1.
Михайлівський собор у Києві заповнений людьми зі знімальною технікою та раціями, але залишається відкритим для вірян. Знімають німу сцену, режисер просить тиші на майданчику.
— Приготувалися! Камера!
Актриса в білій хустці грає дружину головного героя, командира Авдєєва — Людмилу. Вона застигає в молитві, а потім ставить свічку в великий підсвічник і виходить з кадру. На її місце стає капелан і теж ставить свічку. За сюжетом, Людмила чекає свого чоловіка з війни і вірить, що він повернеться живим. Сцена виходить з другого дубля. Третій знімають про запас. Звучить команда «Стоп! Знято!»
Другий режисер повідомляє по рації, що наступна сцена — на вулиці, її знімають на Михайлівській площі. Разом з усіма ми виходимо на Михайлівську площу. Привітати групу зі стартом зйомок прийшли перший заступник голови Державної прикордонної служби, генерал-майор Володимир Никифоренко; український політик і кінопродюсер Павло Сушко, який в минулому працював у Державній прикордонній службі, і Марина Кудерчук, голова Державного агентства України з питань кіно. Сеітаблаєв дякує всім присутнім, розбиває тарілку і каже, що тепер про подвиг українських прикордонників дізнається широка аудиторія.
Команда розгортає техніку і починає знімати іншу сцену. З собору виходить Людмила з коляскою і сином за руку. Тим часом командир Олександр Авдєєв сидить на лавці і дивиться на них через приціл снайперської гвинтівки, який одночасно тримає перед обʼєктивом камери і асистент оператора Юрія Короля («Захар Беркут», «Кіборги», «Сторожова застава»). У слухавці в Авдєєва чути чоловічий голос. Вислухавши, він різко відповідає: «Зрозумів. Кінець звʼязку».
Авдєєв посміхається, ховає приціл. Йде в напрямку Людмили, набираючи чийсь номер телефону. Син із захопленням підбігає до батька і застрибує йому на руки. Авдєєв цілує дружину.
Людмилу грає актриса театру і кіно Зоя Власенко. Сьогодні вони з її партнером по майданчику актором Андрієм Самініним відіграють єдину в фільмі сцену зустрічі Людмили з її чоловіком, командиром прикордонного загону Олександром Авдєєвим. «На кастингу мені дістався сценарний епізод, де не було мого тексту. Мене попросили імпровізувати», — розповідає Зоя.
Їй потрібно було не тільки зобразити, як би вона говорила по телефону зі своїм коханим чоловіком, але й реалістично відіграти перейми, що починаються в цей момент. Зоя готувалася до ролі, дивилася телевізійні сюжети про дружин військових, які чекають їх з фронту, намагалася ототожнити себе з ними.
Актор Андрій Самінін грає командира прикордонного загону Олександра Авдєєва. Він помітно хвилюється, і насилу вдається умовити його навіть на короткий коментар. «Непросто говорити про роль, коли ти її ще не зіграв», — знехотя відповідає Андрій. За його словами, Авдєєв — людина рішуча і тверда, приклад того, наскільки велику роль в історії відіграє особиста харизма лідера. Командир змушений тримати «під прицілом» усіх навколо, адже більшість його підопічних — місцеві жителі, чиїх родичів, близьких, сусідів і знайомих роками дурили пропагандою східні «сусіди». Йому здається, що всі вони в будь-який момент готові зрадити Батьківщину. Тому він підозрює в зраді всіх, але водночас має навчитися довіряти своїм бійцям.
Різні частини сцени проганяють по кілька разів. Процесом керує режисер Ахтем Сеітаблаєв — той самий, який зняв «Кіборгів», «Хайтарму», «Захара Беркута» і «Чужу молитву». Він задоволений тим, як грають актори, і вносить поправки тільки по їхніх рухах у кадрі. Попри те що на вулиці людно, бо ж її спеціально не перекривали, виразно чути його тихий впевнений голос. Коли дубль вдається, Сеітаблаєв оголошує 20-хвилинну перерву для перестановки кадру. На питання про те, чому з 2012 року він знімає переважно патріотичне військове кіно, каже, що любить працювати з реальними історіями, осмислюючи їх з художньої точки зору.
«Коли я вперше почув історію Луганського прикордонного загону та познайомився на своїй телепрограмі «Хоробрі серця» з його тодішнім командиром Сергієм Дейнеком, я був вражений тим, як цей загін майже в повному складі залишився вірним українській присязі. Тим більше в момент, коли більшість силових структур на Сході і в Криму зрадили Батьківщині», — згадує режисер.
Тоді й народилася ідея створити повнометражний фільм про сміливість українських прикордонників, чий обовʼязок — завжди першими зустрічати ворогів. За словами Сеітаблаєва, це історія про довіру, і парадокс у тім, що потребу в ній можна оцінити тільки в екстремальних умовах, коли довіряти не можна нікому.
Режисера вразив масштаб особистості Дейнека, який зробив усе для того, щоб загін продовжував боротися за Україну. Щоб підняти бойовий дух прикордонників начальник загону наказав увімкнути через гучномовець державний гімн. Це допомогло. Сеітаблаєв поставив перед собою складне завдання — показати, чому багато місцевих представників силових структур перейшли на бік ворога.
2.
Знімати «Мирний-21» будуть у Києві і у Васильківській військовій частині при Навчальному авіаційному центрі Військово-повітряних сил України. Сюжетна канва повторює хронологію реальних подій. Навесні 2014 року представники «керівництва ЛНР» неодноразово пропонували прикордонникам перейти на їхній бік. А начальнику Луганського прикордонного загону — очолити прикордонну митну службу «Новоросії». Після численних відмов здатися, 2 червня 2014 року о четвертій ранку російські бойовики відкрили вогонь. Територію Луганського прикордонного загону, розташованого за 100 метрів від житлових будинків, обстрілювали з автоматів, кулеметів і ручних протитанкових гранатометів. Управління загону знаходилося в Луганську, квартал Мирний, 21. Дві доби загін тримав оборону, не маючи достатньо зброї, і робив усе, щоб захистити свій кордон.
Подробиці художньої частини картини творці поки не розкривають. Відомо, що між командиром Авдєєвим і молодим бійцем з позивним «Добер», якого грає Максим Девізоров, складаються напружені відносини. Добера навіть намагаються вербувати російські спецслужби, але він хоче довести Авдєєву, що гідний називатися прикордонником.
Проєкт зібрав потужний акторський склад. Більшість артистів вже працювали з режисером Ахтемом Сеітаблаєвим: Віктор Жданов та Роман Ясинівський — у «Кіборгах», Андрій Самінін, Олексій Тритенко і Андрій Мостренко — в «Хайтармі», Максим Девізоров — у «Номерах». Євген Ламах та Павло Лі відомі глядачу з військових драм «Іловайськ 2014. Батальйон «Донбас», «Черкаси» та за стрічками Любомира Левицького «Штольня», «Тіні незабутих предків», «SelfieParty».
Першу версію сценарію написав Ярослав Яриш, але згодом авторська група розрослася. У світовій практиці це називається writerʼs room. Над фінальною версією сценарію працювали Ярослав Яриш, Сергій Касторних, Анатолій Коцюрба і безпосередньо сам Ахтем Сеітаблаєв. Історія знаходиться на стику кількох жанрів: військової драми, бойовика і психологічного детективного трилера.
«Мирний-21» — історія про довіру і недовіру, показана на прикладі бійців, яких сепаратисти і російські спецслужби безуспішно намагалися змусити зрадити свою країну. І важливо було розповісти її так, щоб у кожній сцені герою хотілося озирнутися», — розповідає сценарист Сергій Касторних. За його словами, правки в сценарій вносяться до цього дня, а по-справжньому реалістичним він став завдяки співсценаристу і військовому консультанту, чинному полковнику Державної прикордонної служби Анатолію Коцюрбі.
Анатолій зустрічає нас посмішкою і зніяковіло каже, що це його перша робота в кіно. Він служив прикордонником в Луганську, але за рік до «російської весни» його перевели, хоча про події штурму він знає з перших вуст. «На відміну від захисту Донецького аеропорту, про подвиг українських прикордонників мало хто знає, адже це сталося на самому початку війни», — розповідає Коцюрба. Він пригадує, що утримувати оборону прикордонникам допомогли вертольоти, які прийшли на допомогу і знищили сепаратистські міномети. Ця сцена Андрію здається особливо сильною, і він сподівається, що її обовʼязково буде знято.
Знімальний процес організовують виконавчий продюсер Валерія Ткачук і продюсер Марія Дончик. У перерві з нами знайомиться один з продюсерів фільму Дмитро Маліч. Він нарівні з авторами фільму із захопленням говорить про його драматургічну складову: «Оскільки більшість бійців були місцевими, сепаратисти тиснули психологічно і підсилали до будівлі родичів, щоб деморалізувати. У фільмі ми покажемо, на які хитрощі йшли російські спецслужби, щоб зломити наших бійців».
Маліч каже, що воєнне кіно — завжди каскадерське. Будуть сцени, де героя відкидає вибуховою хвилею, де доводиться вести машину на високій швидкості. Важку військову техніку надають Збройні сили України.
О пʼятій вечора знімальна група згортається і переїздить до Маріїнського парку, де зніматимуть до опівночі.
3.
На годиннику восьма вечора, і ми передислокувалися в Маріїнський парк до Терменівського фонтану. Актори Максим Девізоров і Марія Штофа грають ролі прикордонника Добера і Ольги, дівчинки з Луганська, яка опинилася в любовному трикутнику між двома прикордонниками — героями Девізорова і Ламаха. Сеітаблаєв репетирує разом з акторами сцену і пояснює в деталях, яку емоцію хоче, щоб кожен з них відіграв.
У перерві режисер розповідає, що персонаж Максима Девізорова, лейтенант Добер — цікавий своєю динамікою. Він перемагає себе, щоб довести командиру, що гідний. Йому доводиться непросто в стосунках з товаришами по службі, оточенням, заможним батьком, який звик усе вирішувати замість нього. Але ці випробування спонукають його діяти, а не здатися.
О девʼятій темніє, і тільки-но вмикають ліхтарі, як по рації оголошують про початок зйомки. Ахтем Сеітаблаєв поспішає за режисерський монітор. У центрі майданчика — Добер і Ольга, які сидять біля фонтану. За командою «Почали!» вони миттєво вживаються в образи. Ольга ступає по бортику фонтана, намагаючись утримати рівновагу, в цей момент у неї надокучливо дзвонить телефон. Добер відкорковує шампанське, наливає у склянки, закурює.
— Ти хороший хлопець, — невпевнено каже Ольга. — Чому у тебе дівчини немає? Ти гарний, спортивний такий.
— Так поки не складається. Ти також гарна! Співаєш нереально! Що у тебе з хлопцем?
У Олі знову починає дзвонити телефон. Вона дивиться на Добера, пʼє шампанське і жбурляє телефон у фонтан.
— Пішло воно все! Ніхто мене не розуміє!
— Блін, сміливо! — здивовано і протяжно говорить Добер, імітуючи легке алкогольне спʼяніння. — Вибач, але я не полізу!
Ольга грає шок від свого ж вчинку, застрибує в фонтан, зігнувшись, руками водить по воді. Нарешті знаходить і розчаровано констатує, що він тепер не працює.
Звучить команда Сеітаблаєва «Знято!» До кінця зміни залишилося дві години і одна сцена. Другий режисер оголошує перерву, а актори починають репетирувати.