Російські пропагандисти вісім років розпалюють ненависть до України та закликають її знищити. Чи покарають їх за це? І як чинили з їхніми колегами в різних країнах — великий розбір «Бабеля» з історичними прикладами

Автор:
Оксана Коваленко
Редактор:
Юліана Скібіцька
Дата:
Російські пропагандисти вісім років розпалюють ненависть до України та закликають її знищити. Чи покарають їх за це? І як чинили з їхніми колегами в різних країнах — великий розбір «Бабеля» з історичними прикладами

Катерина Бандус / «Бабель»

Від початку російської агресії проти України у 2014 році рф постійно використовує агресивну пропаганду, яка стверджує, що української нації не існує. Із 24 лютого 2022 року ця пропаганда перейшла на новий рівень — російські медіа та телеграм-канали, які повністю контролюються владою, прямо закликають до «вирішення українського питання». Людоненависницька пропаганда завжди була важливим інструментом у війнах — вона потрібна агресору, щоб виправдовувати свої загарбницькі дії та гарантувати підтримку війни в суспільстві. Починаючи з Другої світової війни дії пропагандистів кваліфікували як міжнародні злочини — підбурювання до геноциду або злочин проти людяності. Кореспондентка «Бабеля» Оксана Коваленко вивчила вироки Нюрнберзького трибуналу, Міжнародних кримінальних трибуналів щодо Югославії та Руанди, а також проаналізувала заяви деяких російських пропагандистів, щоб зрозуміти, яку саме відповідальність вони можуть понести.

Друга світова війна. Нюрнберг

Нюрнберзький процес розглядав справи проти 24 високопоставлених нацистів, але тільки дві з них стосувалися пропаганди. Це звинувачення проти видавця газети Der Stürmer Юліуса Штрейхера та радіоведучого програми «Говорить Ганс Фріче» Ганса Фріче. Обидва особисто нікого не вбивали, але відігравали ключову роль у побудові нацистської пропаганди.

Юліус Штрейхер з 1932 по 1945 рік був членом нацистської партії та головним редактором антисемітської газети Der Stürmer. Ця найуспішніша газета Третього Рейху понад 20 років розпалювала ненависть до євреїв — у ній публікували примітивні статті та карикатури, які зображали євреїв неповноцінними, жадібними, із сексуальними девіаціями. Штрейхер очолював цю газету з першого дня. Трибунал визнав, що він відігравав керівну роль в політиці Голокосту, у вироку йшлося, що Штрейхер вчинив злочин проти людяності. Його засудили до страти та повісили в жовтні 1946 року.

Юліус Штрейхер (праворуч) разом з міністром закордонних справ Третього Рейху Ріббентропом.
Передовиця газети Der Stürmer у 1934 році. Один із заголовків каже: «Євреї — наше нещастя».

Юліус Штрейхер (праворуч) разом з міністром закордонних справ Третього Рейху Ріббентропом. Передовиця газети Der Stürmer у 1934 році. Один із заголовків каже: «Євреї — наше нещастя».

Getty Images / «Бабель»

Ганс Фріче з 1938 по 1945 рік був членом нацистської партії та головним редактором німецького офіційного телеграфного агентства Deutsches Nachrichtenbüro, працював у Міністерстві пропаганди, яке очолював Йозеф Геббельс. У 1942 він став єдиним у міністерстві, хто завідував радіомовленням. На трибуналі обвинувачення стверджувало, що Фріче вчинив злочини проти миру і злочини проти людяності. Фріче у своїх свідченнях визнавав, що відділ німецької преси фактично керував усіма щоденними газетами Німеччини, даючи їм директиви від Міністерства пропаганди, що публікувати. Коли Фріче став керувати радіостанціями, він розсилав директиви й для них.

Але трибунал виправдав Фріче. Прокурори пояснювали, що Фріче сам не складав ці директиви, а лише передавав вказівки Геббельса. Також він ніколи не закликав знищувати євреїв, намагався заборонити газету Der Stürmer і ніколи особисто не розмовляв із Гітлером. Вирок Фріче отримав за інші злочини, які розглядала комісія з денацифікації. Судді визнали, що програма Фріче відповідала нацистській ідеології, а її вплив на суспільство сильно виріс у 1942 році. На відміну від Міжнародного трибуналу, суд побачив антисемітську пропаганду в діях Фріче. Його визнали «одним із найбільш впливових і активних пропагандистів нацистської ідеології» та засудили до 9 років увʼязнення.

Ганс Фріче в жовтні 1946 року.
Йозеф Геббельс, міністр пропаганди нацистської Німеччини, один з головних ідеологів Третього Рейху та Голокосту.

Ганс Фріче в жовтні 1946 року. Йозеф Геббельс, міністр пропаганди нацистської Німеччини, один з головних ідеологів Третього Рейху та Голокосту.

Getty Images / «Бабель»

Геноцид у Руанді та Міжнародний трибунал

Справа проти руандійських медіа стала найбільш показовою серед усіх міжнародних трибуналів. Прокурори визнали ЗМІ знаряддям злочину — мова йде про газету «Кангура» та приватне «Радіо тисячі пагорбів».

Газета «Кангура» виходила в Руанді з 1990 по 1994 рік, її очолював хуту Хасан Нгезе. З першого дня газета налаштовувала читачів проти тутсі — саме там зʼявилися «10 заповідей хуту», які закликали ненавидіти тутсі, особливо жінок. У «заповідях» хуту, які або одружувались із тутсі або наймали їх на роботу, називали зрадниками. Тутсі не мали права працювати в освіті, вступати до збройних сил, обіймати стратегічні політичні чи економічні посади.

У 1991 році, за три роки до геноциду, вийшов номер «Кангури», який потім визнали злочинним. На першій шпальті був портрет Грегуара Кайибанда — першого президента Руанди, який належав до хуту і в результаті революції 1959 року очолив країну. Під портретом був напис «Повторимо революцію хуту 1959 року, щоб ми змогли перемогти тарганів-тутсі?», а поруч — «Яку зброю нам варто використовувати, щоб перемогти тарганів раз і назавжди?». Ліворуч від портрета було зображено мачете. Трибунал згодом зазначив, що цей матеріал закликав до знищення тутсі як етносу — тобто до геноциду. «Нагнітаючи страх і пропагуючи ненавість, «Кангура» прокладала шлях до геноциду в Руанді, доводячи населення хуту до вбивчого божевілля», — йшлося у вироку.

Газета публікувала також інші статті та карикатури, які розпалювали ненависть до тутсі — зокрема, це призвело до масового сексуального насильства над жінками-тутсі. У розпал геноциду в газеті публікували імена і фото тих, кого потрібно було вважати ворогами. Частину цих матеріалів писав сам Хасан Нгезе, а під час підготовки до цих статей тісно співпрацював із Фердінандом Нахіманою та іншими ідеологами геноциду тутсі.

Wikimedia

Нгезе визнали винним у злочинах проти людства та засудили до довічного увʼязнення, але згодом апеляція скоротила цей термін до 35 років.

«Радіо тисячі пагорбів». Це приватне радіо, яке створили в липні 1993 року. Заради кращого сигналу воно використовувало потужності державної радіостанції «Радіо Руанда», тому стало головним у країні. Радіостанція швидко стала популярною, бо там транслювали якісну музику, згодом у перервах між піснями почали зʼявлятися повідомлення, спрямовані проти тутсі. Тутсі називали «тарганами» і «зміями» — дегуманізували їх, щоб потім легше було вбивати своїх колишніх сусідів, друзів, іноді батьків чи дружин.

Коли радикальні хуту збили літак із президентом Жувеналем Габʼяріманою, в ефірі радіостанції заявили: «Час валити високі дерева». Це був прямий заклик вбивати тутсі — їх називали «високими деревами», бо вважалося, що тутсі вищі за хуту, а також що в них тонкіші кістки та світліша шкіра. Радіоведуча Валері Бемерікі, яку прозвали «Диктор зло», підбурювала людей створювати блокпости, щоб ефективно відловлювати тутсі, казала, що на них не варто витрачати кулі, а треба різати на шматки за допомогою мачете. У квітні 1994 року на вулицях Руанди можна було побачити групи хуту, які в одній руці тримали мачете, а в іншій — приймач, що транслював «Радіо тисячі пагорбів». З радіо вони дізнавались адреси будинків, де жили або переховувалися тутсі, ішли туди та вбивали їх. Професор Цюрихського університету, економіст Девид Янагізава-Дротт довів, що в тих районах, де покриття радіостанції було кращим, до каральних загонів хуту записувалося набагато більше людей.

Руандійський солдат дивиться на уламки літака, в якому летів президент країни Жувеналь Габʼярімана.
Меморіал жертвам геноциду в Руанді.

Руандійський солдат дивиться на уламки літака, в якому летів президент країни Жувеналь Габʼярімана. Меморіал жертвам геноциду в Руанді.

Getty Images / «Бабель»

Трибунал розглядав справи проти ключових співробітників «Радіо тисячі пагорбів». Місцевий руандійський суд «гакака» засудив Бемерікі до довічного увʼязнення за підбурювання до геноциду. Співзасновника радіостанції та руандійського історика Фердінанда Нахімана засудили до 30 років увʼязнення. Журналіст «Радіо тисячі пагорбів» бельгієць Жорж Руджу отримав 12 років тюрми — вирок помʼякшили, бо він пішов на співпрацю зі слідством. Директор радіостанції Фелісьєн Кабугу переховувався від суду 28 років, але у травні 2020 року його затримали. Суд над ним почався у вересні 2022 року, вироку ще немає.

Війна в Югославії та Міжнародний трибунал

Міжнародний трибунал щодо Югославії виніс лише один вирок за пропаганду ненависті. Його отримав сербський політик Воіслав Шешель, який за часів Слободана Мілошевича був заступником премʼєр-міністра Сербії. Шешель виступав за «Велику Сербію» та моноетнічну країну, босняків вважав поганими та «брудними мусульманами». Під час облоги Вуковару він закликав сербських солдатів не дати жодному хорватському бійцю «піти живим» з міста. Прокуратура стверджувала, що промови Шешеля прямо підбурювали до вбивств і етнічних чисток.

У 1992 році у Хртківцях у сербськом регіоні Воєводіна Шешель виступав на мітингу на підтримку Сербської радикальної партії, до якої входив. Уся промова була про хорватів. Він звернувся до своїх «сербських братів і сестер», заявивши, що «хорватам не місце у Хртківцях» і що «ми їх виженемо» до кордону із сербською територією. Закінчив свою промову Шешель так: «Я твердо вірю, що ви, серби із Хртківців і навколишніх сіл, також знаєте, що заради вашої гармонії та єдності ви маєте позбутися хорватів, які залишилися у вашому та сусідніх селах». Після його промови люди кричали: «Хорвати, їдьте до Хорватії, це ― Сербія».

Вуковар після облоги.

Getty Images / «Бабель»

Суд не одразу визнав Шешеля винним, але прокурори подали апеляцію і Шешеля все-таки засудили за промову у Хртківцях. Трибунал довів, що після неї серби почали переслідувати інші етнічні групи, зокрема хорватів. Ім регулярно погрожували і змушували залишити Хртківці. За даними суду, популяція етнічних хорватів в Хртківцях скоротилася на 76,3%. Шешеля засудили до 10 років увʼязнення, але оскільки суд тривав дуже довго і він 12 років перебував під арештом, ці роки зарахували до строку та його випустили.

Агресія росії проти України та майбутні суди

Антиукраїнська та антизахідна пропаганда в російських медіа звучить із 2004 року. Провал Віктора Януковича, якого підтримував путін, і Помаранчева революція запустили кілька наративів, зокрема про поганий Захід, який влаштовує «кольорові» революції у пострадянських країнах. Українців, які виступали на Майдані проти фальсифікації виборів, принизливо називали «майданутими», а після Революції гідності у 2014 році це слово постійно звучало на федеральних каналах.

Пропаганда активно використовувала перемогу Євромайдану, анексію Криму, протести на сході України, які спровокувала росія, і подальшу антитерористичну операцію українських військ. Російські медіа стверджували, що в Україні стався переворот, «Правий сектор» їде до Криму вбивати кримчан, українські військові катують людей в Донецькій та Луганській області, а в Одесі 2 травня 2014 року «нацисти заживо спалювали людей» та влаштували «Одеську Хатинь». Це сильно впливало на дегуманізацію українців — навіть російські пропагандисти визнавали, що завдяки міфу про «Одеську Хатинь» загони бойовиків самопроголошених «л/днр» суттєво поповнилися добровольцями.

Протести на вулиці Грушевського в Києві в січні 2014 року.

Getty Images / «Бабель»

Після повномасштабного вторгнення риторика російських ЗМІ звелася до «остаточного вирішення українського питання». Українські правоохоронні органи вивчають діяльність деяких російських пропагандистів і підозрюють їх у скоєнні як міжнародних злочинів, так і злочинів проти територіальної цілісності України. Ось кілька прикладів.

Журналіст, співробітник пропагандистської інформагенції «Россия сегодня» Армен Гаспарян ще у 2018 році видав антиукраїнську книгу, в якій використав термін «денацифікація» щодо України — згодом, його ж використає путін, пояснюючи свій напад на Україну. У цій книзі Гаспарян писав про «неспроможність становлення української держави» та закликав керівництво росії до війни проти України. Українські правоохоронні органи побачили в його заявах заклики до геноциду, а також дії «задля насильницької зміни та повалення конституційного ладу й посягання на територіальну цілісність і недоторканність України». На 18 жовтня вже призначено судове засідання у цій справі в одному із судів Києва.

Політтехнолог і один з ідеологів війни Тимофій Сергєйцев з 2014 року працював у пропагандистському державному агентстві РИА Новости. У квітні 2014 року, коли були побоювання, що путін нападе на Україну, він звинувачував українців у расовій дискримінації інших народів і прирівнював це до дій гітлерівців у Німеччині. Він теж використовував слово «денацифікація» — тобто знищення української культури, мови тощо.

У квітні 2022 року Сергєйцев закликав знищувати українських військових, а українців звинуватив у вигаданому російською пропагандою геноциді «руського народу». Він назвав майже всіх українців «пособниками нацистів», які мають отримати смертні вироки або сидіти в тюрмі, а також писав, що Україна не може бути суверенною та взагалі не має існувати. Цей текст прочитали понад 1,5 мільйона людей.

У відповідь на цю статтю депутат Бундестагу Тома Хайльман подав заяву до прокуратури Берліну і звинуватив Сергєйцева в підбурюванні до геноциду. Видатний американський історик Тімоті Снайдер назвав статтю Тимофія Сергєйцева «російським посібником із геноциду». А президент Володимир Зеленський назвав її одним із «доказів для майбутнього трибуналу щодо російських воєнних злочинів».

Тімоті Снайдер

Getty Images / «Бабель»

У травні українські прокурори повідомили Сергєйцеву про підозру. Йому інкримінують заклики до геноциду, дії задля насильницької зміни та повалення конституційного ладу, а також посягання на територіальну цілісність і недоторканність України. Обвинувальний акт вже в суді.

Ольга Скабеєва, Дмитро Кисельов і Володимир Соловйов уже багато років ведуть пропаганду проти України. Незадовго до 24 лютого Скабеєва і Соловйов обговорювали, що росії знадобиться три-чотири дні, аби захопити Україну. Під час війни Скабеєва заявляла, що росія має помститися Україні, «операцію» путіна потрібно довести до кінця, а також публікувала в телеграм-каналі фото Жириновського, який різав торт у формі України, із підписом «Відріжемо ще». Скабєєвій та Кисельову оголошені підозри за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України. Соловйову оголосили підозру в публічних закликах до зміни державного кордону України, що призвело до загибелі людей, й оголосили його в розшук.

Маргарита Симоньян — головна редакторка інформаційного агентства «Россия сегодня», керівниця телеканалу Russia Today. Європейський Союз у лютому 2022 року, після повномасштабного вторгнення росіян в Україну, ввів санкції проти Симоньян і назвав її «центральною фігурою»російської пропаганди. Вона публічно закликала російську владу анексувати території України, запевняла, що росія захопить Україну за два дні. Із вересня Симоньян закликає бомбити критичну інфраструктуру України, пропагує думку, що звірства росіян в Бучі — це «вигадки українців». У березні Офіс генпрокурора оголосив Симоньян підозру через її заяви.

Маргарита Симоньян отримує орден Олександра Невського від володимира путіна у 2019 році.

Getty Images / «Бабель»

Ще один співробітник Russia Today Антон Красовський — один із головних антиукраїнських пропагандистів каналу. Він стверджував, що Україна не вступить в НАТО, бо «це наша [російська земля]», говорив, що «спалить на Хрещатику українську Конституцію». В одному з ефірів закликав знищувати українців: «Хлопці, ну очевидно, що потрібно взяти себе в руки. Зібратися. Перестати думати про «братів». Вони не брати нам. Я там виріс, кажу зі знанням справи. Мочіть! Давайте! Досить!» У своєму телеграм-каналі він також писав: «Усе це вчергове доводить, що ніякої України не може бути. Ніякої! Ніде! Від Ужгорода до Харкова все має стати росією». Цей пост прочитали щонайменше 93 тисячі людей. Служба безпеки України оголосила Красовському про підозру і передала до суду матеріали справи. Його звинувачують у геноциді, публічних закликах до геноциду і розповсюдженні відповідних матеріалів.

Російський пропагандист Петр Акопов 26 лютого 2022 року опублікував у пропагандистському РИА Новости колонку під назвою «Наступление России и нового мира». Там Акопов міркував про те, що буде з Україною після успіху «воєнної спецоперації» росіян, причому про успіх Акопов писав як про факт і в минулому часі. Вочевидь, колонку писали заздалегідь і з упевненістю, що росія швидко захопить Україну. Але оскільки цього не відбулося, колонку зняли з сайту того ж дня. Саме в цій колонці Акопов вжив термін «вирішення українського питання»: «Володимир путін взяв на себе історичну відповідальність, вирішивши не залишати вирішення українського питання майбутнім поколінням».

Чи можливе покарання для російських пропагандистів?

Можливе, але це складний процес — і це видно навіть з минулих трибуналів, де справи проти пропагандистів були в абсолютній меншості. Злочином можна вважати тільки ту пропаганду чи мову ненависті, яка закликає до злочинних дій: агресії, депортації, убивств, геноциду, каже виконавчий директор Міжнародної асоціації юристів Марк Еліс. Тобто в Міжнародному кримінальному суді можуть опинитися лише ті російські пропагандисти, які підбурювали до геноциду українців, додає він. Заклик до геноциду довести складно, пояснює «Бабелю» колишній генпрокурор Гюндуз Мамедов. Треба довести, що був умисел скоїти саме геноцид. Не всі висловлювання пропагандистів суд може інтерпретувати таким чином. Треба проводити низку експертиз і встановити наслідки, тобто чи призвели конкретні слова до міжнародних злочинів: убивств, тортур, депортацій. Тому цей процес теж дуже розтягнутий в часі.

Однак пропагандистів можна судити не тільки за підбурювання до геноциду. Мамедов каже, що їхні дії можна кваліфікувати як пропаганду війни. Такий злочин прописаний у Кримінальному кодексі України. А далі все залежатиме від перебігу розслідування та координації українських судів і Міжнародного кримінального суду.

Покарання знайде кожного пропагандиста, хоч скільки б часу минуло, а «Бабель» про це напише. Ваш донат додасть нам сил дожити до цього: 🔸 у гривні,🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon,🔸 PayPal: [email protected].

Могили жертв російсько-української війни в Ірпені.

Getty Images / «Бабель»

Матеріал створений в межах проєкту Fight For Facts!, який фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ). Погляди, висловлені в цих публікаціях, належать незалежним авторам і не обов’язково відображають погляди BMZ.

Автор:
Оксана Коваленко
Редактор:
Юліана Скібіцька

Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter — ми виправимо