Джеймс Трауб, оглядач Foreign Policy, критикує ядерний шантаж як стратегію уникнення катастрофи в есеї «Божевільна логіка балансування над прірвою повертається». Дипломатичний прийом «балансування над прірвою», хоч і використовувався в історії багато разів, отримав цю назву від держсекретаря США Джона Фостера Даллеса, який в 1955 році погрожував скинути атомні бомби на Китай. З того часу подібні дії широко засуджувалися, й цей підхід не використував ніхто, доки путін на минулому тижні не виголосив свою промову, пише Трауб. Даллес вважав, що здатність загострити ситуацію до межі є мистецтвом, однак ядерна війна ― це не гра, а держави під час участі в конфлікті не є на 100% раціональними. Путіна взагалі складно назвати розважливим, пише Трауб, адже він готовий застосувати ядерну зброю лише для того, щоб забезпечити виживання свого режиму. Послідовники realpolitik на кшталт політолога Джона Міршаймера наполягають на тому, що програш України задовольнить путіна, але оскільки його ціллю є не просто нейтральна Україна, а зруйнована й підконтрольна Україна ― така ціна миру не є прийнятною, вважає автор. Оптимальним виходом була б перемога України, яку путін не сприйняв би як катастрофу для себе. Виходить, що в союзників України, можливо, й немає іншого виходу, як продовжити «балансувати над прірвою» ― зокрема, чітко окреслити наслідки, які спіткають путіна у разі ядерної атаки. Трауб наводить роздуми Метью Кроніга, експерта із ядерної зброї, який вважає, що ці наслідки не мають включати ядерний удар у відповідь, а натомість слід зосередитися на активнішому постачанні зброї Україні й конвенційних атаках російських сил. Особисті втрати ― це також те, що може вплинути на путіна. Наприклад, якщо Сі Цзіньпін попередить про розірвання стосунків з Китаєм, чи якщо керівник «Моссаду» попередить, що путін сам не переживе ядерного удару по Україні ― це може бути досить переконливо.
The Guardian опублікували колонку британського політичного аналітика Анатоля Лівена, який натякає на потребу перемовин із росією. Лівен вважає, що проведення «референдумів» на окупованих територіях України, можливо, є більш небезпечним знаком, ніж оголошення мобілізації. На думку автора, важливим сигналом буде те, чи піде рф на анексію цих територій одразу після «референдумів», результати яких визначені заздалегідь. Якщо це станеться, це означатиме, що москва готова воювати нескінченно довго, а Україні залишиться сподіватися на нестабільне припинення вогню з перервами на активні бойові дії, пише автор. У разі, якщо рішення про приєднання територій буде відкладене ― це означатиме шанс на поновлення переговорів. Якщо кремль усе ж піде на негайну анексію, то в російському суспільстві зростатиме невдоволення, і тоді режим путіна опиниться під реальною загрозою. Тоді, вважає аналітик, до влади може прийти людина, яка звинуватить у провалі особисто путіна й вирішить розширити війну за межі України та оголосить тотальну мобілізацію. Щоб уникнути цього, Лівен пропонує заходу «прийняти приховану пропозицію путіна» про переговори.
Politico пише про нові інструменти дезінформації, які рф використовує в Європі. Так, нібито німецьке видання Der Spiegel написало про дефіцит природного газу, британське The Guardian про сумніви навколо воєнних злочинів росії в Україні, а італійське інформагентство Ansa, здавалось, критикувало зберігання зерна в Києві. Всі ці «новини» є фальшивими, йдеться у звіті Meta, і є частиною російської кампанії в ЄС та Британії. У звіті йдеться про понад 60 фейкових медіасайтів, які активно рекламувалися в соцмережах і поширювали кремлівські наративи про війну в Україні. Ця кампанія, що тривала з квітня по вересень, пише видання, є найбільшою спробою просувати інтереси рф у соціальних медіа з початку повномасштабної війни в Україні. Зловмисники копіювали адреси поважних медіа, щоб розміщувати там фейкові новини, а потім просували їх за допомогою реклами в соціальних мережах. На початку кампанії зусилля були спрямовані рівномірно на всю Європу, та із плином часу фокус змістився на Німеччину, йдеться в статті. На щастя, ці дописи майже не отримували взаємодій із реальними користувачами, частково через явні помилки в перекладі тексту.