— Уперше я потрапила на станцію «Академік Вернадський» за рік до того, як відправилася на зимівлю, у складі 23-ї сезонної експедиції. Раніше на станції ніхто не досліджував китоподібних, а мені запропонували розробити програму і почати над нею працювати, — розповідає морський біолог Оксана Савенко.
Науковиця провела на станції 16 місяців через те, що перед зимівлею вона приїхала в сезонну експедицію
Під час сезонного дослідження у 2018 році Оксана провела на станції два тижні. Раніше короткі поїздки були чи не єдиним шансом для українських науковиць потрапити в Антарктиду. Повернувшись додому, Оксана розробила річну програму досліджень і знайшла партнерів зі США, які досліджують в Антарктиці китів.
Згодом Національний антарктичний центр оголосив відкритий конкурс на зимівлю на станції «Академік Вернадський». Раніше офіційно науковицям не забороняли їхати на зимівлю, але неофіційне табу існувало. У публічних виступах з боку чоловіків-полярників звучали дискримінаційні висловлювання. Так, один з учасників зимової експедиції Євген Моїсеєнко розповідав, що через жінок чоловікам доведеться більше працювати на станції — мовляв, науковицям важко постійно відкидати сніг, щоб робити дослідження. Він згадував і про досвід Німеччини, яка у 1991 році відправила на зимівлю лише жінок. Вони начебто зламали на станції всю інфраструктуру, і їх довелося звідти евакуювати через два місяці. Хоча насправді науковиці провели там усю зимівлю без евакуації.
Українки востаннє працювали на станції «Академік Вернадський» у складі другої експедиції у 1997—1998 роках. Серед дванадцяти науковців було четверо жінок. До наступної експедиції жінок не взяли. Нібито через те, що одна з науковиць завагітніла та її «довелося евакуювати зі станції». Сама дослідниця розповідала, що під час експедиції виконувала обов’язки нарівні з іншими, а про вагітність усі дізналися після її повернення додому.
На зимівлю у 2019—2020 роках НАНЦ отримав 146 заявок, 32 з них — від жінок. Серед них була і Оксана, яку комісія обрала для роботи біологом на станції. Так втілилася давня мрія науковиці працювати в Антарктиді.
Комісія НАНЦ для зимівлі на станції обрала двох жінок: Оксану та лікарку Наталю Бабій Оксана стала першою українською науковицею з 1997 року, яка поїхала на зимівлю в Антарктиду
Оксана була однією з небагатьох науковиць, яка досліджувала поведінку дельфінів у Чорному морі. Вона їздила в Крим для досліджень, навчалася та працювала в Америці. До анексії Криму Савенко працювала в Росії, на Курильських і Командорських островах, Камчатці, Сахаліні, була в експедиції з дослідження білух на Соловецьких островах. На станції «Академік Вернадський» вона досліджувала морських ссавців і виконувала завдання, які отримала від науковців і організацій з України та Європи.
— Я відбирала мікробіологічні та ботанічні зразки, досліджувала накопичення стійких органічних забрудників у тканинах антарктичних тварин, спостерігала за птахами, вивчала популяційну генетику і живлення антарктичних тварин за допомогою молекулярно-генетичних методів, проводила гідрохімічні дослідження.
Оксана Савенко впродовж зимівлі на станції займалася дослідженням китоподібних
Дні на станції не схожі один на одний, розповідає полярниця. Іноді вчені можуть весь день працювати на інших островах, материку або в найближчих морських протоках, шукаючи китів, рахуючи морських птахів чи відбираючи різні зразки. Науковці можуть по декілька днів і не виходити зі станції та працювати в лабораторії. Деякі дослідження проводять вночі, тому всі прокидаються в різний час і снідають окремо. На обід і вечерю збираються разом.
— По п’ятницях ми прибирали, щосуботи ввечері влаштовували святкову вечерю, а в неділю у нас завжди був вихідний.
Одним з найскладніших моментів у зимівлі науковиця називає роботу в невеликому, замкненому колективі: «Для деяких колег це було чи не найбільшим випробуванням. До цього необхідно заздалегідь готуватися — так само, як до виконання наукової програми».
Проти попередніх експедицій Оксани, де, приміром, не вистачало води, щоб помитися, умови на «Академіку Вернадському» були комфортні. У приміщеннях — тепло, завжди можна було прийняти гарячий душ, піти до лазні, попрати речі в машинці. Рутинну роботу, каже Оксана, на станції можуть виконувати як чоловіки, так і жінки.
Донедавна Україна була однією з небагатьох країн, де науковиці не могли працювати в Антарктиді. Зараз неформально обмежений доступ до досліджень мають тільки жінки з Російської Федерації
— Були випадки, коли чоловіки намагалися відмовити мене переносити важкі речі, особливо під час розвантаження суден. Я старалася не сприймати це як дискримінацію і завжди наполягала на тому, що це мені під силу. Хоча одного разу, коли ми розчищали сніг на закріплених за кожним ділянках, колега переконав мене, що йому потрібна моя допомога в ремонті приміщення. Він запропонував разом прибрати сніг на моїй ділянці, щоб я швидше звільнилася. Пізніше я зрозуміла, що це була доброзичлива маніпуляція. Але деякі колеги потім звинувачували мене, що я погодилася на таку пропозицію.
Оксана каже, що не розуміє, чому раніше жінок не допускали до роботи на станції. Відмовка про те, що жінка може зламати техніку на станції, безглузда, бо допуск до роботи з приладами мають лише кваліфіковані фахівці. А «низька температура», до якої нібито не пристосований організм жінок, взимку рідко опускалася нижче десяти градусів.
— Я чекаю, коли стать науковців не матиме значення під час відбору кандидатів на зимівлю на станції. Дослідження мають проводити професіонали, незалежно від того — чоловіки це чи жінки. У біології в нас є чимало жінок, здатних скласти здорову конкуренцію колегам-чоловікам, але в деяких спеціальностях жінок з відповідним досвідом роботи поки майже немає. Це необхідно виправляти.
В Україні Оксана планує обробляти отриману в Антарктиді інформацію, проводити досліди в лабораторіях України та США, готувати наукові публікації та шукати фінансування і сучасне наукове обладнання для подальших досліджень.
Щороку на станції працює 12 полярників, а під час антарктичного літа приїжджають науковці в сезонну експедицію
До 1996 року українська антарктична станція «Академік Вернадський» належала Великій Британії