«Бабель»
Президент посилює контроль над парламентом
- Російський парламент складається з двох палат — Ради Федерації (верхньої) і Державної думи (нижньої). Будь-який колишній президент Росії автоматично стає довічним сенатором Ради Федерації.
- Президент може призначити до 30 сенаторів у Раду Федерації, сімох з них — довічно. Таким чином, кількість сенаторів зросте до 200. Із них 85 — це представники виконавчої влади від кожного регіону Росії. Їх призначає глава регіону, а кандидатури глав регіонів погоджує президент. Тобто після поправок безпосередньо або опосередковано від президента залежатимуть ще більше сенаторів — 115.
- Термін повноважень президентських сенаторів буде таким самим, як і у глави держави, — шість років. При цьому президент може звільнити будь-якого сенатора, призначеного до його вступу на посаду.
- Якщо президентові не подобається закон (зокрема й федеральний конституційний закон), що подолав його вето, то він зможе звернутися до Конституційного суду. Якщо судді вирішать, що закон суперечить Конституції, президент може його не підписувати. Раніше депутати і сенатори кваліфікованою більшістю могли подолати вето, і президент був зобовʼязаний підписати закон. За таким же принципом президент може попросити перевірити конституційність законів будь-якого субʼєкта федерації. Це посилює президентську владу над регіонами.
- Раніше президент був зобовʼязаний розпустити Держдуму, якщо вона тричі не затверджує його кандидатуру премʼєра — тепер ця умова не є обовʼязковою. Також у нього лишається право або відправляти у відставку уряд, або розпускати Держдуму в разі їхнього конфлікту (якщо Держдума двічі протягом трьох місяців проголосує за висловлення недовіри уряду). Після поправок президент отримає право розпускати нижню палату також за умови, що депутати відмовляться затвердити понад третину членів уряду, запропонованих премʼєр-міністром.
Президент посилює контроль над урядом і силовими відомствами
- Насправді, президент стає главою уряду, а премʼєр — чиновником, який виконує президентські доручення. Він визначає завдання, може очолювати засідання уряду і безпосередньо контролювати ті міністерства, які захоче.
- Президент призначає премʼєра і відправляє його у відставку, але сам уряд може зберегти (раніше він міг звільнити премʼєра тільки разом з усім урядом) і при цьому йому не обовʼязково розпускати Держдуму. Президент може сам прийняти відставку будь-якого міністра — раніше президент звільняв міністрів і віцепремʼєрів лише за пропозицією голови уряду. Він може і сам відправити у відставку будь-якого віцепремʼєра чи міністра, затвердженого Держдумою.
- «Силовий блок» уряду підпорядковується безпосередньо президенту. Крім Міноборони, ФСБ, МВС, МНС і Росгвардії, до нього увійдуть Мінʼюст і МЗС. Президент призначатиме голів цих відомств після консультацій з Радою Федерації (судячи з усього, «консультації» зводитимуться до виступів кандидатів у Раді Федерації перед призначенням). А от звільняти їх глава держави буде самостійно.
Президент посилює контроль над судовою системою і прокуратурою
- Президент представляє Раді Федерації кандидатів на голів, заступників і суддів головних судів країни — Конституційного і Верховного. З огляду на поправки, у РФ ухвалять новий федеральний конституційний закон, який надасть президенту право призначати всіх суддів інших федеральних судів.
- Тепер президент може ініціювати відставку суддів Конституційного та Верховного судів, а Рада Федерації — припиняти їхні повноваження. Раніше це могли робити тільки самі суди.
- Різко скорочується максимальна кількість суддів Конституційного суду, було 19 — стане 11. Також з визначення Конституційного суду приберуть слова про те, що суд здійснює судову владу «самостійно і незалежно».
- Президент може призначати генерального прокурора та його заступників, військових прокурорів, а також регіональних прокурорів навіть без узгодження з генпрокурором і місцевими парламентами. Для цього потрібні лише «консультації» з Радою Федерації. А от звільняти їх він може самостійно. Також президент зможе призначати і звільняти всіх інших прокурорів, аж до міських і районних, якщо буде ухвалено відповідний федеральний закон. Якщо закон не ухвалять, ця функція залишиться за генпрокурором.