Британський журнал The Economist опублікував два інтерв’ю з двома українцями — Зеленським і Залужним. Гарних новин немає, лютий знов (мабуть) буде важким, але ЗСУ тримаються. Переказ «Бабеля»

Автор:
Тетяна Логвиненко
Редактор:
Катерина Коберник
Дата:

Британський тижневик The Economist поспілкувався з двома найвідомішими українцями — президентом Володимиром Зеленським і головнокомандувачем Збройних сил України Валерієм Залужним. Перший розказав про пропаганду, ненависть і хороших росіян. Другий — про наступ на Київ, звільнення Криму та мобілізацію до ЗСУ. Обидва — про перемогу. Ми зробили короткий переказ двох інтервʼю — ось головне.

Володимир Зеленський

Getty Images / «Бабель»

Про російську пропаганду

Страшнувато дивитися, як змінилися звільнені міста. Результати пропагандистської моделі кремля жахливі. [Людей, що залишилися,] відрізали від звʼязку, друзів і родичів, які втекли. Ті, хто не змогли виїхати, опинилися в ізоляції. Їм на голову вдягли [інформаційний] шолом, і довелося в ньому жити. Боротися із цим складно, бо їм показують, як [росіяни] їх рятують, а Україна бомбить.

Про перемогу

Захищати землю і територію означає лише одне — захистити життя і сенс. [Люди] не можуть жити без цих дуже важливих речей. Якщо можна казати слово «речі», коли я говорю про родину, дітей, землю, оселі. Перемога прийде тоді, коли буде відчуття, що все витримали та зберегли.

Getty Images / «Бабель»

Про ненависть

Ніхто не хоче діалогу з тими, хто розвʼязав війну. Люди [почали] ненавидіти. Це не найкраще почуття для людства, але [у цій ситуації] воно найголовніше. Я ненавидітиму життя з людьми, які забрали мої бажання, частину мене. Ось чому люди ненавидять.

Про заморожування війни

Я проти, тому що на Донбасі ми це вже бачили. Вони забирають частину території та заморожують війну на певний час, щоб стати сильнішими й окупувати більше. [Якщо] просто залишити як є, вони заберуть Донбас, південь країни чи його частину, Крим залишиться з ними. Ми не зможемо так зробити, нам ніхто не пробачить.

Про хороших росіян

Громадяни тієї країни дозволили своєму лідеру захопити чужу землю. Чи відповідальні вони? Так. Є злочинці, а є ті, хто дуже довго мовчали, а потім сказали: «Ми не можемо мовчати далі». Якщо вони вважають себе хорошими росіянами, вони точно виступатимуть проти режиму, зроблять усе, щоб він впав, і він впаде. Це питання часу.

[Путін] знає свою аудиторію. Він знав, що якщо російське суспільство його не підтримає, він не піде [у повномасштабний наступ на Україну]. Тому після 24 лютого винні всі. А як інакше?

Валерій Залужний

Facebook

Про підготовку росіян до повномасштабного наступу

Росіяни накопичували ресурси давно. Вони три з половиною — чотири роки інтенсивно збирали людей, техніку і боєприпаси та мали ресурсів на три місяці, щоб досягти мети. Вони хотіли взяти Київ. Із військової точки зору це було правильно. Я б зробив так само.

Про ситуацію на Донбасі зараз

Ситуація непроста, але російська армія не може в ній виграти. Вони намагаються у будь-який спосіб отримати паузу: обстрілюють мирних, лишають наших дружин і дітей замерзати до смерті. Їм потрібен час, щоб зібрати нові ресурси. Але паралельно вони роблять усе, щоб ми не перегрупувалися і не завдали їм [нового] удару. Тому бої точаться на лінії фронту завдовжки 1 500 кілометрів. Найімовірніше, десь за Уралом готують нові ресурси, 100 відсотків.

Getty Images / «Бабель»

Про свої головні завдання

Перш за все — утримати лінію і не втратити позицій. Звільнити в 10—15 разів складніше, ніж не здати. Друге завдання — підготуватися до війни, що може статися в лютому, у найкращому випадку — у березні, у найгіршому — у січні. Вона може початися не на Донбасі, а в напрямку Києва, білорусі, не виключаю і південного. Ми порахували, скільки треба танків, артилерії тощо. Хай пробачать мені солдати в окопах, та зараз важливіше зосередитися на тому, щоб накопичувати ресурси для триваліших і тяжчих боїв, які можуть початися наступного року.

Ще одне завдання — протиракетна та протиповітряна оборона. Я не експерт з енергетики, але думаю, ми на межі. Якщо [електромережу] зруйнують, почнуть мерзнути дружини та діти солдатів, можете уявити, який настрій буде у бійців? Чи можна говорити про те, щоб готувати резерви для продовження боротьби, без води, світла і тепла?

Головнокомандувач підписав для нас кілька прапорів, щоб зібрати гроші на мобільні комплекси ППО. Підтримайте збір, допоможіть ЗСУ тут.

Про мобілізацію та потреби української армії

[Мобілізацію] ми проводимо вже. У нас достатньо людей. Ще сотні тисяч мені не потрібні. Нам потрібні танки, бронетранспортери, бойові машини піхоти та боєприпаси. Зауважте, я не кажу про F-16.

Про наступ на Крим

Щоб дістатися кордонів Криму, нам треба здолати 84 кілометри до Мелітополя. Цього досить, бо Мелітополь забезпечив би нам повний вогневий контроль над сухопутним коридором, звідти ми могли б уже обстрілювати Кримський перешийок. Я можу розрахувати ресурс з огляду на поставлене завдання. Ідеться про маштаби Першої світової. Коли я сказав [Ентоні Радакіну], що британська армія випустила мільйон снарядів під час Першої світової війни, він відповів: «Ми втратимо Європу. Ми не матимемо на що жити, якщо ви випустите стільки снарядів». Найбільша проблема — що цього справді немає. Із такими ресурсами неможливо проводити нові великі операції. Хоча над однією ми зараз працюємо. Ми використовуємо значно менше снарядів.

Getty Images / «Бабель»

Про перемогу

Я знаю, що можу перемогти цього ворога. Але мені потрібно 300 танків, 600—700 БМП, 500 гаубиць. Тоді реально вийти на кордони 23 лютого. Двома бригадами — ні. Я отримую те, що отримую, але це менше, ніж треба.

Про мобілізацію в рф і наступ на Київ

Мобілізація спрацювала. Неправда, що їхні проблеми настільки жахливі, що ці люди не будуть воювати. Цар каже їм іти воювати, і вони йдуть воювати. Я вивчав історію двох чеченських воєн — усе було так само. Можливо, вони не так добре оснащені, але все одно становлять для нас проблему. За нашими оцінками, у них є резерв у 1,2—1,5 мільйона осіб. Росіяни готують приблизно 200 тисяч нових солдатів. Я не маю сумнівів, що вони знову підуть на Київ.

Про досвід війни

Коли почалася масштабна агресія, ми користувалися не лише знаннями, що їх вже мали у 2014 році, але й навичками та досвідом, які здобули з того часу. І найважливіший — це те, що росіян і будь-яких інших ворогів треба просто вбивати, і головне — ми не маємо боятися це робити.

Про сучасного командира

Радянська армія навʼязувала одне поняття — командир. Та бути командиром і лідером не одне й те саме. При всій повазі до пана [Сергія] Суровікіна, це звичайний петровський полководець, держиморда. Дивишся на нього і розумієш, що або ти виконаєш завдання, або тобі триндець. Ми давно зрозуміли, що це не працює. Бути нормальним можна завжди. Це означає залишатися людиною і стати лідером.

Ми читаємо і переказуємо важливі тексти світових медіа для вас. Додайте нам натхнення — підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].