Ввечері 4 квітня данець Йоганнес Андерсен виклав на своїй сторінці фотографію, де він шваброю миє брудне вікно потяга «Київ ― Ізмаїл». «Воскресіння» ― щасливого Великодня! Відчистити УЗ непросто, але це треба зробити, так?» ― написав він.
За кілька днів пост Андерсена став віральним. Він набрав майже дві тисячі лайків, більше чотирьохсот поширень і двохсот коментарів. Чоловіка хвалять, називаючи істинним аристократом, цікавляться, чи він одружений, і підколюють, що він на два тижні випередив графік прибирань. Про вчинок Йоганнеса написали численні медіа, його запрошували в ефір телеканали. Автоперевізник «Автолюкс» вирішив обіграти ситуацію.
Також нею скористалася мережа будівельних гіпермаркетів «Епіцентр».
З’явилися й меми щодо Андерсена.
Коментатори події вимагають відповіді на закиди з приводу брудних вікон не лише від «Укрзалізниці», а й від члена її наглядової ради, колишнього журналіста й народного депутата Сергія Лещенка, згадуючи високу зарплату членів ради. Лещенко теж фігурує в мемах.
Ажіотаж довкола свого посту Андерсен прокоментував так:
«Да, болит душа из-за беспорядка тут. Спасибо за вашего понимании моих действий, Вы навит лучше меня поняли на сколько мне болит. Благодарю! Покупал бы я швабру для поезда если бы все остальное было нормально в суспільстві, а тільки вікні брутні? Напевно ні».
Вперше Йоганнес Андерсен проїхався в українському поїзді у 1994 році. Тоді він, іще студент, під час канікул із друзями поїхав на Донбас, щоб зблизька побачити великі індустріальні підприємства. «Ці гігантські заводи дійсно вражали, ― згадує він у розмові з «Бабелем». ― У Данії ж у нас все маленьке».
Після цього Андерсен відвідував Україну постійно, проводячи тут кілька місяців на рік. У 1999-му ― переїхав взагалі. «Вже тоді відчувалося, що Україна ― на межі між сходом і заходом, ЄС і пострадянською Росією, ― каже він. ― Я розумів, що життя тут буде цікавим. І захотів стати його частиною».
За ці 22 роки Андерсен писав статті на замовлення данських та інших іноземних ЗМІ, працював у столичній англомовній газеті Kyiv Post, писав для данських чиновників звіти про дотримання в Україні прав людини ― і навіть готував на продаж страви данської кухні, зокрема фрикадельки. Він одружився з українкою, вже має з нею дітей. І називає київський Поділ рідним.
«Поїзд «Київ ― Ізмаїл», де днями мив вікно, я знаю дуже добре. Ми часто їздили ним до родичів, ― розповідає Андерсен «Бабелю». ― Через пандемію це вже було рідше, востаннє — у серпні. Але з цим поїздом усе настільки стабільно, що я вже за номером вагона можу сказати, чистим він буде чи брудним. Цього разу знання не підвели: в нас був клятий вагон із вікном, крізь яке майже нічого не видно!»
Йоганнес купив швабру заздалегідь. І запевняє, що в його діях не було бажання привернути до себе увагу, «як про це говорять в «Укрзалізниці». Знімок зробила його дружина ― він цього навіть не зауважив. «Я просто тер вікно, ― каже Андерсен. ― Це фото не про піар, воно про безсилля».
Вплинути на стан українських поїздів Андерсен намагається вже не перший рік.
Користувач Andersen зареєструвався на присвяченому українській залізниці форумі railwayclub.info 4 грудня 2007 року. Відтоді він залишив там 2 735 коментарів, останній ― вчора о 3:37 ранку про відмову коментувати миття вікна телеканалам «НАШ» та «Україна». Це Йоганнес.
Ідеям Андерсена не бракує рішучості. Наприклад, він пропонує:
― замінити монопольного перевізника на кількох приватних конкурентів, для початку хоча б у п’яти західних областях;
― передати частину дорожнього фонду на модернізацію залізничних шляхів та вагонів;
― інвестувати в нове залізничне полотно, щоб скоротити час проїзду з Києва до Львова чи Дніпра з 6 до 3 годин;
― оновити інтер’єр пасажирських купе.
«Чому українська залізниця не може бути така ж комфортна, як залізниці в центральній Європі? ― питає Андерсен. ― У тій же Угорщині вагони хоч і старі, але на пневматичних візках, трясе значно менше. Чому б у нас цього не зробити?»
Йоганнес звертався до залізничників із цим питанням ― йому відповіли, що для обслуговування таких візків доведеться міняти депо. У підсумку зросла б ціна квитка ― приблизно на 50 гривень.
Коли головою «Укрзалізниці» у червні 2016-го став Войцех Бальчун, Йоганнес передав топменеджменту перевізника ідеї реформ на 20 сторінках. Спершу їх сприйняли з ентузіазмом, каже Андерсен. Коли ж нове керівництво занурилось у ситуацію на підприємстві, йому перестали відповідати.
З кількома однодумцями Андерсен зареєстрував громадську організацію «Центр залізничних ініціатив» ― наразі, втім, малоактивну. Після резонансу з миттям вагона з Андерсеном зв’язався керівник напрямку пасажирських перевезень «Укрзалізниці» Олександр Перцовський і запросив його в залізничне депо — подивитись, як там доглядають за вагонами.