Двадцятого квітня ви прибули в Україну. Навіщо і які ваші враження?
Я операційний директор МКЧХ у всьому світі, тому їжджу у країни, де є збройні конфлікти — усюди, де є комітет. Моє завдання — визначити пріоритети, щоб МКЧХ міг ефективніше використовувати наявні ресурси. Ми також будемо обговорювати з представниками українського Червоного Хреста, як краще допомогти постраждалим людям.
Моя головна мета — на власні очі побачити наслідки збройного конфлікту та ефект, який він справляє на громадян. Ми були в Бучі та Ірпені. Я подивився на руйнування, поговорив з людьми, які весь цей час залишалися у містах. Відчувається, наскільки вони травмовані і як тяжко пережили усе, що сталося.
«Бабель»
Ваше завдання — визначити пріоритети. Які ж вони?
Перший — надати життєво необхідну допомогу людям, що опинилися у безпосередній близькості до бойових дій. Ми бачили, що сталося в Ірпені та Бучі. Але на сході та півдні країни відбуваються інтенсивніші бойові дії. Тому зараз наші головні зусилля будуть зосереджені там.
Якщо говорити про більш віддалені пріоритети, то це забезпечення для людей доступу до життєво необхідних ресурсів, таких як, наприклад, вода. У нас в Ірпені є масштабний проєкт з «Київводоканалом», ми працюємо над тим, щоб з’єднати систему міста з Києвом.
«Бабель»
До речі, про воду. Українська правозахисниця Лариса Денисенко описала процес, як один із співробітників МКЧХ п’ять днів з’ясовував, що потрібно людям, які евакуюються з зони активних бойових дій до міста Дніпро. А потім МКЧХ ще майже місяць доставляв туди воду. Така робота зумовлює критику. Як можете прокоментувати?
Звичайно, я розумію, як постраждали люди і що у них дуже багато невдоволення. Часто від таких організацій, як наша, очікують дива. Повірте, ми робимо усе, що можемо, навчаємося на помилках, щоб якомога швидше допомагати постраждалим. Ми багато уроків винесли в таких країнах, як Сирія, де треба було відновити критичну міську інфраструктуру. Проєкт в Ірпені, щоб у мешканців якнайшвидше була вода, також масштабний. Але у таких ситуаціях людям завжди здаватиметься, що робиться мало і повільно.
«Бабель»
Вас критикують не тільки правозахисники. Зокрема, віцепрем’єр-міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук на початку березня заявила, що очікувала від вас більшої допомоги мирному населенню.
Ми побачили величезні гуманітарні наслідки за дуже короткий час — буквально за кілька тижнів. Звісно, тут швидка реакція є поза межами можливостей окремої гуманітарної організації і навіть усіх гуманітарних організацій разом. Ми працюємо в Україні з 2014 року і концентрували діяльність на сході країни і в Києві. Навіть коли багато організацій виїхали, наші співробітники залишалися в Києві.
Ми працюємо у тих регіонах країни, які постраждали найбільше. Намагаємося працювати близько до лінії фронту. Підтримали 75 поліклінік, лікарень. Наші співробітники евакуюють найменш соціально захищених людей з таких міст, приміром, як Сєвєродонецьк, Краматорськ. Але мені теж хочеться, щоб ми робили більше. На жаль, на сьогодні немає конкретних домовленостей між сторонами конфлікту, які б нам дозволяли заїжджати у Маріуполь, перетинати лінії бойових дій, щоб допомагати людям, які опинилися у цій ситуації.
«Бабель»
Тобто МКЧХ за визначенням — нейтральний і намагається вести діалог з усіма?
Ми завжди прагнемо встановити діалог з усіма сторонами, які беруть участь у конфлікті — не тільки тут, а всюди, де працюємо. Мета — допомогти людям. Діалог є на різних рівнях: у нас є контакт і з Іриною Верещук, і з іншими представниками влади. У нас немає проблеми з комунікацією з обох боків, але проблема в тому, що домовленості зриваються і немає згоди щодо конкретних питань. І знов-таки: сьогодні ввечері заявити, що завтра з 12 до 18 буде гуманітарний коридор… Ми маємо досвід роботи під час багатьох конфліктів по всьому світу. І знаємо: щоб організувати дійсно серйозну гуманітарну операцію, необхідне «вікно» принаймні на три дні. Люди мають обрати: чи залишатися на місці у ситуації, коли навколо йдуть дуже тяжкі бої, чи таки намагатися виїхати.
«Бабель»
Чому не вдається організувати гуманітарні коридори з Маріуполя?
Нам потрібні дуже конкретні, точні домовленості — у який день, час, якою дорогою, хто саме може виїздити, чи можемо ми завезти гуманітарну допомогу. Але їх немає.
Кілька тижнів тому співробітники МКЧХ мали організувати коридор і вивезти людей з Маріуполя. Протягом пʼяти днів щодня у них виходило на кілька кілометрів просунутись до міста. І коли вони опинилися приблизно за 20 кілометрів, бої були такими інтенсивними, що можливості доїхати до міста не було. Тож вони зібрали усіх людей, що перебували у тому районі, і вивезли їх. Я навів цей приклад, щоб показати, що ми стараємося і навіть ставимо своїх співробітників у дуже неприємні та небезпечні ситуації. Але у сторін, які там воюють, немає конкретних домовленостей.
«Бабель»
Продовжимо тему Маріуполя. Багатьох людей звідти незаконно вивозять у росію, також росія влаштовує фільтраційні табори. За неперевіреною інформацією, людьми, які потрапляють на територію росії, займається російський офіс МКЧХ. Чи є взагалі зв’язок із тими, кого вивезли?
Я знаю про ці звинувачення, вони абсолютно безпідставні. МКЧХ ніколи не підтримував і не підтримав би депортацію людей проти їхньої волі. Це повністю суперечить нашим принципам.
Офісу у Ростові у нас зараз немає. Про це у публічній сфері багато дискутували. Ми хочемо мати представництва по всьому периметру. Конфлікт та його наслідки настільки масштабні, що впливають також на прикордонні зони. Для нас головне — бути присутніми в усіх областях і підтримати усіх постраждалих. Ми допомагали людям безпечно виїхати, але щоразу туди, куди вони самі хотіли. Ми організовували такі операції в Сумах, Сєвєродонецьку, Краматорську, Маріуполі.
Щодо контакту з людьми — у нас його немає, оскільки немає присутності на місцях. Вона необхідна, щоб ми мали інформацію і могли на власні очі оцінювати гуманітарні наслідки. У нас є делегація у Москві. Щодо ростовського офісу ми ведемо діалог — поки це ідея і перемовини.
Підтримайте «Бабель»: 🔸 донат у гривні🔸у криптовалюті🔸PayPal:[email protected]