Три подруги з Києва пʼять місяців подорожували Африкою і намагалися заробити на тревел-блозі та оголених фото. Вони розповіли «Бабелю», як їх сприймали місцеві та чому їм допоміг Patreon і не допоміг OnlyFans

У першу спільну поїздку Віка, Таня і Ксюша вирушили два роки тому — це була десятиденна подорож Мальтою і Сицилією.

— Ми всі виявилися дуже авантюрними. Піти накрасти артишоків? Перелізти паркан у ботанічний сад? Ми з легкістю підтримуємо такі ідеї одна одної, — каже Віка.

Потім були поїздки до Румунії, на Балкани та на Канарські острови, а також Україною. Минулого літа дівчата почали організовувати поїздки для друзів і знайомих — на найбільшу з них зібралися 80 людей. Про тривалу подорож у теплі краї вони думали вже давно.

— Коли стукнув карантин і ми сіли працювати вдома, то зрозуміли, що не витримуємо. Треба збирати гроші та щось терміново вирішувати, кудись їхати, — розповідає Ксюша.

Вони неохоче розказують, де працювали раніше. Кажуть лише, що це була нудна офісна робота. Дівчата до останнього планували, що проведуть зиму в Азії, але через локдаун кордони для туристів так і не відкрили. У листопаді вони зрозуміли, що план треба терміново змінювати. Розглядали Латинську Америку й Африку. Африка підкупила своєю первісністю, а ще там було відкрито більше країн.

Маршрут охопив чотири африканські країни: Уганду, Кенію, Танзанію з автономним архіпелагом Занзібар та Замбію. Грошей було небагато, тому дівчата відштовхувалися від найдешевших квитків.

— Це виявилася Уганда. Візу взяли одразу на три країни, щоб зекономити 30 доларів, — каже Віка.

Дівчата відразу домовилися, що їхня подорож буде дуже бюджетною. Вони не жили в розкішних готелях і не харчувалися в ресторанах, а безплатно ночували в місцевих або ж спали у спальниках просто на вулиці. За словами дівчат, в Африці для туристів є або дорогі готелі та ресторани, або дешевий «рис із бобами на узбіччі». Усього за п’ять місяців в Африці кожна з них витратила близько 500 доларів, тобто по три-чотири долари на день. Найдорожче коштували авіаквитки до Африки — приблизно тисяча доларів кожен.

— Більшість часу ми обмежували себе майже в усьому. Це перетворилося на спортивний інтерес — не витрачати грошей. Хтось скаже, що це неможливо, але це правда, — каже Таня.

Бідні туристи для африканців — незвичне явище, бо білі люди асоціюються в них із грошима. Місцеві просять гроші на кожному кроці — наприклад, за те, щоб їх сфотографували.

— А іноді просто так — людина йде повз і замість «привіт» говорить: «Дай грошей». Мовляв, ну а раптом? Чому б не запитати? — каже Віка.

У дівчат склалося враження, що місцеві дещо розбещені гуманітарною допомогою міжнародних організацій. Часто їхні оселі обставлені дорогою технікою, якою вони ніколи не користувалися.

Про свої пригоди Віка, Таня і Ксюша розповідали в Instagram. Щодня вони публікували там десятки сторіз: про автостоп в Африці, місцеві звичаї та дискотеки чи про диких тварин у національних парках. Але ще в Києві вони вирішили, що водночас вестимуть блог — і спробують його монетизувати.

Для цього вони створили блог на Patreon — платформі, що працює за принципом передплати. Взяли із собою ноутбуки, екшн-камери, мікрофони, хотіли знімати відеоблог, писати статті. Читачі мали платити або 5, або 15 доларів на місяць — скільки не шкода. Але вести блог в Африці виявилося складно.

— Ми дуже старалися, але у нас не завжди був інтернет, ми постійно були в дорозі або в пошуку житла, — каже Віка.

Але ніхто з читачів не скаржився на нерегулярний контент — дівчатам все одно скидали гроші, щоб підтримати їх. Щоправда, протягом перших місяців блог приносив небагато. Усе змінилося, коли дівчата почали публікувати оголені фото. Спочатку вони пробували викладати їх на OnlyFans

, але виявилось, що такий контент для нього не підходить — на фото часто були місцеві жителі.

— Ми два дні намагалися створити акаунт на OnlyFans і не розуміли, що не так. Виявилося, що там не можна викладати фотографії інших людей, тільки свої, — розповідає Віка. — Довелося змінити формат блогу на Patreon: тепер за статті читачі платили 5 доларів, а за ню-контент — 15. Заробіток виріс у рази. Якщо до цього ми збирали 100—140 доларів, то тепер — понад 400 доларів на місяць.

У колекції дівчат — ню-фото на фоні африканської природи, а також із місцевими жителями. Перше таке фото — із рибалками на Занзібарі — вийшло майже випадково, кажуть вони.

— Ми фотографувалися самі, але раптом рибалки почали повертатися на берег, — розповідає Таня. — Ми почали прикриватися, але побачили, що вони абсолютно ніяк на нас не реагують — не витріщаються і не збираються знайомитися.

Дівчата вирішили запитати, чи не хочуть рибалки сфотографуватися з ними — ті погодилися.

— Усі запитують, що ж було далі... Та нічого: сфотографувалися, одяглися, подякували одне одному і все, — кажуть вони.

Одне з найсильніших вражень від подорожі — останнє плем’я мисливців-збирачів хадза на півночі Танзанії. З ними дівчата ходили на полювання, збирали мед і курили марихуану. Наостанок дівчата зробили з ними фото — теж оголеними. Африканці погодилися, але попросили відійти подалі від їхніх дружин і дітей.

— Це справжнісінькі буш-піпл, які розмовляють своєю унікальною мовою. Ми провели з ними пів дня і постійно перебували у шоку, тільки переглядалися з круглими очима. Через гіда пояснювали їм, що у нас арт-проєкт, ми хочемо роздягтися і сфотографуватися з ними. Цікаво, як він це їм пояснював, тому що, напевно, вони не знають, що таке арт-проєкт. До нас ніхто не чіплявся — вони дуже поважають білих людей і, мабуть, не знають, що з нами робити, — згадує Таня.

На подібні пропозиції сфотографуватись майже усі місцеві в різних країнах реагували спокійно. Виключенням стало лише узбережжя океану в Кенії, бо там до них наполегливо чіплялися робітники пляжу.

— Там дуже розвинений секс-туризм, як серед чоловіків, так і серед жінок. Є таке поняття «біч-бой» — це хлопці, які роблять все, — розповідають дівчата. Із цими хлопцями вони фотографуватися не захотіли.

Після повернення з Африки дівчата продовжують збирати гроші на Patreon для своїх нових проєктів в Україні — це будуть вечірки та подорожі. Їх обіцяють анонсувати найближчим часом. До своїх попередніх робіт вони повертатися не збираються, зациклюватися на Африці — теж. Другого червня дівчата влаштовують зустріч у Києві, де розповідатимуть про свою подорож.

Ми не просимо грошей просто так, а пропонуємо задонатити «Бабель» в обмін на цікаві історії.