У першу спільну поїздку Віка, Таня і Ксюша вирушили два роки тому — це була десятиденна подорож Мальтою і Сицилією.
— Ми всі виявилися дуже авантюрними. Піти накрасти артишоків? Перелізти паркан у ботанічний сад? Ми з легкістю підтримуємо такі ідеї одна одної, — каже Віка.
Потім були поїздки до Румунії, на Балкани та на Канарські острови, а також Україною. Минулого літа дівчата почали організовувати поїздки для друзів і знайомих — на найбільшу з них зібралися 80 людей. Про тривалу подорож у теплі краї вони думали вже давно.
— Коли стукнув карантин і ми сіли працювати вдома, то зрозуміли, що не витримуємо. Треба збирати гроші та щось терміново вирішувати, кудись їхати, — розповідає Ксюша.
Вони неохоче розказують, де працювали раніше. Кажуть лише, що це була нудна офісна робота. Дівчата до останнього планували, що проведуть зиму в Азії, але через локдаун кордони для туристів так і не відкрили. У листопаді вони зрозуміли, що план треба терміново змінювати. Розглядали Латинську Америку й Африку. Африка підкупила своєю первісністю, а ще там було відкрито більше країн.
Victoria Afanasyeva
Маршрут охопив чотири африканські країни: Уганду, Кенію, Танзанію з автономним архіпелагом Занзібар та Замбію. Грошей було небагато, тому дівчата відштовхувалися від найдешевших квитків.
— Це виявилася Уганда. Візу взяли одразу на три країни, щоб зекономити 30 доларів, — каже Віка.
Дівчата відразу домовилися, що їхня подорож буде дуже бюджетною. Вони не жили в розкішних готелях і не харчувалися в ресторанах, а безплатно ночували в місцевих або ж спали у спальниках просто на вулиці. За словами дівчат, в Африці для туристів є або дорогі готелі та ресторани, або дешевий «рис із бобами на узбіччі». Усього за п’ять місяців в Африці кожна з них витратила близько 500 доларів, тобто по три-чотири долари на день. Найдорожче коштували авіаквитки до Африки — приблизно тисяча доларів кожен.
— Більшість часу ми обмежували себе майже в усьому. Це перетворилося на спортивний інтерес — не витрачати грошей. Хтось скаже, що це неможливо, але це правда, — каже Таня.
Бідні туристи для африканців — незвичне явище, бо білі люди асоціюються в них із грошима. Місцеві просять гроші на кожному кроці — наприклад, за те, щоб їх сфотографували.
— А іноді просто так — людина йде повз і замість «привіт» говорить: «Дай грошей». Мовляв, ну а раптом? Чому б не запитати? — каже Віка.
У дівчат склалося враження, що місцеві дещо розбещені гуманітарною допомогою міжнародних організацій. Часто їхні оселі обставлені дорогою технікою, якою вони ніколи не користувалися.
Про свої пригоди Віка, Таня і Ксюша розповідали в Instagram. Щодня вони публікували там десятки сторіз: про автостоп в Африці, місцеві звичаї та дискотеки чи про диких тварин у національних парках. Але ще в Києві вони вирішили, що водночас вестимуть блог — і спробують його монетизувати.
Для цього вони створили блог на Patreon — платформі, що працює за принципом передплати. Взяли із собою ноутбуки, екшн-камери, мікрофони, хотіли знімати відеоблог, писати статті. Читачі мали платити або 5, або 15 доларів на місяць — скільки не шкода. Але вести блог в Африці виявилося складно.
— Ми дуже старалися, але у нас не завжди був інтернет, ми постійно були в дорозі або в пошуку житла, — каже Віка.
Але ніхто з читачів не скаржився на нерегулярний контент — дівчатам все одно скидали гроші, щоб підтримати їх. Щоправда, протягом перших місяців блог приносив небагато. Усе змінилося, коли дівчата почали публікувати оголені фото. Спочатку вони пробували викладати їх на OnlyFans, але виявилось, що такий контент для нього не підходить — на фото часто були місцеві жителі.
— Ми два дні намагалися створити акаунт на OnlyFans і не розуміли, що не так. Виявилося, що там не можна викладати фотографії інших людей, тільки свої, — розповідає Віка. — Довелося змінити формат блогу на Patreon: тепер за статті читачі платили 5 доларів, а за ню-контент — 15. Заробіток виріс у рази. Якщо до цього ми збирали 100—140 доларів, то тепер — понад 400 доларів на місяць.
Victoria Afanasyeva
У колекції дівчат — ню-фото на фоні африканської природи, а також із місцевими жителями. Перше таке фото — із рибалками на Занзібарі — вийшло майже випадково, кажуть вони.
— Ми фотографувалися самі, але раптом рибалки почали повертатися на берег, — розповідає Таня. — Ми почали прикриватися, але побачили, що вони абсолютно ніяк на нас не реагують — не витріщаються і не збираються знайомитися.
Дівчата вирішили запитати, чи не хочуть рибалки сфотографуватися з ними — ті погодилися.
— Усі запитують, що ж було далі... Та нічого: сфотографувалися, одяглися, подякували одне одному і все, — кажуть вони.
Одне з найсильніших вражень від подорожі — останнє плем’я мисливців-збирачів хадза на півночі Танзанії. З ними дівчата ходили на полювання, збирали мед і курили марихуану. Наостанок дівчата зробили з ними фото — теж оголеними. Африканці погодилися, але попросили відійти подалі від їхніх дружин і дітей.
— Це справжнісінькі буш-піпл, які розмовляють своєю унікальною мовою. Ми провели з ними пів дня і постійно перебували у шоку, тільки переглядалися з круглими очима. Через гіда пояснювали їм, що у нас арт-проєкт, ми хочемо роздягтися і сфотографуватися з ними. Цікаво, як він це їм пояснював, тому що, напевно, вони не знають, що таке арт-проєкт. До нас ніхто не чіплявся — вони дуже поважають білих людей і, мабуть, не знають, що з нами робити, — згадує Таня.
Victoria Afanasyeva
На подібні пропозиції сфотографуватись майже усі місцеві в різних країнах реагували спокійно. Виключенням стало лише узбережжя океану в Кенії, бо там до них наполегливо чіплялися робітники пляжу.
— Там дуже розвинений секс-туризм, як серед чоловіків, так і серед жінок. Є таке поняття «біч-бой» — це хлопці, які роблять все, — розповідають дівчата. Із цими хлопцями вони фотографуватися не захотіли.
Victoria Afanasyeva
Після повернення з Африки дівчата продовжують збирати гроші на Patreon для своїх нових проєктів в Україні — це будуть вечірки та подорожі. Їх обіцяють анонсувати найближчим часом. До своїх попередніх робіт вони повертатися не збираються, зациклюватися на Африці — теж. Другого червня дівчата влаштовують зустріч у Києві, де розповідатимуть про свою подорож.
Ми не просимо грошей просто так, а пропонуємо задонатити «Бабель» в обмін на цікаві історії.