Василь Стасієв, був у полоні з 13 серпня по 26 грудня 2014 року
У ніч з 12 на 13 серпня 2014 року ми відходили від села Степанівка на Донеччині після активного обстрілу противника. Перевага була на боці ворога, під час відходу наша колона нарвалася на їхній блокпост. Першу машину в колоні знищили, наша машина теж потрапила під обстріл, а всі, хто в ній був, потрапили в полон.
Якоїсь підготовки до того «параду» [в окупованому Донецьку 24 серпня], попередніх ходінь, звичайно, не було. Для нас це певною мірою була несподіванка. На попередніх допитах хтось із росіян обмовлявся, що хочуть зробити, як у 1944 році, мовляв, «ви ж фашисти, нацисти». Але це тоді не сприймалося серйозно, чесно кажучи, до кінця не вірилось.
А коли вже нас саме 24 серпня почали виводити, то поступово стала з’являтися думка, що це таки, напевно, воно. За годину до початку того «дійства» нас пошикували, перед нами почав виступати якийсь недолугий воєначальник. Він сказав, що зараз ви підете на так званий «парад», нехай на вас усі подивляться, і все таке.
Єдине, що запам’яталося з того «параду» — це озвірілий натовп. Я не знаю, може, вони навмисне підібрали таких радикально налаштованих особин. Але таке відчуття було, що вони готові просто накинутись на нас і розірвати. В нас постійно щось летіло: каміння, помідори, ще там щось. Кілька разів вони проривали їхній стрій, цих «охоронців», які нас з усіх боків оточували, і кілька стусанів ми отримали. Я не уявляю, що було б, якби їм вдалося повністю прорвати цю «охорону» — напевно ми живими не лишилися б.
На мою думку, це пережиток сивої дрімучої минувшини, яку, власне, представляють і сучасні збройні сили російської федерації, і уряд, і вся їхня політика. Так можуть вчиняти тільки терористи і якісь незаконні збройні формування. Адже військовополонені підпадають під Женевські конвенції — їхні права мають бути захищені, вони повинні утримуватися у відповідних умовах, і в жодному разі ніякі «паради» для них не передбачені.
Жінка їде на кузові вантажівки з вилами та прапором «новоросії» під час «параду полонених» в Донецьку, 24 серпня 2014 року.
AFP/Getty Images
Така надмірна жорстокість — це ознака безсилля, слабкості. Отак провести людей, затаврувати їх ганьбою — це насправді таке ж саме тавро покласти на себе, на всю країну. Проявом надмірної жорстокості людина, яка не впевнена в собі та своїх діях, намагається максимально принизити, образити іншого, і шляхом цього самоствердитись. Я вважаю, це можна перенести на цілу російську націю. Але їм, напевно, цього не зрозуміти.
Якщо росія знову влаштує такий «парад», то зганьбиться на очах усього світу, впаде ще нижче, хоча куди вже далі. Маю надію, що все-таки цього не відбудеться. І дай бог, щоб якомога швидше повернулися з полону всі наші дівчата та хлопці.
Віктор Філатов, аналітик ГО «Правозахисна Група «СІЧ»
З юридичної точки зору проведення таких «парадів» є порушенням усіх можливих норм національного та міжнародного права — Європейської конвенції з прав людини, Женевських конвенцій, Римського статуту. Це воєнні злочини, які не мають терміну давності, і за них передбачена кримінальна відповідальність.
Примушування до участі у так званому «параді» вже є проявом нелюдського поводження, яке принижує честь та гідність людини. Військовополонені мають право на належне поводження. Вони не можуть бути принижені за те, що захищають свою землю. Це психологічне насильство, яке може бути розцінене як катування. Також можна з упевненістю говорити про застосування фізичного насильства, погроз, залякувань, шантажу, імітації розстрілів. Це все Україна пережила у 2014 році, тільки зараз масштаб воєнних злочинів у сотні разів більший.
Юлія Полєхіна, юристка ГО «Правозахисна Група «СІЧ»
Оскільки «парад полонених» — це порушення Женевських конвенцій, то кожен причетний до цього злочину буде покараний. Дії, що суперечать конвенціям, кваліфікуються як порушення міжнародного гуманітарного права, а в особливо тяжких випадках — як воєнні злочини. Останні підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.
У 1954 році Радянський Союз ратифікував Женевські конвенції. Після розпаду СРСР росія оголосила себе його правонаступницею, тож визнала себе стороною міжнародних договорів, підписаних Радянським Союзом. Кримінальна відповідальність може наставати не лише за скоєння воєнного злочину, але й за замах на його скоєння, а також за сприяння, пособництво чи підбурювання до такого злочину. Також кримінальна відповідальність настає за планування воєнного злочину або спонукання до його скоєння.
Для воєнних злочинів та злочинів проти людяності передбачена не лише індивідуальна, а й колективна відповідальність, приміром, відповідальність командира за злочини своїх підлеглих. Для міжнародного переслідування рф та її керівництва за воєнні злочини та агресії сьогодні існує кілька механізмів. Зокрема, це міжнародні судові інституції та міжнародні військові трибунали:
- Військові трибунали ad hoc, що створюються для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення Міжнародного гуманітарного права. Приклади з історії — Нюрнберзький, Токійський та Югославський трибунали. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба підтримав ініціативу створення такого трибуналу для розгляду справи щодо злочинів російського агресора проти України. Уже підготовлений проєкт Декларації та заяви із закликом до створення трибуналу. Створення трибуналу доповнюватиме чинні процеси в Міжнародному кримінальному суді, Міжнародному суді ООН та Європейському суді з прав людини.
- Міжнародний кримінальний суд є першим постійним органом міжнародної кримінальної юстиції. За поданням 42 країн, що є найбільшим в історії МКС, уже розпочалося розслідування міжнародних злочинів в Україні. А прокурор МКС Карім Хан особисто ініціював розслідування вторгнення рф на територію України.
Російські озброєні бойовики конвоюють «парад» десятків полонених українських бійців під час маршу знущання зі святкування Дня Незалежності України в Донецьку, 24 серпня 2014 року.
AFP/Getty Images
Підтримайте «Бабель»: 🔸 донат у гривні 🔸 у криптовалюті 🔸 PayPal: [email protected]