Втрачену картину да Вінчі знайшли через 200 років, продали за 450 млн доларів, і вона знову зникла. Це майже готовий роман Дена Брауна: там є саудівський принц, президент Франції та таємна експертиза в Луврі

Історія полотна почалася у 2005 році, коли двоє нью-йоркських артдилерів приїхали на розпродаж маєтку в Новому Орлеані. Тут вони розраховували поживитися якимось предметом старовини, який можна купити дешевше, а потім продати дорожче.

Артдилери звернули увагу на погано відреставроване і частково зафарбоване полотно. Вони поклалися на своє чуття, заплатили за нього близько десяти тисяч доларів і віднесли до досвідченого фахівця, щоб той видалив більш пізні шари фарби та відновив оригінал.

Те, що вони побачили, було дуже схоже на втрачений шедевр італійського живописця епохи Відродження Леонардо да Вінчі. Твір із зображенням Ісуса Христа під назвою Salvator Mundi («Спаситель світу») художник написав близько 1500 року. Картина згадувалася в описі колекції живопису англійського короля Карла I після його страти в 1649 році. Остання інформація про полотно та його власників датувалася кінцем XVIII століття. Відтоді «Спаситель світу» вважався втраченим.

З 2005 року картина, знайдена в Новому Орлеані, кілька разів переходила з рук в руки. У 2011 році вона виставлялася в Національній галереї в Лондоні як оригінал Леонардо да Вінчі, що стало сенсацією. Картина різко злетіла в ціні. І хоча з приводу автентичності в експертів не було єдиної думки, у світі мистецтва її стали називати «чоловічою Моною Лізою». А у 2017 році «Спаситель світу» знову потрапив на перші шпальти газет. Картину продали на аукціоні Christieʼs за рекордні для ринку мистецтва 450,3 мільйона доларів анонімному покупцеві.

Журналісти NYT зʼясували, що покупцем був Бадер бін Абдулла бін Мухаммад бін Фархан аль-Сауд. Це непублічний саудівський принц із віддаленої гілки королівської сімʼї. Він не мав слави колекціонера творів мистецтва і не був настільки багатим, щоб витратити майже пів мільярда доларів. До того ж на християнський твір мистецтва та ще й під час жорсткої антикорупційної кампанії в Саудівській Аравії, під яку потрапили деякі члени королівської сімʼї. Розпорядники аукціону спочатку навіть сумнівалися, чи зможе принц внести необхідну заставу для участі в торгах.

Але, як зʼясувалось, Бадер бін Абдулла був близьким другом і соратником Мохаммеда бін Салмана — спадкоємного принца країни, який, власне, й очолював боротьбу з корупцією. Тому принц Бадер цілком міг виступити посередником для свого більш іменитого і багатого родича.

Відтоді публіка картину більше жодного разу не бачила. У 2018 році її планували виставити у філії Лувру в Обʼєднаних Арабських Еміратах, але останньої миті виставку скасували без пояснення причин. У 2019 році в Луврі відкрилася масштабна виставка, приурочена до 500-річчя від дня смерті Леонардо да Вінчі. На її підготовку пішло десять років, очікувалося, що «Спаситель світу» стане її перлиною.

Але картина так і не зʼявилася. Проте зʼявилося багато запитань, теорій і пліток. Одні говорили, що Лувр не підтвердив справжність картини, і тепер саудівський принц боїться осоромитися через те, що витратив цілий статок на підробку. Інші вважали, що Мохаммед бін Салман приховує, що саме він купив картину, щоб не привертати увагу до своїх витрат на тлі антикорупційної кампанії у країні. Треті підозрювали, що саудівці приховують шедевр і створюють атмосферу таємничості, щоб «підвищити його комерційний потенціал». За цією історією писали книги, знімали документальні фільми та навіть планували поставити бродвейський мюзикл.

Тринадцятого квітня 2021 року у Франції вийшов черговий документальний фільм про цю історію під назвою «Спаситель на продаж». У ньому кілька анонімних високопосадовців з уряду президента Франції Емманюеля Макрона, яких титрували як «Жан» і «Поль», розповіли таку версію.

«Спасителя світу» справді купив спадкоємний принц Мохаммед бін Салман й у 2018 році таємно відправив картину в Лувр, щоб там підтвердили або спростували її справжність. Її вивчили експерти та дійшли висновку, що Леонардо да Вінчі не є повноцінним автором картини, а лише «зробив внесок в її створення». В історії відомі приклади, коли майстер починав твір, а закінчували роботу його учні.

Коли про це повідомили саудитам, вони були дуже незадоволені. Потім принц несподівано висунув умову — Лувр має виставити «Спасителя світу» поруч із «Моною Лізою» й оголосити картину «стовідсотковою роботою Леонардо да Вінчі». Інакше він не позичить її для виставки. Незважаючи на тривалі переговори, саудівці не пішли на поступки. Дійшло навіть до невеликого дипломатичного конфлікту між Францією і Саудівською Аравією.

Останнє слово було за президентом Макроном, і він відкинув вимоги принца — «адже на кону стояв авторитет не лише Лувру, але й усієї Франції». Так картина останньої миті й не потрапила на виставку. А результати перевірки автентичності картини не опублікували, бо за законом Лувру заборонено публічно коментувати картини з приватних колекцій, які в ньому не виставлялися.

Однак у журналістів NYT інша версія. Лувр дуже хотів включити «Спасителя світу» до своєї виставки. Зображення картини планували надрукувати на обкладинці каталогів і буклетів. Окремим виданням мало вийти 46-сторінкове резюме висновків експертизи картини. Однак його відкликали з друку і засекретили.

Про існування цього конфіденційного звіту вперше стало відомо в березні 2020 року. Редакції NYT вдалося отримати його відскановану версію. Там йшлося про те, що група французьких експертів тиждень вивчала картину і дійшла висновку, що робота повністю написана самим Леонардо, — «із більшою вірогідністю, ніж будь-яка попередня оцінка».

Експерти використовували рентгенівські промені, інфрачервоне сканування та цифрові камери, націлені через мікроскопи, щоб зіставити характерні деталі матеріалів і художніх прийомів у «Спасителі світу» та інших шедеврах художника, які зберігалися в Луврі. Так вдалося встановити, що «сліди прихованого розпису під видимими шарами, деталі в пасмах волосся Христа та відтінок яскраво-червоного кольору в тінях — усе вказує на руку Леонардо». У фарбі виявили дрібне порошкове скло — саме так змішував фарбу Леонардо в останні роки свого життя.

Окремо вивчили тонку деревʼяну дощечку, на якій була написана назва картини. Виявилося, що вона з того ж сорту горіха з Ломбардії, який Леонардо використовував в інших роботах. «Результати історичного і наукового дослідження, представлені в цій публікації, дозволяють нам підтвердити, що робота належить Леонардо да Вінчі», — писав у передмові до видання президент Лувру Жан-Люк Мартінес. У звіті також зазначено, що картина належить Міністерству культури Саудівської Аравії, чого саудівці ніколи офіційно не визнавали.

За інформацією журналістів, Франція і Саудівська Аравія не зійшлися саме на умові, що «Спаситель світу» має виставлятися неодмінно поруч із «Моною Лізою». Французи говорили, що «Мону Лізу» складно зрушити разом зі спеціальною вітриною, в якій вона експонується в Луврі. Виймати її або помістити поруч іншу картину не можна з міркувань безпеки. Тодішній міністр культури Франції Франк Рістер, який вів переговори з саудівцями, пропонував компроміс — «посунути «Спасителя світу» кудись ближче до «Мони Лізи», коли спаде ажіотаж після відкриття виставки».

Але саудівський принц, судячи з усього, пішов на принцип. А французький президент у відповідь заборонив оприлюднювати справжні результати експертизи. Лувру останньої миті довелося передруковувати буклети та каталоги. Щодо видання з висновками експертизи, то його обмежений тираж встиг потрапити до книгарні музею. І там «випадково продали» один примірник, перш ніж вилучили всю серію за кілька днів до початку виставки. Саме його скан й опинився в розпорядженні «обмеженого кола мистецтвознавців» і журналістів NYT.

Де зараз перебуває картина та чи представлять її коли-небудь знов публіці — невідомо. Саудівська Аравія відмовляється від будь-яких коментарів. У Луврі заявляють, що звіту про справжність картини ніколи не існувало. А французькі посадовці навіть неофіційно говорять, що в найкращому разі да Вінчі — лише один з авторів. Тим часом шедевр, який вважався втраченим понад двісті років, знову зник.