Собаки з притулку в Бородянці понад місяць були без води та їжі, але змогли вижити. Зараз ними опікуються волонтери, які шукають тваринам нових хазяїв — репортаж «Бабеля»

В одній із конюшень Київського іподрому стоїть гучний собачий гавкіт. Тут зараз із конями сусідують сотні собак, яких врятували з притулку для тварин у Бородянці. Вони живуть тут майже три тижні — з того часу, як Київщину звільнили від окупантів.

Я встигаю потрапити до іподрому в час, коли тварин вигулюють. Мені довіряють Льоню — місцевого «живчика». Він дуже товариський. Здається, це Льоня вигулює мене, а не навпаки: впевнено веде вперед, люб’язно вітається носом із місцевими собаками та завбачливо позначає територію, аби ми не заблукали.

Тим часом Катя Левик, співзасновниця фонду «Хвостата BANDA», який зараз опікується врятованими із залишеного притулку тваринами, розповідає, як усе відбулося.

До початку повномасштабної війни у Бородянці працював муніципальний притулок для тварин. Там жили 485 собак — залишені господарями, знайдені на вулиці або бездомні. Волонтери приїздили туди раз на тиждень. Тварини у притулку мали різні історії, тож хтось був більше соціалізованим, хтось — менше. Тому деякі собаки жили у вольєрах, іншим пощастило гуляти на вулиці.

З початком повномасштабної війни, каже Катерина, волонтери намагалися сконтактувати з керівництвом притулку та запропонувати свою допомогу. Однак чіткої відповіді про те, що з тваринами і чи дбає про них хтось, отримати не могли.

— Ми не знаємо точну дату, коли залишили тварин. Керівництво не те що приховувало інформацію, просто не договорювало, — розповідає волонтерка. — Раніше там працювали камери відеонагляду. Коли почалася війна, їх вимкнули.

Getty Images / «Бабель»

Стас Козлюк / «Бабель»

Про те, що працівники притулку залишили його, а тварини опинилися без допомоги людей, стало відомо після звільнення Київщини з повідомлень зоозахисників. Собаки були без доступу до їжі, закриті на території притулку, а деякі у своїх вольєрах, каже Катерина.

— Коли Бородянку звільнили, у перший же день одна з наших волонтерів заїхала в притулок і побачила, що тварини вижили. Це якесь диво, бо від кінця лютого нікого там не було. Тварини не пили і не їли, — згадує Катя.

Ворота у притулок були зачинені, тому навряд чи хтось із людей міг підгодовувати його мешканців. Тварини, які сиділи у вольєрах, злизували конденсат, аби отримати хоч якусь воду.

Волонтери сподівалися, що з 485 собак виживуть бодай 30. Та врятуватися вдалося 263 тваринам.

— У перший день забрали найкритичніших. Наступного дня знайшли машини і людей, які змогли поїхати. Без супроводу, бо там ще була комендантська година. На третій день уже попросили про супровід, — розповідає Катерина.

Тварин забирали переважно у клітках, закуплених заздалегідь, адже евакуювати собак збиралися ще в березні. Сьогодні тварини в надійних руках волонтерів. Адаптуватися до нормального життя декому ще складно. На іподромі вони під цілодобовим наглядом, мають налагоджений режим харчування та прогулянок.

Врятовані з притулку собаки.

Надія Суха / «Бабель»

Катерина показує анкету тварин — тут є відомості про характер собаки та її потреби.

Надія Суха / «Бабель»

Є й агресивні собаки. Лейла — спокійна до людей, але нетерпима до тварин. Аби вивести Лейлу з вольєра, волонтерам доводиться завішувати всі клітки з тваринами.

Собаки все ще відчувають стрес. Проте вже виходять на прогулянку. «Одна собака позавчора, коли вийшла, тремтіла на землі. Сьогодні вона вже вийшла і пішла», — пояснює Катя.

— Є тварини, які ще не виходили, вони агресивні, — додає волонтерка. — Але їх одиниці. Найагресивніші стали найбільш ручними, тому що вони чекали на людину, чекали допомоги. Учора одна собака брала корм і «закопувала» його носом. Робила собі запаси.

Деяким тваринам важко впоратися з агресією чи страхом. Ними професійно займаються кінологи. Іншим допомагають волонтери — заходять у вольєри, читають казки та показують мультфільми. Так тварини звикають до присутності людей та до того, що з ними безпечно.

Локі — улюбленець дітей, з ними він ладить найкраще. Ті й самі просять погуляти саме з ним.

Трилапий собака волонтерки Ані теж веде себе енергійніше за інших — стрибає, бігає і розважається. Для дівчини це перший досвід волонтерства. Каже, дуже давно хотіла опікуватися тваринами. А коли почула про врятованих собак із Бородянки, одразу вирішила запропонувати свою допомогу.

— Я розумію, що хтось допоможе людині, але багато хто забуває про тварин, а їм потрібна буде допомога. Тому зараз саме час, коли треба допомагати їм, — стверджує Аня.

Таких як вона, добровольців, що допомагають зоозахисникам, тут кілька десятків щодня. Люди зголошуються приходити до іподрому, щоб годувати, вигулювати та соціалізувати тварин.

Данило сьогодні відповідальний за Капучінку — собаку кольору кави з молоком. Побачивши камеру, вона позує. Місцеві собаки товаришують з тваринами з притулку та іноді навіть позичають у них їжу.

— Так як у мене зламана ключиця, я не потрібен ані ЗСУ, ані Теробороні, але хоч якось хочу допомогти, — розповідає Данило. — Я волонтерив, віддав багато чого на армію та цивільним: каремати, дитяче харчування. Тепер вирішив допомагати тут, коли дізнався, що привезли собак, які так мучилися, без сліз про це не можна говорити.

Катя Левик радіє, що сарафанне радіо працює. Каже, що спочатку у групі у вайбері, де розміщують оголошення про волонтерство, було близько 20 людей, тепер — понад 200. І кількість охочих допомогти щодня росте.

Чимало людей приходять на іподром, щоб присвятити кілька вільних годин тваринам. Проте догляд за собаками має бути регулярним, тТому волонтери приходять сюди у дві зміни: денну та нічну. На конюшні для них облаштували побут — можна ночувати та пообідати.

Скільки ще іподром буде домівкою для собак із Бородянки — поки не зрозуміло. Частина тварин досі перебувають у ветеринарних клініках та потребує допомоги. Ще частині доведеться довго адаптуватися. Але частина — вже знайшла дім. Як в Україні, так і за кордоном, зокрема, в Італії.

Підтримайте «Бабель»: донат у гривні🔸у криптовалюті🔸PayPal