Під час Першої світової війни лікарі з подивом виявили, що сотні тисяч солдатів мали дивні вегетативні реакції, хоча жодних видимих поранень у них не було. У військових тремтіли руки, вони втрачали слух, мали дивну ходу або напади, схожі на епілептичні. Серед лікарів виникли дискусії, з чим були повʼязані такі реакції. Британські медики більше схилялися до версії, що це органічні ураження мозку, які могли виникнути, наприклад, після вибуху. Але німецькі лікарі на чолі з неврологом Германом Оппенгеймом повʼязували такі реакції з психологічними причинами. Оппенгейм називав це «травматичним неврозом». У 1917 році він заявив, що психологічний шок може впливати на фізичні процеси через «вазомоторно-секреторно-трофічну нервову систему» — так лікар називав вегетативну нервову систему.
Між німецькими лікарями точилася дискусія, що було первинним — схильність людини до «істерії», як тоді називали ці симптоми, чи накопичувальний стрес від воєнних дій. Психіатри використовували підхід «винагороди» й «покарання», намагаючись змінити поведінку солдатів. Винагородою могли бути смаколики, масаж, прогулянки, а покаранням — електричний струм чи холодні ванни. Психіатр Ернст Кречмер порівнював лікування енурезу в солдатів із дресируванням молодого домашнього собаки. Це був жорстокий підхід, часто навіть травматичніший за воєнний досвід. Але саме під час Першої світової почала формуватися поведінкова терапія, яка дала поштовх до розвитку інших рухів та шкіл — зокрема й для майбутньої соматичної терапії.
У 1930-х роках німецький психіатр Вільгельм Райх, який теж працював із солдатами під час Першої світової, вивів теорію тілесно-орієнтованої терапії. Райх стверджував, що тіло створює так званий панцир, аби захиститися від небезпеки. Наприклад, стиснена щелепа захищає від сліз і крику, напруга в попереку повʼязана зі страхом нападу, напружений таз говорить про сексуальну фригідність. На думку Райха, працюючи з тілом, можна вивільнити емоції. І щоби подолати психологічні проблеми, треба розслабити всі мʼязові блоки.
Ідеї Райха стали фундаментом соматичної терапії або соматичного переживання. У 1970-х роках американський психіатр Пітер Левін вивчав реакції нервової системи на стрес і психічну травму та як організм природно долає фізіологічні стани підвищеного навантаження. Левін спостерігав за природною поведінкою тварин у дикій природі та звернув увагу, що хоча тварини щодня стикаються з ситуаціями, що загрожують життю, у них, схоже, немає ознак тривалої психічної травми, таких як хронічна тривожність або ПТСР. Люди не думають про те, як працює вегетативна нервова система. Тож якщо зробити наші відчуття більш усвідомленими, це допоможе змінити психологічний та фізичний стан.
Головна мета соматичної терапії — повернути нервову систему до стану рівноваги. Під час небезпеки тіло має реагувати на неї, а потім повертатися до звичного стану. У людей з ПТСР, депресією чи тривожними розладами цей механізм не працює — вони надовго залишаються у змінених станах, і через це їхні реакції на події навколо хибні. Типовий приклад — реакція «завмерти», коли в разі небезпеки чи травматичної ситуації людина ніби заклякає на місці.
Метод, який використовує соматична терапія, називається «знизу вгору». Його суть — допомогти людині відчути себе більш стійкою фізично і так стати стійкішою ментально. Журналіст NYT Деніел Бергнер так описує свій досвід з терапевтом, який практикує соматичне переживання. Лікар попросив Бергнера постукати ногами, потім потримати їх нерухомими і уявити, що ноги — це дерева, які йдуть корінням у землю. Бергнер пише, що коли він зосередився на цьому відчутті, його голова стала «світлою», а дискомфорт, який був у ногах, минув. Так само терапевт може використовувати доторки — наприклад, покласти руку на діафрагму. Людина може робити це й сама — її вчать, як і куди правильно класти руки і зосереджуватися на тому, що вона відчуває зараз. Зазвичай це описують так, ніби «ллється щось гаряче». Соматичні терапевти кажуть, що таким чином вивільняється енергія, яка ніби застоюється в нашому тілі через стрес і травму. Серед методів може бути навіть порада спати під важкою ковдрою, або танці. У США є навіть асоціація танцювальних терапевтів. Вони так само мають сертифікати та освіту.
Соматична терапія вважається дієвим методом для лікування ПТСР — але її доказовість усе ще доволі слабка. Однак експеримент, який проводили з людьми з ПТСР, показав, що у 44% учасників минули симптоми недуги. У ході дослідження пацієнтів навчали розуміти фізіологічні реакції тіла на згадки про травмувальну подію і перенаправляти їх, зосереджуючись саме на фізичних відчуттях. Згодом людина сама навчається регулювати свої емоції.
Соматична терапія стає все більш популярною в світі. Особливо після початку пандемії, коли люди зіткнулися з кардинальними змінами в житті — і сильним стресом від цього. NYT пише, що багато людей розчаровуються в звичайній психотерапії, яка побудована на розмовах. Така терапія може допомогти краще розуміти себе, але не змінює фізіологічних реакцій — таких як паніка, задишка чи почервоніння шкіри. «Клієнти кажуть мені, що ніколи не відчували нічого подібного — їм стає легше, — цитує NYT терапевтку Емілі Прайс, яка практикує метод соматичного переживання. — Бачити, як комусь на твоїх очах стає краще, — це схоже на магію».
Найкращий комплімент для «Бабеля» — це ваш донат: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]