Локдаун-тур містами минулого. Куди піти, що поїсти й де скупитись у Києві 1900 року та Лондоні XVI століття

Автор:
Антон Семиженко
Редактор:
Дмитро Раєвський
Дата:

Антон Пчолкін / «Бабель»

Ще на початку пандемії COVID-19 у Британському музеї вирішили, що найдоступнішими мандрами стають подорожі в часі — і почали випускати гіди містами минулих століть і навіть тисячоліть. Хоч багатьох із цих міст уже не існує, а в деяких життя радикально змінилося, путівники цінні тим, що дозволяють відчути, як жили місцеві: чим харчувались, як розважались і що могли запропонувати мандрівникам. Зрештою, в умовах зачинених закладів та кордонів цей досвід не дуже відрізняється від сучасних туристичних можливостей. З дозволу музею «Бабель» публікує скорочену версію путівника Лондоном кінця XVI століття й додає путівник Києвом 1900 року.

Лондон

кінець XVI століття

Найбільше місто Англії — вже скоро кількість мешканців сягне рекордних 200 тисяч — завжди гостинне та повне подій. Але влітку туди краще не їдьте: міської каналізації ще немає, тому помітно смердить. Також улітку найвища загроза підхопити чуму або холеру. В інші ж сезони тут чудово, а взимку на замерзлій Темзі влаштовують ковзанки, ярмарки й цілі футбольні матчі. Хоча навіть тоді в місті дуже пахне нечистотами — тож прихопіть свій помандер.

Тут досить безпечно, хоча дрібні злочини трапляються постійно. Але чого чекати від міста, де кожен носить із собою щонайменше бойовий ніж? Якщо ви їдете з мечем чи шаблею, перевірте їхню довжину: усе, що довше за ярд, зламають біля міських воріт. Так влада Лондона намагається знизити кількість і тяжкість злочинів.

Іноземці часом бувають вражені кількістю п’яничок, а також вільним стилем жіночого одягу: незаміжні дозволяють собі ходити з відкритою шиєю. Але загалом порядки тут такі самі, як у решті Європи.

Лондон із висоти пташиного польоту від Гемпстеда до Сент-Данстана на сході. Гравюра Джона Нордена, 1600 рік.

The British Museum

Транспорт

Більшість мандрівників прибувають сюди морем, а далі Темзою. Суходолом зручно йти пішки чи їхати кіньми: на щастя, Римська імперія лишила мережу з десятків зручних доріг.

Містом найкраще ходити пішки. Можна ще винайняти карету, але в них дуже трясе. Якщо йтимете невеликими вулицями, дивіться час від часу вгору: хоч викидати сміття з вікон заборонено, усі це роблять.

В місті лише один міст — Лондонський. З цікавого в ньому хіба що палиці, на яких стирчать голови зрадників. Для переміщення ж він не надто зручний: гамірно, тісно, ще й доводиться час від часу пропускати отари овець або зграї качок. Краще скористайтесь човном: вас перевезуть через Темзу всього лише за один пенс.

Де зупинитись

По місту вдосталь нічліжок різного рівня, часом ночівлю пропонують навіть у шинках. Там досить чисто, міські правила в цьому плані суворі. Але не на південному березі Темзи: якщо ночуватимете там, цінні речі краще сховати десь інде.

Золотий футляр для помандера з перлами, знайдений у Темзі. XVI століття.

The British Museum

Що поїсти

На сніданок тут вам, швидше за все, запропонують хліб із маслом та сезонні фрукти. У ресторанах — смажене м’ясо, пироги, салати й сири. В особливо модних місцях до страв подають новинку з Італії, виделку. Але всі звикли їсти руками.

Ніколи не пийте тут воду! Краще пиво чи ель: випускають міцне для чоловіків та «легке» для жінок, дітей і церковників. Вина теж удосталь, але беріть лише те, яке при вас набирають із бочки. Це офіційна вимога, щоб його не розбавляли.

Гуляючи Лондоном, рано чи пізно ви побачите на вулиці дівчину з кошиком устриць — довкола міста працюють кілька устричних ферм. Це популярно, адже їжа свіжа, а «упаковка» зручна й натуральна. Однак під ногами через це повно мушель — на них легко послизнутись.

Розваги

Якщо королева Єлизавета в місті, щонеділі вона йтиме від замку до церкви й збиратиме петиції від простих людей. Це завжди популярна та яскрава подія. Якщо пощастить потрапити в сам замок — зверніть увагу на велику мапу, де зображено маршрут навколосвітньої подорожі Френсіса Дрейка. Ще донедавна це була таємна інформація.

У центрі міста чимало красивих будівель і парків — зокрема, Ковент-Гарден. Не пропустіть Білу фортецю, зведену нібито ще самим Юлієм Цезарем. У ній вам покажуть монетний двір, зброярню, а також звіринець із кількома левами, дикобразом та останнім в Англії вовком.

Говорячи про звірів — на південному березі досі є кілька ям, у яких тримають ведмедів, і за гроші показують їх людям. Також по всьому місту проводять бої півнів. Поряд із виступами гумористів це одна з найпопулярніших місцевих розваг.

Малюнок ведмедя, який тримає на спині кошик із підвішеним до шиї листовидним щитом. Перо та чорна фарба, початок XVI століття.

The British Museum

Ну і, звісно, театри. З жовтня до березня вистави в них проходять щодня, а найдешевший квиток обійдеться в один пенс — щоправда, доведеться стояти в ямі під сценою. Якраз активно пише Вільям Шекспір, тож можете побачити чимало цікавого. Але майте на увазі: туалетів у театрах немає, перерв також, і всюди снують кишенькові злодії.

Колись Лондон славився публічними стратами, але ця епоха минула. Востаннє когось більш-менш знаменитого страчували в 1572 році — без голови залишився Томас Говард, герцог Норфолк. Відтоді тут страчують лише простих злочинців. Не марнуйте часу.

Шопінг

На що точно варто звернути увагу в Лондоні, то це на годинники. Новинка часто трапляється на будівлях, допомагає людям встигнути на початок вистав чи церковних служб. Уже є й кишенькові варіанти. Заводити останні, втім, доведеться кожних пів години.

Також зверніть увагу на друкарню при церкві Святого Павла. Там можна купити тексти королівських прокламацій чи п’єси Шекспіра. Порада: купуйте без палітурки, просто аркушами вийде значно дешевше. Вже вдома склеїте й оформите під стиль своєї бібліотеки.

Київ

1900 рік

Київ у 1900 році ― місто, що бурхливо розвивається й за багатьма параметрами входить до найкращих у Європі. Тут уже є електричне вуличне освітлення, водогін і каналізація, і навіть електричний трамвай. Швидко росте кількість вулиць та дорогих будівель.

Також це місто багатьох національностей і мов. Серед майже 250-тисячного населення чимало поляків, євреїв, німців, швейцарців, татар, караїмів, вірмен. Часто вони компактно мешкали, через що всередині великого міста було чимало етнічних районів. Різноманітності Києву додавав ландшафт. Поділ, Верхнє місто чи зона університету були ніби трьома різними поселеннями — і в кожному є на що подивитись.

Мапа Києва, 1900 рік.

semiletov.org

Транспорт

Способів дістатись до Києва чимало. Можна морем до Одеси, а тоді залізницею. Можна залізницею зі Львова чи Москви (щоправда, з пересадками). Можна кіньми: до міста ведуть чимало добре облаштованих доріг. Утім, чимала частка гостей міста були прочанами й діставались сюди пішки. Це також зручний варіант: основні шляхи безпечні, і на них не бракує місць для відпочинку.

Для пересування в самому місті є чимало кінних таксі. Однак це недешево, а через горбистий рельєф Києва таксисти можуть наїздити зайві кілометри чи підняти тариф через розкислу від дощів дорогу. Тож пішки ― найнадійніше. Ще вздовж Хрещатика недавно запустили кінну залізницю, розвивається мережа трамваїв, а також пароплавів: у 1900 році Дніпром у Києві ходили понад 200 пасажирських суден.

Де зупинитись

Якщо хочете в самому центрі, можете обрати готель «Континенталь». За 100 років на його місці буде консерваторія, а поблизу — Майдан Незалежності. Чимало престижних закладів останнім часом з’явилось на Хрещатику. Тільки якщо оберете готель «Люнівер», знайте: в його ресторані вечорами грають у карти на гроші, і там повно шулерів.

Нічліжки подешевше знайдете на Подолі. Можна спробувати заночувати й безплатно в одному з церковних дворів. Там до цього звичні, адже щороку так приймають десятки тисяч прочан.

Вулиця Миколаївська (нині Архітектора Городецького) і готель «Континенталь» у Києві, близько 1900 року.

Wikipedia

Що поїсти

З їжею в Києві проблем немає: в місті повно харчевень і трактирів. Є й більш нішеві заклади: два десятки місць, що спеціалізуються на ковбасах, а також з десяток кав’ярень західного зразка, якими нерідко володіють швейцарці. І взагалі, якщо кортить екзотичної їжі, варто шукати осередки місцевих національних меншин. Тоді знайдете і єврейську гефілте фіш, і караїмські пиріжки.

Якщо ж кортить алкоголю ― вам на Поділ. Біля гори Юрковиці діяли десятки питних закладів.

Розваги

У місті вже показують кіно, шукайте афіші з анонсами сеансів. Значно поширеніші, утім, театральні вистави: вже два роки як завершено будівництво театру Миколи Соловцова. Популярні цирки: на Бессарабській площі, у сквері перед університетом, на Думській площі біля незвичної, у формі підкови, будівлі міської думи. Якщо за кілька років приїдете ще раз, побачите біля «Континенталю» величезний «Гіппо-палас» зі скляним дахом — єдиний у Європі двоповерховий цирк на дві тисячі глядачів.

Зверніть увагу на цікаві будівлі. Недавно, після 34 років будівництва, завершили Володимирський собор ― над його розписом працювали десятки художників. На Ярославовому валу щойно спорудили приватний будинок, схожий на готичний замок.

Напроти міської думи стоїть найвищий у Києві — десятиповерховий — будинок. Його звів місцевий забудовник Лев Гінзбург для демонстрації можливостей своєї будівельної компанії. А вище, на розі Банкової та Інститутської вулиць, можете побачити єдиний у місті дім із розсувним дахом. Він потрібен, оскільки власник будинку, єврей Сімха Ліберман, воліє дотримуватись традиції, за якою під час свята Суккот потрібно протягом тижня спати просто неба.

За не надто моральними розвагами люди йдуть у район Ямської слободи. Там київський «квартал червоних ліхтарів». Узагалі, борделів у місті вистачає всюди, однак на ті, що у центрі, час від часу проводять облави. А околичні не чіпають.

Шопінг

Під кінець XIX століття в Києві вже понад 4 500 крамниць. Відповідно, товари знайдете на будь-який смак — від взуття до книжок, від готового одягу до тортів. А якщо хочете застати все одразу ― вам на базар чи ярмарок. Найбільший з ярмарків ― Контрактовий, на відповідній площі. Він має міжнародне значення, тож там можна застати підприємців з Європи.

Що взяти з собою як сувенір? Зайдіть в одну з кондитерських, яка належить швейцарцям, і придбайте там новий смаколик ― «Київське сухе варення» з сушених зацукрованих фруктів.

Реклама фабрик та магазинів династії Балабух.

my-obolon.kiev.ua

Будьте уважні

Під час свого візиту до Києва не варто виїжджати на лівий берег: дорогами на Бровари людей часто грабують, або ж їх загризають вовки. Така сама доля може чекати на тих, хто поночі гуляє в Голосіївському лісі. Туди цивілізація ще не дійшла.

У центрі ж міста не дайте себе надурити численним «Тарасам Шевченкам» чи його «родичам». На тлі слави поета до вас можуть підходити люди, запевняючи, що вони і є Шевченко, його брат, дружина чи донька, і просити грошей. Не звертайте уваги ― це фейк.