили — до 195 тисяч.
Економісти кажуть, що одна з основних причин такого спалаху міграції — це сама природа постпандемічної економіки. Після ковіду розвинені країни зіткнулися з безробіттям, і водночас велику кількість вакансій немає кому зайняти. Знизити темпи розвитку своїх економік розвинені країни не можуть, тому вони почали офіційно запрошувати до себе мігрантів. Наприклад, Німеччина та Індія нещодавно уклали угоду, за якою Німеччина забезпечить молодим індійцям додаткові місця для роботи й навчання. У 2022 році 70% нових робочих місць у Німеччині заповнили мігранти з різних країн.
Канада готується прийняти 1,5 мільйона нових мешканців до 2025 року. Скоріше за все, так і буде. Навіть у віддалену провінцію Ньюфаундленд і Лабрадор, де мешкає всього пів мільйона людей і населення останні 30 років зменшувалося, міграція виросла у 20 разів. Влада провінції вже відкрила новий офіс із працевлаштування новоприбулих, а місцеві кажуть, що їхні невеликі містечка стають все більше схожими на Торонто. До Ньюфаундленду найчастіше прибувають українці, індійці та нігерійці, більшість їх знає англійську і має родинні звʼязки в інших розвинених країнах.
Мігранти часто відкривають власний бізнес — і це ще один плюс для економіки. Дослідження професора Пʼєра Азулея зі Школи менеджменту Слоуна Массачусетського технологічного інституту показали, що в США мігранти на 80% частіше створюють власний бізнес, аніж місцеві жителі. Родинні звʼязки мігрантів у різних країнах допомагають міжнародній торгівлі та інвестиціям.
Серед інших причин сплеску міграції — закінчення пандемії. Багато людей по всьому світу отримали документи для переїзду ще до неї, але не могли ними скористатися. Тому зараз просто роблять те, що запланували ще до 2020 року. А ще — курси валют. Від початку 2021 року валюти країн, що розвиваються, знецінилися приблизно на 4% відносно долара та фунта стерлінгів. Тому трудові мігранти можуть відправляти додому більше грошей, а вакансії для них стали вигіднішими. Економіка невеликих країн, таких як Сингапур чи Кувейт, в принципі стоїть на робочій силі мігрантів, тому для них роки пандемії несли значну загрозу. І зараз вони просто повернулися до норми.
Міграція вирішує ще одну проблему — омолоджує населення, бо розвинені країни старіють. Це загальносвітовий процес, але найсильніше він бʼє саме по цих країнах. У Німеччині людей, старших за 65 років — понад 22%, в Японії — майже 30%. А в країнах Африки наймолодше населення у світі. Тому навіть такі загалом недружні до мігрантів країни, як Японія чи Південна Корея, поступово переглядають свою політику.
Масова міграція має не лише плюси, вона спричинить і певні проблеми. Новоприбулі мешканці поступово починають споживати все більше товарів і послуг. З часом це призведе до росту цін. Наприклад, кожні 500 тисяч нових мешканців Австралії в середньому підвищують орендну плату на житло на 5%. Через це ціни на житло не падають, попри високі ставки за іпотечними кредитами. А стрімке збільшення робочих рук веде до того, що зростання зарплат сповільниться.
Але це — проблеми майбутнього, які ще доведеться вирішувати. Економісти прогнозують, що до 2024 року сплеск міграції стабілізується — ринки праці наберуть стільки робочої сили, скільки їм треба, і знизять попит. При цьому міграція ніколи сама по собі не припиняється різко. Люди переїжджають із сімʼями та партнерами, тому міграція сьогодні — це завжди міграція й завтра.
А донат сьогодні — це завжди якісна журналістика завтра. Підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]