Ви говорили, що сексуальне насильство під час воєнних конфліктів — це інструмент війни. Чому?
Коли зґвалтування чи інше сексуальне насильство відбувається під час війни, коли жінку ґвалтують на очах у її чоловіка, дітей, батьків — це ефективний та підготовлений інструмент війни, це ще одна зброя. Тому що таким чином військові знищують суспільні звʼязки, структуру суспільства, родину. І коли військові ґвалтують жінок, чоловіків і дітей, вони роблять це не для того, аби отримати сексуальне задоволення, а щоб показати, що в них є влада і сила ментально знищити свою жертву. Принизити, щоб порушити здатність людей опиратися, щоб громада не могла чинити опір ворогу. Я спілкувався з кількома жертвами такого насильства в Україні. І я думаю, що те, що зараз відбувається в Україні — усі ці зґвалтування, те сексуальне насильство, що чинять щодо жінок і дітей — це справжній інструмент і зброя війни. Це війна, яка відбувається на тілах жінок.
Як міжнародне право намагається запобігти цій зброї?
Зараз діє міжнародне гуманітарне право, за яким сексуальне насильство під час війни є воєнним злочином. Тому важливо у випадках, коли країна використовує сексуальні злочини як інструмент війни, щоб покарання за це несли не лише ті, хто безпосередньо ґвалтує, але й ті, хто відправив цих людей вчиняти такі злочини.
«Бабель»
Генеральний прокурор України Ірина Венедіктова поскаржилась, що жертви зґвалтувань відмовляються звертатися до правоохоронних органів, зокрема й тому, що вони соромляться про це говорити. Як можна їх заохотити та переконати це зробити?
Найголовніше — це врятувати життя жінки чи дитини, надати необхідну медичну допомогу. Бо для того, щоб звернутися до правоохоронних органів, жінка має почуватися захищеною і бути впевненою в собі настільки, наскільки це можливо. Під словом «захист» я також маю на увазі й те, як суспільство ставитиметься до постраждалих. Дуже важливо, щоб вони отримали сильну підтримку від суспільства, від сімʼї та жодним чином вони не мають відчувати провину за те, що з ними сталося — тоді їм буде зручніше про це говорити. На жаль, ми досі живемо в патріархальному суспільстві.
Але якщо ми говоримо про зґвалтування і хочемо справедливості, то для розслідування потрібні докази, сліди зґвалтування.
Жінки, коли говорять про те, що з ними сталося, уже самі є доказом.
Уже відомо про випадки, коли дівчата і жінки після зґвалтування російськими військовими завагітніли. Як варто поводитися в таких випадках, щоб зберегти психічний стан дитини?
У віці 8—9 років діти питають про те, хто є їхнім татом. І вам потрібно відповідати на це запитання, бо ви не можете весь час це від них приховувати. Зрештою їм все одно доведеться розповісти. Але потрібно допомогти їм рости так, щоб попри це вони знали, що є особистостями та що їх люблять. Їм потрібна підтримка із самого початку — таким чином можна запобігти травмі.
Найголовніша зброя «Бабеля» — обʼєктивна і правдива інформація. Підтримайте нас:🔸 донат у гривні🔸 у криптовалюті🔸 PayPal: [email protected]