Уперше ідея створити орган боротьби з дезінформацією і пропагандою зʼявилася в 2017 році, розповідає «Бабелю» колишній держсекретар Міністерства інформполітики Артем Біденко. Автором ідеї був його колега — колишній заступник міністра інформполітики Дмитро Золотухін. Біденко фактично був операційним менеджером проєкту — відповідав за переговори, прикидав бюджет, готував нормативні акти. У 2018 році ідею остаточно оформили і, крім зрозумілого завдання підвищувати медіаграмотність українців, вона мала три складові.
Перша — науково-дослідницька. Профільні аналітики мали моніторити й аналізувати великі масиви потенційно небезпечної для держбезпеки інформації.
Друга — боротьба з пропагандою і фейками за допомогою технологій і штучного інтелекту (ШІ). Простіше кажучи, спеціальний парсер мав витягувати з інтернету інформацію за ключовими словами, а ШІ — її аналізувати. Так можна відстежити, першоджерело фейку, його шлях з різних онлайн-ресурсів, точно або приблизно зрозуміти імʼя замовника. Схожі технології вже використовують у США і ЄС, але там більше концентруються на Twitter, говорить Біденко.
Третя складова — урядові комунікації, політика one voice. Центр боротьби з фейками мав створювати спільні меседжі для всіх представників влади — від президента до місцевого чиновника — за темами, які стали частиною інформвійни з Росією.
Гроші під цю концепцію почали шукати за минулої влади, а знайшли вже за нинішньої. Біденко розповів про ідею попередньому міністру культури — Володимиру Бородянському. Ідея йому сподобалася, і на 2020 рік Міністерство виділило на проєкт 7 мільйонів гривень. У 2021 суму планували подвоїти. Але після звільнення Бородянського проєкт закинули, а гроші так і не освоїли. Новий міністр Олександр Ткаченко сконцентрувався тільки на одній частині концепції — медіаграмотності, і просуває її.
Біденко каже: якби до моменту падіння літака Ан-26 у Чугуєві проєкт хоча б частково реалізували, цю історію можна було б проаналізувати комплексно. Наприклад, дізнатися, чи правда, що напередодні катастрофи Росія розганяла інформацію про ненадійність Анів. Якщо так, зʼясувати, як вона це робила і чи платив хтось за просування таких новин у соцмережах.
Біденко передав свою концепцію в Офіс президента у вересні цього року, але відповіді не отримав.
У команді Зеленського темою боротьби з пропагандою, крім інших, займався Ігор Новіков — тоді ще радник президента, глава української філії американського Університету Сингулярності. За інформацією «Бабеля», свою концепцію голові ОП він представив наприкінці червня 2020 року, а пʼятого серпня пішов з посади радника Зеленського.
За задумом Новікова, центр мав працювати у двох напрямках. Перший — за допомогою ШІ проводити моніторинг і детально вивчати всі аспекти дезінформації. Другий — популяризувати бренд «Україна». У штат центру Новіков пропонував покликати провідних світових експертів з боротьби з дезінформацією і журналістів-розслідувачів з різних країн. Хто мав оплачувати роботу таких фахівців — невідомо.
У вересні Новіков написав у Facebook, що пішов з посади радника, тому що центр вирішили створити при РНБО. Він вважає, що це помилка: центр має бути повністю незалежним і структурно не підкорятися держорганам. Інакше всю зібрану інформацію і технології держава може використовувати проти своїх громадян.
Зараз Новіков продовжує працювати над ідеєю недержавного центру і каже, що успішно. Коли він планує його запускати — невідомо.
В основу центру, який анонсував президент, ляже концепція секретаря РНБО Олексія Данілова. Концепцію цього органа почали розробляти в листопаді 2019 року — тоді Данілов написав Зеленському листа про головні інформаційні загрози і про те, як з ними боротися. Перед цим Данілов вивчав іноземний досвід, переважно європейський.
У вересні 2020 року Зеленський затвердив Стратегію національної безпеки. Далі спеціальна група при комісії «Україна — НАТО» мала розробити концепцію «Національної стійкості» — вона стосується реакції країни на головні гібридні загрози. Одночасно з концепцією, в найближчі місяці при РНБО мають створити «Центр забезпечення національної стійкості і протидії гібридним загрозам». Він матиме свою структуру, штат та керівника.
Офіс боротьби з дезінформацією і пропагандою, про який говорили Зеленський і Єрмак, стане частиною цього центру. Поки про його структуру, завдання, штат і бюджет відомо мало. На відміну від Новікова, Данілов вважає, що Офіс має бути державним, тому що він має давати вказівки Службі зовнішньої розвідки, Головному управлінню розвідки Міноборони, СБУ, МВС та іншим відомствам. Не виключено, що для Офісу пропишуть окреме положення, а гроші на його утримання частково дадуть міжнародні партнери — про це говорять джерела «Бабеля».
«У нашому центрі ми будемо аналізувати інформацію, опрацьовувати і потім робити пропозиції не тільки для себе, але й для всіх партнерів», — говорить Данілов. Він пояснює, що амбітні плани України — не ноу-хау, а звична практика. Усі країни-члени і претенденти на членство в НАТО (як Україна), можуть обрати тему, на якій вони професійно розуміються, і створити центр передового досвіду. В Естонії, наприклад, є Центр кіберзахисту. «В Україні щодня йдуть бойові інформаційні дії. Ми можемо стати центром боротьби з російською дезінформацією і пропагандою», — сподівається він.
Частину завдань майбутнього Офісу боротьби з дезінформацією зараз вирішує РНБО: моніторить інформацію всередині країни і за кордоном, дивиться, хто і які меседжі генерує, і моделює подальший розвиток ситуації. Для цього використовують зокрема й штучний інтелект. «Є модель, яка показує: щоб перебити інформаційну атаку, потрібно подати удвічі або й утричі більше нашої інформації, а в деяких жорстких ситуаціях — удесятеро більше», — розповідає Данілов. Він боїться завчасно розкривати всі нюанси, але припускає, що майбутній Офіс відкрито не воюватиме з ботами. Займатися підвищенням медіаграмотності Офіс теж не буде — це сфера Міністерства культури і Олександра Ткаченка.