Локдаун (майже) неминучий. Ось аргументи його супротивників у США і Швеції — та їх критика

Автор:
Дмитро Раєвський
Редактор:
Гліб Гусєв
Дата:

Нью-Йорк, США, 19 жовтня 2020 року

Noam Galai / Contributor

Володимир Зеленський заявив, що держава буде змушена ввести жорсткий карантин, якщо в Україні буде від 9 500 заражень коронавірусом на добу. До 22 жовтня за добу заразилися 7 053 людини, і при поточній динаміці карантин неминучий. Суперечки про необхідність жорсткого карантину тривають майже в усіх країнах світу, а однозначних висновків з весняних локдаунів (або їх відсутності) немає. «Бабель» називає ключові аргументи за і проти карантину та пояснює, чому не варто сліпо довіряти досвіду Швеції і США.

Думки американських учених розділилися, Білий дім вибирає стратегію

Четвертого жовтня троє вчених зі Стенфорду, Оксфорду і Гарварду опублікували «Грейт-Баррінгтонську декларацію». Вони закликають дозволити коронавірусу природно поширюватися світом, щоб сформувався колективний імунітет. На думку підписантів, захищати варто тільки людей із груп ризику — літніх та з хронічними захворюваннями. Декларацію підписали вже 11 тисяч вчених-медиків, 30 тисяч лікарів-практиків і півмільйона громадян різних країн.

Вже 5 жовтня авторів декларації — Джея Бхаттачарʼю, Сунетру Гупту і Мартіна Куллдорфа — прийняв у своєму кабінеті міністр охорони здоровʼя і соціальних служб США Алекс Азар. Після зустрічі він написав у Twitter: «У нас є серйозні аргументи за стратегію адміністрації Трампа — агресивно захищати групи ризику, але залишити відкритими школи та зберегти робочі місця».

Нью-Йорк, США 24 липня 2020 року.

China News Service / Contributor

Зустріч організував доктор Скотт Атлас — науковий радник Білого дому і колега доктора Бхаттачарʼї по Стенфорду. Майже від самого початку пандемії два професори пропагують відмову від карантину. І, судячи з призначення Атласа на посаду радника, в Білому домі їхню стратегію сприймають серйозно.

Суть стратегії в тому, щоб відокремити групи ризику від всіх інших громадян і ізолювати. Обовʼязкові тести на ковід теж повинні бути тільки для них, а для решти — за бажанням, при наявності виражених симптомів. Локдаун, на думку Бхаттачарʼї та його колег, буде згубним для економіки, а від пандемії все одно не врятує.

Інша група вчених розкритикувала «Грейт-Баррінгтонську декларацію» і опублікувала свій маніфест — «МеморандумДжона Сноу». Їхні аргументи зводяться до того, що неможливо чітко відокремити людей з груп ризику від інших. Близько 20% смертей від ковіду — це люди, молодші 65 років. Молоді люди так само стикаються з ускладненнями та наслідками хвороби. Якщо втілювати плани доктора Бхаттачарʼї, то довелося б ізолювати близько 37% американців, які ризикують отримати ускладнення через ожиріння, діабет та інші проблеми зі здоровʼям. Незрозуміло, як розділяти бідні сімʼї, що живуть у тісняві. Куди подіти старше покоління з групи ризику, що може заразитися від онуків, які повернулися зі школи?

Тенти соціального дистанціювання в ресторані, Нью-Йорк, США, 13 жовтня 2020 року. Нью-Йорк, США, 31 серпня 2020 року.

China News Service / Contributor

Крім того, критики Атласа і Бхаттачарʼї відзначають, що обидва професори не є інфекціоністами або епідеміологами. Перший — радіолог, а другий — фахівець з економіки охорони здоровʼя. І саму декларацію писали в Американському інституті економічних досліджень в Грейт-Баррінгтоні, штат Массачусетс. Цей інститут займається дослідженнями вільного ринку, а не інфекційних захворювань.

Журналісти The New York Times спробували зʼясувати у декого з підписантів «Грейт-Баррінгтонської декларації», як саме вони бачать її реалізацію на практиці. Але не отримали чіткої відповіді. Наприклад, генетичний епідеміолог з Единбурзького університету Пол МакКейг відповів: «Конкретні заходи контролю для запобігання передачі коронавірусу — не моя царина знань».

Дійшло до того, що проти декларації виступив муніципалітет міста Грейт-Баррінгтон, заявивши, що ця стратегія може «коштувати мільйонів життів», а у них в місті з карантином все в порядку. Але в Білому домі до думок Скотта Атласа і Джея Бхаттачарʼї і далі прислухаються.

А що у Швеції?

Американські та багато інших противників карантину часто наводять за приклад Швецію, як країну, де не було локдауну. Останні дослідження, опубліковані в журналі Science, показують, що, можливо, шведський приклад не такий уже і вдалий.

Стокгольм, Швеція, 21 вересня 2020 року.

Bloomberg / Contributor

До самого кінця березня 2020 року Швеція не вводила ніяких обмежувальних заходів і тільки потім ввела «мʼякий» карантин — заборону на масові заходи чисельністю понад 50 осіб і відвідування будинків престарілих; обмеження для закладів громадського харчування та дистанційне навчання для студентів. При цьому основний ідеолог «шведського карантину», головний епідеміолог країни Андерс Тегнелл, продовжував заявляти, що маски та поголовне тестування на ковід не потрібні. Лікарям фактично забороняли носити маски на роботі, а тести робили тільки пацієнтам із ускладненнями.

Стратегію Тегнелла критикували від самого початку, але тепер можна підбити підсумки. Шведська модель не спрацювала так, як планувалося. Колективного імунітету до коронавірусу у шведів поки немає, зате за показниками смертності Швеція сильно випередила найближчих сусідів зі схожою щільністю населення і соціальними звичками — Норвегію, Данію і Фінляндію, де локдаун навесні був. За офіційними даними, пік смертності у Швеції припав на 12 квітня — і в цей день показник був у 3,5 раза вище, ніж у Фінляндії і в 7 разів вище, ніж у Данії та Норвегії. У середньому за час весняної хвилі ковіду смертність у Швеції була в 5—10 разів вище, ніж у сусідів.

Стокгольм, Швеція, 21 вересня 2020 року. Стокгольм, Швеція, 6 серпня 2020 року.

Bloomberg / Contributor

Зараз кількість хворих у Швеції знову зростає. Двадцятого жовтня було 882 нових випадки зараження — більше, ніж у будь-який день весни, і вдвічі менше, ніж на піку в червні. Попри це, кардинально міняти свою політику Андерс Тегнелл поки не планує. Але невдоволення його методами зростає. Після того, як у лікарні Фалуна стався спалах хвороби серед персоналу, лікарі домоглися права носити маски та захисні екрани. Під тиском громадськості Тегнелл все-таки погодився почати тестування школярів, якщо вже школи не закривають.

Так карантин потрібен чи ні?

Спеціальний посланник Всесвітньої організації охорони здоровʼя по Covid-19 доктор Девід Набарро називає дилему між карантином і його повною відсутністю помилковою. За його словами, повний локдаун — це крайній захід. Маски, соціальне дистанціювання, зменшення натовпів, масове тестування і відстеження контактів хворих — ось способи контролювати вірус у довгостроковій перспективі.

«Є середній шлях між суворими обмеженнями та дозволом вірусу вільно заражати людей, — каже він. — Якби було більше світових лідерів, які це розуміють, ми б не вели такі дебати».

Нью-Йорк, США, 9 серпня 2020 року.

China News Service / Contributor

Згідно з дослідженням, опублікованим у медичному журналі JAMA, Швеція і США — єдині з 18 країн «першого світу», які не змогли приборкати коронавірус навесні. Причому, смертність у США пішла вгору в кінці березня, коли інші країни вже почали вводити карантин, а Білий дім довго не міг визначитися.

Надія на колективний імунітет поки ніяк не обґрунтована науково, ніхто не знає як довго він буде формуватися. Професор Медичної школи Єльського університету Сідні Шпізель вважає, що без вакцини все одно не обійтися: «Стійкий колективний імунітет буде досягнутий не раніше, ніж ми отримаємо ефективну вакцину і більшість людей будуть щеплені від вірусу».

Андерс Тегнелл і підписанти «Грейт-Баррінгтонської декларації» помиляються не тоді, коли заперечують локдаун — він дійсно потрібен не завжди, а коли нехтують масовим тестуванням, масками та відстеженням контактів хворих. Недостатньо просто пильнувати за групами ризику, дозволивши всім іншим жити як раніше. Обмежувальні заходи так чи інакше торкнуться всіх.