Forbes пише про неймовірні досягнення українських льотчиків, які точними ударами надають Сухопутним силам таку необхідну підтримку з неба. У вівторок в інтернеті зʼявилося щонайменше третє за останні тижні відео, на якому український Су-24 скинув некеровану бомбу на російський танк. На початку повномасштабного вторгнення у складі української авіації було лише з десяток таких бомбардувальників, які рф швидко знищила. Тому видання припускає, що літаки на відео було відновлено й зібрано з десятків старих і занедбаних Су-24 на складах ЗСУ. Тепер вони здійснюють місії, які можна назвати дивовижними: для подібних вильотів ВПС США використовують керовані боєприпаси із середньої висоти польоту та здійснюють такі польоти, коли системи ППО супротивника вже деактивовано. Українці ж не мають переваги в небі, здійснюють місії на низькій висоті, летять швидко і використовують некеровані бомби. Імовірно, пише Forbes, українці використовують прикріплені до кабіни комерційні системи GPS, які допомагають скеровувати удари. Тобто розвідка отримує координати цілі, швидко передає їх по рації пілоту, а той дуже швидко летить на точку і скидає бомбу. Видання вважає це можливим лише завдяки хоробрості та майстерності українців. Натомість рф у небі досягає мало. Експерти зазначають брак навичок у російських пілотів: лише в суботу вони втратили чотири бойові літаки, тоді як у ЗСУ немає жодних підтверджених втрат літаків від кінця серпня.
The New York Times опублікували великий репортаж зі сходу України, де точаться бої за Лиман і Бахмут ― два вкрай важливі у стратегічному плані міста Донбасу. Лиман є залізничним вузлом постачання в західній частині регіону, який досі контролюють росіяни. Бахмут перебуває під контролем України, однак росіяни безперебійно обстрілюють його, щоб пробити шлях до окупації підконтрольної Україні частини Донбасу. Час є вирішальним фактором, ідеться в репортажі, адже обидві сторони прагнуть зміцнити позиції до початку морозів. Цікаво, що в Бахмуті росіяни повторюють українську стратегію наступу по двох напрямках, а територію довкола Бахмуту контролює переважно «група Вагнера». Один з українських військових розповів виданню, що «вагнерівці» посилають уперед колишніх увʼязнених як гарматне мʼясо, вони часто здаються в полон. Водночас міняти їх на українських солдат рф не планує, бо розцінює як дезертирів. Попри зусилля України, йдеться в репортажі, росіян стає все більше, а перебити їхні ланцюги постачання довкола Бахмуту не вдається навіть за допомогою американських HIMARS. Тим часом для жителів міста настали скрутні часи: через російські обстріли в місті немає електроенергії, води та мобільного звʼязку.
Філліпс Пейсон ОʼБраєн, професор стратегічних досліджень і дописувач The Atlantic, пише, що розум і адаптивність є вирішальними факторами на сучасному полі бою. Думка, що ефективність армії залежить від її безжальності та гіпермаскулінності, застаріла, хоча досі має послідовників не лише серед генералів путіна, але й у США. ОʼБраєн наводить кілька прикладів, коли американські лідери думок насміхалися з ідей інклюзивності в армії, зокрема щодо зростання кількості жінок в армії США. Армія путіна допомагає спростувати ці тези, а його невдачі відкривають очі на природу військової сили. Численна армія рф із великою вогневою потужністю і низьким інтелектом досягла лише безглуздого просування ціною надзвичайних втрат. Успіхи ж ЗСУ ж доводять, на думку автора, що більш ліберальні та толерантні норми в суспільстві сприяють створенню більш ефективної армії. Відкритість до нових ідей і здатність швидко навчатися важать набагато більше за примітивне бажання вбивати.