Вода та світло є тільки в деяких районах міста. Двадцятипʼятирічний Євген виїхав з Маріуполя через кілька тижнів після повної окупації. У місті й досі залишаються його батьки, місяць тому їм нарешті дали світло та воду. Щоб підключити електроенергію або воду, треба звертатися із заявкою до мерії міста, але її опрацьовують місяцями. Провести газ обіцяють десь за два роки.
Мобільний звʼязок та інтернет — тільки російські. У Маріуполі запрацював мобільний оператор «Фенікс» — він з 2015 року працює на тимчасово окупованій території Донецької області та позиціонує себе як «республіканський», але має російський код +7. Двадцятирічна Аліса розповідає, що їй довелося відмовитися від українського мобільного оператора і перейти на «Фенікс», бо іншого звʼязку немає. Але, каже дівчина, телефоном спілкується тільки на нейтральні теми, бо боїться, що можуть прослуховувати.
Окупанти продовжують «фільтрувати» місцевих — під фільтрацію може потрапити будь-яка підозріла, на думку окупантів, людина. Також у місті нещодавно відкрили «пункти фільтрації», куди маріупольці мають зʼявитися на допит, якщо не хочуть мати проблем. Самі ж окупанти ставляться до місцевих зверхньо та зневажливо, каже Аліса. Дівчина мала справу з росіянами особисто, коли допомагала в маріупольському волонтерському центрі.
Пенсіонери стоять у черзі біля поштового відділення, щоб забрати свої щомісячні виплати в Маріуполі, 18 липня 2022 року.
Getty Images
«Привіз російський військовий гуманітарку нашим маріупольським волонтерам, — каже Аліса. — І запаркувався далеко від вікна для прийому товару. Йому кажуть: “Підʼїдь ближче”. А той у відповідь: “Та так таскайте, що вам тут іще робити”. І таке ставлення в усьому».
Інша волонтерка з Маріуполя, 24-річна Марія, щотижня возить гуманітарну допомогу в місто. Розповідає: якщо на блокпостах здогадаються, що ти за Україну — у кращому разі заберуть у табори, у гіршому — розстріляють: «Мого колегу забрали до Оленівки, і там у нього стався інсульт, то про це навіть ніхто нікому не повідомив. А людину, яка намагалася передати йому якусь їжу та медикаменти, посадили».
При вʼїзді до Маріуполя окупанти перевіряють тіло на тематичні татуювання, а також дивляться на поведінку. Єдиний шанс завезти допомогу місцевим мешканцям — надурити російських військових, а також дати хабар, каже Марія.
Продукти харчування є, але коштують дуже дорого. Марія возить у Маріуполь найнеобхідніші продукти харчування, хоча полиці вцілілих магазинів заповнені продуктами з окупованого Криму. Попри це маріупольці, які переважно не мають роботи або отримують зарплатню щонайбільше 10 тисяч рублів, не можуть забезпечити себе навіть хлібом. «Ціни як бюджет Молдови — дуже великі, — говорить Марія. — Просто люди не мають роботи, вони там розбирають завали за 400 гривень. А на це нічого навіть не купиш, адже хліб коштує десь 100», — розповідає Марія.
Євген, чиї батьки й досі в Маріуполі, розповів, що спочатку окупанти видавали пайки — олію, гречку, консерви. Та останнім часом продуктові набори давати припинили, а ціни продовжують рости. Рятують стихійні ринки, які влаштовують місцеві.
Медикаментів у Маріуполі катастрофічно не вистачає. Аптеки відкриті, але вибір ліків мінімальний, розповідає Євген: «Тобі просто на рівні парацетамолу дадуть щось від усіх хвороб. Чи пластир якийсь. Якщо впадеш і пошкодиш, наприклад, руку, ніхто тобі не зробить рентген і гіпс, швидше за все, тобі не накладуть».
Страждають також вагітні жінки, адже пологовий будинок зруйнований і альтернативи немає.
Getty Images
Загиблих під час бойових дій ховають у братських могилах або спалюють у крематорії. З 24 лютого в місті загинули не менше ніж 22 тисячі людей — але реальна цифра може бути більшою, адже людей ховали просто у дворах. Окупанти намагаються приховати реальну кількість загиблих. Ще коли Євген не виїхав з Маріуполя, він бачив, як розбирали завали драмтеатру. «Я бачив, що підʼїжджали КАМАЗи та скидали трупи просто в кузов. Кілька разів приїжджали», — розповідає Євген.
Місцеві розповідають, що невідомі люди ходять по домівках покійних і мають усю інформацію про їхній спадок. Цікавляться землею та будинками, вочевидь, плануючи привласнити майно.
Окупанти хочуть закріпитися в Маріуполі та будують плани на майбутнє міста. Зараз росіяни зводять чотири пʼятиповерхових будинки, які нібито планують віддати маріупольцям, які залишилися без домівки. Та місцеві підозрюють, що окупанти можуть заселити туди росіян. Наприклад, квартиру волонтерки Марії було зруйновано, будинок в аварійному стані. Проте на запитання, коли можна отримати відшкодування, вона отримала відповідь, що через десять років. Окупаційна влада також хоче перейменувати місто на Жданов — на честь одного зі сталінських злочинців Андрія Жданова.
Такі історії непросто розповідати. Але це потрібно робити, щоб жоден злочин росіян не залишився непокараним. Ми хочемо розповідати й надалі. Підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні,🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon,🔸 PayPal: [email protected].