Що це взагалі за законопроєкт?
У законопроєкті № 7633 є три основні норми, довкола яких точаться дискусії. Він забороняє науковцям та освітянам використовувати у своїй роботі джерела, які створили:
*на території росії;
*російською мовою;
*російські громадяни або піддані; російські юридичні особи або компанії, що належать громадянам росії.
Є винятки — російські джерела використовувати можна, але лише щоб «ілюструвати, пояснювати та критично аналізувати явища», які відбуваються в росії, або щоб критикувати самі джерела. Є й перехідний період — якщо Верховна Рада врешті-решт підтримає цей законопроєкт, він набуде чинності через пʼять років.
Директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров звернув увагу на те, що багато термінів у проєкті є розмитими. Тому під заборону можуть потрапити як «Курс теоретичної фізики» росіян Льва Ландау та Євгена Ліфшиця, на якому базується ця наука, так і щоденники Тараса Григоровича Шевченка, які він писав російською мовою на території Російської імперії.
Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи.
novynarnia.com / «Бабель»
Головне науково-експертне управління парламенту у своєму висновку до законопроєкту теж вказало на його численні недоліки — юридичні, технічні й такі, що стосуються формулювань. Наприклад, в українському законодавстві немає таких понять, як «російський імперіалізм» і «русскій мір», відповідно, не до кінця зрозуміло, від чого саме парламентарі пропонують захищати «освітньо-інформаційний простір України».
Два негативних експертних висновки на законопроєкт надала і Національна академія наук України. Науковці зазначили, що документ «створює всі умови для формування псевдонауки та суперечить науковій, освітній, культурній та інформаційній політиці Європейського Союзу».
Однак, ці аргументи не переконали профільний парламентський комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики. Він хоч і рекомендував додатково проконсультуватися з науковцями, все ж закликав прийняти проєкт за основу.
Що конкретно не так із законопроєктом. Пояснюють науковці
Михайло Назаренко, філолог: «Ми не зможемо цитувати значну частину української гуманітаристики XIX — початку XX століття. Наприклад, Пантелеймона Куліша чи Михайла Драгоманова. Багато джерел відсутні в українському перекладі, легкодоступні в російському та важкодоступні іншими мовами. Така відмова зробить нашу гуманітарну освіту неповноцінною».
Михайло Назаренко.
kl.informator.ua / «Бабель»
Геннадій Єфіменко, історик: «Моя наукова спеціальність, як загалом «Історія України», так і, зокрема, вузька спеціалізація — історія радянської України 1917-1938 років, цим законопроєктом — у разі його прийняття і втілення в життя у наявному вигляді — просто знищується як така. Автори закону не дають пояснення терміна «джерела», а тому у них не видно різниці між першоджерелами — архівними документами, пресою, постановами, стенограмами, збірниками документів, спогадами — і історіографією, тобто працями істориків, які ті першоджерела опрацювали».
Геннадій Єфіменко.
Facebook / «Бабель»
Ірина Єгорченко, математик: «У математиці є ситуації, де результат належить росіянину. Наприклад, гіпотезу Пуанкаре довів Григорій Перельман, і цитувати треба саме його, а не пізніші огляди інших людей. Математичну літературу інтенсивно видавали в СРСР і росії, але майже не видавали в Україні, крім шкільних підручників, ГДЗ, посібників ЗНО та розвивальної літератури для дітей. Тепер це все треба швидко наздоганяти, але видати навіть одну науково-популярну книжку з математики на рік — нереально. Кваліфікованих перекладачів теж практично немає, а філолог математику не перекладе».
Ірина Єгорченко.
The Ukrainians / «Бабель»
Як документ планують удосконалити. Пояснює автор Інна Совсун
Депутатка Інна Совсун говорить, що до другого читання в проєкті будуть зміни — це результат дискусії з науковцями. Наприклад, норму про заборону використовувати праці авторів-громадян рф та російських юридичних осіб з проєкту приберуть — ці факти не завжди можна перевірити. У поправках до другого читання конкретизують, що мова йде саме про роботи, написані після 1991 року, тобто у російській федерації. Для архівних робіт та історичних джерел у законопроєкті пропишуть винятки. А ще уточнять, як бути з результатами масштабних досліджень, які спільно проводили наукові інституції з різних країн, зокрема і з росії. Але, наприклад, з тим, що в документі треба зробити виняток для сучасних російських книжок з математики, депутатка не згодна.
Народний депутат України Інна Совсун виступає з трибуни під час засідання Верховної Ради у Києві.
Getty Images / «Бабель»
«Це зауваження має своє підґрунтя, але ми не маємо продовжувати вчитися за російськими підручниками, — пояснює вона в коментарі «Бабелю». — Треба створити власні книжки або перекласти українською ті, що є. І для цього дається термін — пʼять років (перехідний період), цього часу більш ніж достатньо».
Гроші на переклад і друк книг та підручників Совсун пропонує виділити з президентського фонду. До другого читання у проєкті мають також розділити норми для науки та освіти.
«Якщо в науці все ясно, то в освіті тексти мають вивчатися мовою, яку передбачає освітня програма — українською», — вважає депутатка.
Чи врятують законопроєкт зміни до другого читання?
Критики законопроєкту впевнені, що зробити його ефективним майже неможливо. Ключове — якісний переклад і видання сотень наукових праць і підручників обійдеться надто дорого. Таких грошей на цей напрямок в умовах війни й після неї у держави не буде. Михайло Назаренко вважає, що на це знадобиться не пʼять, а 10—20 років. А комерційні видавництва, за словами математика Єгорченко, братися за книги, у яких в Україні 30, або навіть 300 потенційних читачів, не будуть.
«У мого Інституту математики НАНУ немає коштів повноцінно замінити вікна після «прильоту» ракети в центр Києва, немає коштів на опалення і нормальну зарплату, — розповідає науковиця. — Яка література?».
Обіцянка авторів законопроєкту уточнити, що всі обмеження стосуються лише праць, виданих після 1991 року, теж, за словами Єгорченко, не врятує ситуацію: «Після 1991-го в росії теж щось видавалося — ті ж довідники з диференціальних рівнянь. Вони є і англійською, але це теж переклад з російської. Перекласти їх без посилання — це плагіат».
Крім того, на думку правозахисника Захарова, цей законопроєкт навіть після анонсованих правок фактично запроваджує цензуру, яка заборонена Конституцією, і суперечить Хартії Європейського Союзу про основоположні права. Вони гарантують, що наукові дослідження є вільними від будь-яких обмежень. Відповідно, в майбутньому обмеження, повʼязані з цим законом, можна буде оскаржити в Конституційному суді та Європейському суді з прав людини.
То друге читання буде? Коли?
Його планують після зимових свят. Інна Совсун каже, що зараз треба доробити правки, і часу на це лишилося небагато. Однак, вона обіцяє, що перед голосуванням депутати зустрінуться з науковцями, щоб почути їхні аргументи і побажання.
Наука без джерел, як журналіст без підтримки читачів. Підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].