Російська аферистка Анна Сорокіна народилася у січні 1991 року в Домодєдові. Мати Анни мала невеличку крамницю. Батько працював далекобійником у міжнародній транспортній компанії NKS. У 2007 році, коли Анні було 16, він перевіз родину до Німеччини. Сорокіни оселилися в Ешвайлері, невеликому містечку за 60 кілометрів від Кельну.
Там Анна закінчила школу — однокласники пригадують, що вона була тихою, але розумною дівчиною, а потім поїхала до Лондону. Сорокіна мала навчатися в Центральному коледжі мистецтва та дизайну імені Святого Мартіна, однак швидко забрала документи.
Дівчина вирішила влаштуватися на роботу. Деякий час Анна стажувалася в берлінській рекламній агенції. Потім влаштувалася фотографом до французького глянцевого журналу Purple. Платили небагато — €400 євро. Цього не вистачало для життя у європейській столиці, тому дівчині допомагали батьки.
«Ми завжди платили за її житло та інші речі. Вона переконувала нас, що це найкраща інвестиція в майбутнє», — пригадував батько Анни.
Представлятися Анною Делві Сорокіна почала, коли працювала в Purple. Тоді це був лише псевдонім. Однак у 2013 році дівчина поїхала на Тиждень моди до Нью-Йорку і захопилася тамтешнім життям. Їй захотілося увійти до привілейованої нью-йоркської еліти.
Скориставшись стартовим капіталом у $200 тисяч, які вона взяла у кредит, Сорокіна створила собі новий образ і вигадала легенду про те, що вона Анна Делві — донька заможного німецького мільйонера із трастовим фондом у $67 мільйонів. Вбрана у Louis Vuitton, Gucci, Balenciaga та інші дорогі бренди, вона відвідувала найгучніші вечірки й намагалася завести якомога більше корисних знайомств.
У Анни не найкращі соціальні навички — вона була непривітною, а іноді навіть грубою. Коло її «друзів» зростало доволі повільно. Проте поступово представники нью-йоркської еліти почали знайомити один одного з «німецькою спадкоємицею». Так з нею познайомилася й Ель Ді — американська діджейка бразильського походження.
«Я вперше зустріла Анну у травні 2014 році, у Монтоку [...]. Я мала виступити в готелі Surf Lodge. Наприкінці вечора клубний промоутер Томмі Салех постукав у двері моєї кімнати. Він привів дівчину, вдягнуту занадто розкішно для пляжної вечірки», — пригадує Ель Ді.
Томмі розповів, що Анна — заможна спадкоємиця німецького мільйонера. Вона працювала в паризькому Purple, але тепер живе в Нью-Йорку та нікого не знає. Він попросив Ель пустити дівчину переночувати. Ель відмовила — у номері вже було троє людей, до того ж Анна здавалася непривітною.
Наступного дня діджейка несподівано побачила, що Анна спить на парковці, у машині на задньому сидінні. Тоді Ель подумала, що з історією багатої спадкоємиці щось не так — якщо у неї так багато грошей, чому вона не зняла номер в одному з готелів у Гемптоні, чому не повернулась до Нью-Йорку на таксі?
Утім, під час однієї з наступних зустрічей жінки обмінялися номерами. Ель Ді відвідала кілька вечірок, які влаштовувала Анна. Проте будь-яке спілкування припинилося після зустрічі в Парижі. Сорокіна винаймала номер в одному зі столичних готелів і запросила кількох друзів на вечірку, під час якої частувала їх дорогими напоями. Наступного ранку вона несподівано зателефонувала Ель і попросила позичити їй €35 тисяч — мовляв, персонал готелю вимагає терміново розплатитися за напої, а її картка заблокована.
Діджейка сказала, що не має таких грошей, і вирішила більше не спілкуватися з Делві. Іншим пощастило менше.
Упродовж наступних кількох років Сорокіна познайомилася з багатьма відомим ньюйоркцями. На її вечірки ходили архітектор Габріель Калатрава та зірка «Сам удома» Маколей Калкін. Історії, які Делві розповідала новим друзям, постійно змінювалися. Про свого батька вона казала, що він був послом у Росії, нафтовим магнатом або торговцем антикваріатом.
Гвідо Каччіаторі, Гро Кертіс, Джорджія Тордіні та Анна Делві відвідують першу премію Tumblr Fashion Honor у готелі The Jane 9 вересня 2014 року в Нью-Йорку, США.
Getty Images / «Бабель»
При цьому стратегія аферистки лишалася більш-менш однаковою. Вона обирала ціль, входила до цієї людини в довіру, а потім просила її про послугу. Наприклад, вмовляла на похід у дорогий ресторан або на розкішну подорож. Після цього «траплялась» якась халепа, через яку Делві не могла за себе заплатити. Вона просила друга чи подругу розрахуватися за все. Ті погоджувалися, бо вірили, що Анна обов’язково поверне борг.
Одна з жертв Анни, фоторедакторка видання Vanity Fair Рейчел Вільямс каже, що Сорокіна викликала довіру. «Вона була для мене незнайомкою, проте я про неї знала. Я часто бачила в Instagram фото, на яких Анна посміхалася та випивала з моїми друзями та знайомими. У @annadelvey було 40 тисяч підписників», — каже Вільямс.
Вільямс і Сорокіна дружили майже рік. Завершилося все тим, що у 2017 році Анна запросила подругу відпочити в Марракеші, обіцяючи за все заплатити. Подруги забронювали розкішну віллу вартістю $7 тисяч за добу. Проте згодом сталася дивна помилка, через яку Вільямс довелося самій придбати квитки. А вже під час відпустки, коли потрібно було розраховуватися з готелем, виявилося, що картка Сорокіної не працює.
Вільямс довелося заплатити за все понад $60 тисяч — більше, ніж вона заробляла за рік. Анна обіцяла все повернути, але цього так і не сталося. Вільямс вирішила звернутися до поліції.
До того часу «Анною Делві» вже цікавилися правоохоронні органи. Нью-йоркська прокуратура почала розслідувати, чи причетна вона до фінансових махінацій.
У 2016 році Анна вигадала проєкт центру сучасного мистецтва — так званого Фонду Анни Делві. Дівчина сподівалася, що зможе знайти для нього інвесторів, і це вирішить усі її фінансові проблеми. Вона активно рекламувала свій «Фонд» знайомим і зустрічалася з потенційними інвесторами. Зокрема, із власником мережі популярних у США готелів Standard Hotels Андре Балажем, президентом нью-йоркської венчурної компанії Redscout Ventures Ру Роджерсом і забудовником Абі Розеном.
Проте знайти того, хто був готовий вкладати гроші у проєкт, виявилося не так просто. Тоді Сорокіна підробила чотири банківські відомості, які стверджували, що вона є власницею понад €60 мільйонів, які лежать на рахунку у швейцарському банку. За допомогою цих фальшивок вона спробувала отримати кілька кредитів, найбільший — на $22 мільйони. Вдалося отримати лише один — на $100 тисяч.
Сорокіна не могла повернути численні борги. У 2017 році її вперше затримали — за несплату рахунків на тисячі доларів у готелях Beekman і W New York, а також за те, що вона не розплатилася за обід у ресторані готелю Le Parker Meridien.
Коли Сорокіну відпустили, вона втекла до Каліфорнії. Аферистку відшукали за підказкою Вільямс. Третього жовтня 2017 року Сорокіну заарештувала поліція. Шахрайку звинуватили у фальсифікації документів і різноманітних фінансових злочинах. Обвинувачення наполягало, що Анна винна банкам, готелям і друзям, які за неї платили, щонайменше $275 тисяч.
Сорокіна відкидала усі звинувачення, наполягала на тому, що не винна та збиралася розплатитися з усіма боргами після запуску свого «Фонду». Двадцятого березня 2019 року суд визнав Сорокіну винною у шахрайстві, засудив до 12 років в’язниці та змусив виплатити $200 тисяч боргів і $24 тисячі штрафу.
Поки Сорокіна була у в’язниці, Рейчел Вільямс написала про неї книгу «Моя подруга Анна», права на екранізацію якої купив канал HBO. Сама аферистка продала права на свою історію Netflix. Стримінгова платформа заплатила за них $320 тисяч, що дозволило Сорокіній розплатитися з усіма, у кого вона позичала гроші.
У лютому Сорокіна достроково вийшла на свободу. Суд звільнив її за хорошу поведінку і за те, що вона виплатила борги. Проте наприкінці березня її знову затримали — поки аферистка була у в’язниці, закінчився термін дії її візи. Тепер Анну мають депортувати до Німеччини.
Під час ув’язнення Сорокіна встигла дати кілька інтерв’ю. В одному з них вона сказала журналістці, що ні про що не шкодує: «Я б збрехала вам, усім іншим і самій собі, якби сказала, що мені шкода. Я шкодую лише про те, як саме зробила певні речі».
За її словами, насправді вона прагнула зовсім не грошей, а влади.
Ми не прикидаємося мільйонерами та чесно говоримо, що ваші донати потрібні нам, аби розповідати цікаві історії.
Анна Сорокіна сидить поруч зі своїм адвокатом Тоддом Сподеком під час винесення вироку у Верховному суді Мангеттену, 9 травня 2019 року.
Getty Images / «Бабель»