Від коктейлів на Грушевського та Небесної сотні до Маріуполя напередодні 24 лютого 2022-го. «Бабель» зібрав 11 документалок про війну, яку росія розвʼязала проти України (і чекає на кіно про перемогу)

Автор:
Дмитро Раєвський
Редактор:
Тетяна Логвиненко
Дата:
Від коктейлів на Грушевського та Небесної сотні до Маріуполя напередодні 24 лютого 2022-го. «Бабель» зібрав 11 документалок про війну, яку росія розвʼязала проти України (і чекає на кіно про перемогу)

Getty Images / «Бабель»

Росія вторглася в Україну у 2014-му. Тоді ж війна потрапила до обʼєктивів українських та європейських документалістів — і залишається у фокусі вже девʼятий рік. За цей час відзняли та змонтували безліч матеріалів, що фіксують і зберігають події цієї війни, бої та долю військових, життя цивільних у прифронтових містах і селах. «Бабель» зібрав 11 документальних фільмів, які послідовно розповідають історію «гібридної» війни в Україні — від Революції гідності та анексії Криму, з яких усе почалося, до 2022 року та повномасштабного вторгнення російських окупантів.

«Зима, що нас змінила»

Цикл з семи документальних фільмів про події Революції гідності взимку 2013—2014 років. Перший фільм, «Небесна сотня», найдовший — 44 хвилини. Інші — в середньому по 25 хвилин. Кожен фільм присвячено окремому аспекту подій революції — від протистояння на вулиці Грушевського та утворення Автомайдану до пожежі в Будинку профспілок та вражень активістів від будинку Януковича у «Межигірʼї». У травні 2014 року «Небесну сотню» презентували на Каннському кінофестивалі. Зараз усі фільми циклу доступні на YouTube.

2014 рік / «Вавилон’13» та «1+1 Продакшн» / режисер — Володимир Тихий / продюсер — Наталка Якимович / тривалість — 7 епізодів.

«Крим, як це було»

У центрі уваги цієї документалки — історії українських військових, офіцерів, солдатів та матросів, що служили у Криму на момент його анексії навесні 2014 року. Далеко не всі з них зрадили присягу та перейшли на службу до росії. У фільмі вони розповідають про окупацію українського Криму, яку бачили на власні очі. Фільм переміг у Rivne International Film Festival “Dream city” у номінації «Повнометражний документальний фільм». Кіно також показали у Бельгії, Польщі, Ізраїлі, Німеччині, Канаді, Іспанії, Литві та Португалії.

2016 рік / «Вавилон’13» та DocNoteFilms / режисер — Костянтин Кляцкін / продюсер — Олександра Братищенко / тривалість — 2 години 6 хвилин.

«Добровольці Божої чоти» та «Міф»

Два документальних фільми режисера Леоніда Кантера, які він зняв у співавторстві з Іваном Яснієм. Перший фільм розповідає про бійців «Добровольчого українського корпусу» — батальйону, що його сформував «Правий сектор» у липні 2014 року. Особливу увагу фільм звертає на участь бійців ДУК в обороні Донецького аеропорту, яка тривала 242 дні.

Герой другого фільму — оперний співак, соліст Паризької національної опери Василь Сліпак, який у 2015 році добровольцем вирушив на війну під позивним «Міф» та брав участь у боях на Донбасі. Двадцять девʼятого червня 2016 року Василь Сліпак загинув від кулі снайпера на Луганщині. Посмертно став кавалером ордена «За мужність» І ступеня та Героєм України.

2015 рік / режисери — Леонід Кантер та Іван Ясній / тривалість — 1 година 25 хвилин / рейтинг IMDb — 8,6.

2018 рік / режисери — Леонід Кантер та Іван Ясній / тривалість — 1 година 3 хвилини / рейтинг IMDb — 8,6.

«Маріуполіс»

Фільм литовського режисера Мантаса Кведаравічюса, який навесні 2015 року приїхав в Україну. Тоді він знімав інший фільм, «Стасіс». Кведаравічюсу потрібно було відвідати грецькі поселення в Україні, так він опинився спочатку в грецьких селах біля Маріуполя, а потім у самому місті, де спілкувався з грецькою діаспорою. І вирішив зняти новий фільм. «Маріуполіс» — це панорама життя прифронтового міста, «присвячена його поетам та шевцям», як зазначили у пресофісі Берлінського кінофестивалю, де у 2016 році відбулася світова премʼєра стрічки.

Навесні 2022 року, після повномасштабного вторгнення росії, режисер Мантас Кведаравічюс загинув у Маріуполі. Ймовірно, окупанти спершу катували його, а потім розстріляли. Його наречена Ганна Білоброва та режисерка Дуня Сичова змонтували фільм «Маріуполіс 2» з матеріалу, який Кведаравічюс встиг відзняти з початку вторгнення — про обстріли, руйнування та містян, які ховалися в церкві. Стрічка отримала спеціальний приз журі Каннського фестивалю «Золоте око».

2016 рік / 435 Films / режисер — Мантас Кведаравічюс / тривалість — 1 година 36 хвилин / рейтинг Rotten Tomatoes — 100% від критиків / рейтинг IMDb — 6,6.

«Віддалений гавкіт собак»

Фільм спільного виробництва Данії, Швеції та Фінляндії. Данський режисер Сімон Вільмонт та його асистент Азад Сафаров з 2015 по 2017 рік знімали життя українського хлопчика Олега та його бабусі Олександри у селі Гнутове біля Маріуполя. Більшість мешканців села на той момент вже виїхала, тому Олег з бабусею всі ці роки намагалися налагодити свій прифронтовий побут, боролися зі страхом та підтримували одне одного. Фільм отримав багато нагород — приз Амстердамського документального кінофестивалю 2017 року як «Найкращий дебют», гран-прі фестивалю документального кіно «Артдокфест», премію Пібоді 2020 року. У 2019 «Віддалений гавкіт собак» потрапив до короткого списку номінантів на премію «Оскар».

Фільм вийшов у 2017 році. За день до повномасштабного вторгнення 2022-го знімальна група купила квитки Олександрі, Олегу та його двоюрідним братам Глібу та Ярославу, щоб вони виїхали подалі від лінії фронту та знайшли житло. Але звʼязок з родиною обірвався. Виявилося, що герої фільму поїхали до Маріуполя, де майже два місяці жили у підвалі. Потім їм вдалося евакуюватися. Зараз Олександра та троє хлопців живуть в одному з українських міст, у червні 2022 року вийшло невелике інтервʼю з ними.

2017 рік / Final Cut for Real, Story AB, Mouka Filmi Oy / режисер — Сімон Леренґ Вільмонт / тривалість — 1 година 31 хвилина / рейтинг Rotten Tomatoes — 93% від критиків, 100% від глядачів / рейтинг IMDb — 7,6.

«Невидимий батальйон»

Документальний фільм, ідея якого належить Марії Берлінській. Вона ж — голова громадського проєкту «Невидимий батальйон», який з 2015 року захищає права українських військовослужбовиць, бореться з сексуальним насильством в армії та реабілітує ветеранок.

У фільмі пʼять основних героїнь — Андріана Сусак, Оксана Якубова, Юлія Матвієнко, Юлія Паєвська та Олена Білозерська. Стрічка фокусується як на особистих історіях, так і на системних проблемах Збройних сил, які робили службу жінок важчою. Наприклад, Андріана Сусак служила в бойовому підрозділі батальйону «Айдар», але офіційно була записана там швачкою. Фільм — третя складова глобального проєкту «Невидимий батальйон». Першою був великий фотопроєкт, другою — соціологічне дослідження, яке показало, що багато українських військовослужбовиць стикаються з дискримінацією під час служби та на реабілітації, а деякі — і з сексуальними домаганнями, про що часто не хочуть повідомляти командуванню.

2017 рік / режисерки — Аліна Горлова, Ірина Цілик, Світлана Ліщинська / продюсерка — Марія Берлінська / тривалість — 1 година 30 хвилин / рейтинг IMDb — 8,3.

«Вітер зі сходу»

Стрічка присвячена поїздкам діячів культури на фронт у 2014—2019 роках. Ідея фільму належить директору театру «Сузірʼя» Олексію Кужельному. Головні герої — Ада Роговцева, Ахтем Сеітаблаєв, Лариса Руснак, Світлана Орліченко, Катерина Степанкова та інші артисти театру та кіно. Вони їздили на Донбас та виступали на імпровізованих театральних майданчиках, бачили руйнування та прифронтовий побут, спілкувалися з українськими військовими та місцевими жителями. У фільмі використані тексти Олександра Довженка та вірші сучасних українських поетів — Юрія Іздрика, Катерини Бабкіної, Любові Якимчук та інших.

В основі документалки лежить семирічний досвід родини Ади Роговцевої — поїздки артистів знімав онук Ади Роговцевої Олексій Степанков-Ткаченко, режисером-постановником стала її дочка Катерина Степанкова.

2019 рік / К-Медіа плюс / режисерка — Катерина Степанкова / тривалість — 1 година 27 хвилин / рейтинг IMDb — 8,3.

«Земля блакитна, ніби апельсин»

Фільм режисерки Ірини Цілик про життя Ганни та її чотирьох дітей у Красногорівці біля Донецька. З 2014 року вони жили на лінії фронту, підтримували одне одного та навіть знімали невеличкі фільми про своє життя. Стрічка отримала багато міжнародних нагород, зокрема за найкращу режисуру на кінофестивалі «Санденс» і як найкращий міжнародний документальний фільм на Цюрихському кінофестивалі.

Фільм Ірини Цілик вийшов до початку повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року, тоді війна була зовсім іншою. Зараз Красногорівка під активними обстрілами. Деякі будівлі, які можна побачити у фільмі, уже розтрощені снарядами. Герої фільму виїхали до Литви.

2020 рік / Arthouse traffic / режисерка — Ірина Цілик / тривалість — 1 година 14 хвилин / рейтинг Rotten Tomatoes — 92% від критиків / рейтинг IMDb — 7,4.

«MH17. Роки брехні»

Сімнадцятого липня 2014 року малайзійський «Боїнг» рейсу МН17 збили російською ракетою в небі над Україною, загинуло 298 пасажирів. У 2021 році, до сьомої річниці трагедії, канал ICTV показав власний фільм-розслідування про нього. Стрічка нагадує деталі катастрофи та фокусується на російській пропагандистській кампанії, яка роками намагалася збити курс розслідування та видавала все нові й нові версії, чому росія може не бути винною.

Зараз у цій справі триває суд у Нідерландах. Підозрювані — російський терорист, колишній польовий командир «днр» Ігор Гіркін (Стрєлков), російські військові генерал Сергій Дубинський та підполковник Олег Пулатов, а ще — громадянин України, колаборант Леонід Харченко. Усі четверо перебувають у міжнародному розшуку. Суд планує оголосити вирок 17 листопада 2022 року.

2021 рік / Starlight Media / тривалість — 1 година 17 хвилин.

«Зошит війни»

«Зошит війни» — це документалка, змонтована з особистих відео українських військових, які вони записували в зоні АТО на телефони, фотоапарати та камери. Військовий побут, армійські жарти, туга за домом, фронтова дружба, щасливі моменти та негаразди — усе це разом створює картину іншої реальності, відмінної від життя мирних міст.

У 2021 році стрічку зняли з українського прокату, бо герої переважно спілкуються російською, без дублювання та переозвучки. Зараз її можна переглянути на платформі Takflix.

2021 рік / «Вавилон’13» / режисер — Роман Любий / тривалість — 1 година 10 хвилин.

Щоб памʼятати події війни, їх потрібно записувати. Цим займаються не тільки документалісти, але й журналісти. Підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні,🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon,🔸 PayPal: [email protected]