Ви стали жертвою домагань і не хочете, щоб історія закінчилася постом у Facebook. Як покарати кривдника — коротка інструкція

Автор:
Оксана Коваленко
Редактор:
Катерина Коберник
Дата:
Ви стали жертвою домагань і не хочете, щоб історія закінчилася постом у Facebook. Як покарати кривдника — коротка інструкція

Аліса Ігіна / «Бабель»

Восьмого серпня сценарист Богдан Ірвін оприлюднив дві історії колишніх абітурієнток Київського університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого. Жінки розповіли про сексуальні домагання з боку викладача цього вишу Володимира Талашка. Юлії Берзул було 15 років, Вікторії Муштей — 18. Їхні історії багато в чому схожі: Талашко запрошував їх додому для репетицій перед вступними іспитами, пригощав і розповідав про акторську роботу. Потім пропонував зробити кілька фото, просив роздягнутися, а потім обіймав і ліз цілуватися. Після цього про домагання з боку Талашка розповіли ще кілька студенток і журналістка Ірина Сампан, яка брала у нього інтервʼю. В Україні довести факт домагань складно без доказів і свідків, найчастіше — це слово проти слова. Кореспондент «Бабеля» Оксана Коваленко — юрист. Ось її інструкція для тих, хто готовий іти до суду і карати кривдників згідно із законом. У підготовці матеріалу нам допоміг викладач Вищої школи адвокатури, доктор юридичних наук Георгій Попов.

Для початку — що таке сексуальні домагання

Це питання регулює Кримінальний кодекс — там йому присвячена не одна стаття. Крім зґвалтування, це дотики, які принижують гідність, непристойні слова і пропозиції, примушування до сексу, залякування тощо.

Як зрозуміти, що загрожує кривднику, і чи завжди це реальний тюремний термін

Все залежить від багатьох факторів, але частіше за все йдеться про обмеження волі.

В основному за злочини такого роду загрожує від трьох до пʼятнадцяти років у колонії або виправному центрі. За примус до сексу — штраф, арешт до 6 місяців або колонія до трьох років. Головне — покарання безпосередньо залежить від конкретної статті і віку жертви.

Якщо вона старша за 18 років, кримінальна відповідальність передбачена не тільки за зґвалтування, але за «будь-які дії сексуального характеру без згоди жертви». Якщо простіше — це більш, ніж дружні обійми і поцілунки, а також дотики проти волі.

Якщо до сексу схиляє начальник, викладач або будь-яка інша людина, від якої залежить жертва, це теж кримінальна відповідальність. Особливо, якщо за відмову від сексу людину обіцяють звільнити, позбавити премії або понизити по службі.

Якщо жертві менше ніж 16 років, то крім перерахованого вище, реальний або умовний термін кривдник може отримати за грумінг (ні, це не про догляд за тваринами). Мова про випадки, коли дорослі через інтернет знайомляться з дітьми, щоб потім зайнятися з ними сексом.

Окрема стаття — розбещення дітей до 16 років. Воно буває двох видів — фізичне та інтелектуальне. Фізичне — коли кривдник торкається дитини в «досить інтимних місцях», просить роздягтися, цілує. Коли дитині показують порнографію, ведуть (не освітні) розмови про секс, фотографують у сексуальних позах — це інтелектуальне спокушання. І тут неважливо, робили все це за згодою дитини чи ні — у кожному разі це злочин.

Як зібрати докази домагань

Найпростіша і водночас безглузда порада — зніміть все на відео або запишіть на диктофон. У 99 відсотках випадків зробити цього не вдасться. Але в суді, якщо справа туди дійде, ваш мобільний телефон все одно допоможе. Згодом за його локацією нескладно буде зʼясувати, що в момент домагань ви і кривдник перебували в одному місці.

Якщо на одязі залишилися сліди злочинця — кров, слина, сперма, речі потрібно зберегти, оскільки згодом слідчий передасть їх на експертизу. Те саме зі слідами на тілі — побої потрібно зняти у лікаря і отримати довідку. Будь-які дрібні садна і синці — сфотографувати. Окремо жоден з цих доказів не гарантує вам перемогу в суді, але всі разом вони збільшать шанси покарати кривдника.

Коли краще йти в поліцію — відразу або час не має значення

Звичайно, відразу. У кримінальному кодексі є поняття «строки давності». Для різних злочинів на сексуальному ґрунті вони різні. В основному йдеться про 5—15 років. Іншими словами, якщо про насильство ви вирішите розповісти через 20 років, скоріш за все, для вашого кривдника все закінчиться громадським осудом.

Але є нюанс — з лютого 2021 року парламент ухвалив: якщо жертвою сексуального насильства була дитина, терміни давності потрібно рахувати з моменту 18-річчя. Іншими словами, у справах, де потерпілими є діти, терміни давності збільшили.

Але навіть якщо терміни давності по вашій справі минули, заяву в поліцію все одно потрібно писати. Слідчі повинні провести перевірку і, можливо, вони знайдуть нових жертв і зможуть покарати злочинця.

Чи варто шукати інших постраждалих і йти в поліцію разом

Колективних заяв у таких справах немає. Якщо ви знаєте інших жертв, порадьте їм написати заяви. Або цю роботу можна доручити адвокату. Що відомо напевно — коли жертв багато, поліції складніше закрити очі й поховати справу.

Що робити, якщо у вашій справі кримінальної відповідальності немає

В окремих випадках передбачена адміністративна відповідальність. Якщо ви неповнолітній, а ваш кривдник — викладач, йому може загрожувати штраф. Приміром, якщо поведінка викладача порушує етичні норми. Конкретніше: писати заяву керівництву можна, коли у вашій присутності викладач непристойно жартує, називає вас «котик», «зайчик», кличе на побачення. Якщо викладач постійно без необхідності торкається дитини — це теж порушення етики. Але тут важливим є контекст. Якщо вчитель фізкультури під час складних вправ страхує всіх дітей — це норма. Якщо завжди одного — привід насторожитися.

У таких випадках батьки повинні написати заяву на імʼя керівництва навчального закладу — школи, спортивної секції, університету, і адміністрація зобовʼязана провести службову перевірку. Якщо перевірка доведе, що викладач поводився неналежно, йому можуть винести догану або звільнити. Іноді керівництво шкіл і університетів такі заяви ігнорує. Приміром, у випадку з Талашком студентки кажуть, що скаржилися адміністрації, а там відповідають, що скарг не отримували. У таких випадках потрібно звертатися до Міністерства освіти.