1
Проєкт Go_A як мікс електронної музики та етнічних мотивів у 2011 році придумав музикант Тарас Шевченко. Тарас уже мав музичний досвід: грав альтернативний метал у гурті Fat From Mars і співпрацював із Потапом в його ранніх реп-проєктах, зокрема у Потап&DjDoc, UGO, Left Bank Clan.
Нинішня вокалістка Катерина Павленко спочатку не входила до складу гурту й взагалі не планувала поєднувати своє творче майбутнє з електронікою. Катерина — співачка та викладачка народного вокалу. Вона переїхала з Ніжина до Києва у надії знайти рок-гурт, із яким хотіла би виступати. Разом з тим почала викладати вокал та заробляти гроші на цьому. Одна з її учениць зустрічалася із учасником Go_A. Гуртові був потрібен народний вокал на спільний трек з українським бандуристом Ярославом Джусем. Музиканти Go_A звернулися до Катерини, вона записала свій голос, а згодом стала другою вокалісткою.
Go_A випустили кілька пісень і намагалися знайти майданчики для виступів. Але виходило не дуже. «Був період, коли ми намагалися пробитися всюди, де тільки можна. Для рок-фестивалів ми були надто електронні, а для електронних — надто народні», — розповідає фронтвумен гурту Катерина Павленко.
Переломним моментом став виступ у київському клубі «44» в серії концертів молодих музикантів New Generation. Вони познайомились із Євгенією Стрижевською, яка тоді була арт-директором клубу, а також програмним директором фестивалів Jazz Koktebel і «Країна мрій».
«Мене завжди приваблює в музикантах певний баланс щирості, фанатичності та наявності смаку. У Go_A все це є. Я чула дуже багато нездорових експериментів із фольктронікою, етно-рок-джаз-попом та іншими жанрами часто від дуже крутих музикантів, які намагалися робити трендову музику. І тут прийшли Go_A — як ковток свіжого повітря. Дуже гучно, енергійно і цікаво», — згадує своє враження Стрижевська.
Вона покликала гурт виступити на фестивалі «Країна мрій», після чого Go_A почали запрошувати на інші фести, зокрема на «Трипільске коло», Kyiv Open Air, «ГОГОЛЬFEST», Polyana Music Festival. Змінилися й принципи гурту.
«У нас було кілька невдалих спроб поїздок на фестивалі, і ми вирішили, що не будемо нікому нав’язуватися. Коли ти приїжджаєш як гурт, який запросили, то до тебе зовсім інше ставлення й організаційні нюанси. Після того як ми прийняли таке рішення, ми почали їздити тільки туди, де нас чекають. І все стало класно», — згадує Павленко.
2
Go_A завжди працювали без продюсера та менеджера — усе робили самотужки. До того ж постійно змінювався склад гурту. Учасники підрахували, що за весь час склад змінився 11 разів. Зараз гурт це — Тарас Шевченко, Катерина Павленко, гітарист Іван Григоряк, який грав у десяти гуртах, серед яких «Колір Ночі» і «Тінь Сонця», і сопілкар Ігор Діденчук, котрий співпрацює з KHAYAT, Kalush, Аlyona Аlyona.
Хаотичність торкнулася й назви. Офіційно гурт називається Go_A — через нижню риску. Хоча початково назву писали через дефіс, так само найменувалися у Facebook і досі ніяк не можуть перейменувати офіційну сторінку, бо соціальна мережа не приймає правку.
Дебютний і поки єдиний альбом «#Ідиназвук» гурт випустив у 2016 році. Зробили це без масштабної промокампанії.
― Я не скажу, що альбом щось кардинально змінив. Ми просто його ніде не рекламували. Ми його видали, і він сарафанним радіо почав поширюватися, — розповідає Катерина.
Попри те, що музика гурту не пасувала форматові майже жодної радіостанції, трек «Веснянка» взяла в ротацію KISS FM. Пісня перемогла в конкурсі The Best Track in Ukraine і 6 тижнів трималася на першому місці хіт-параду 10 Dance.
Цього було замало. Аудиторія росла дуже повільно. У певний момент музиканти почали задумуватися над доцільністю існування проєкту. Але тут у жовтні 2019 року стартував Національний відбір на «Євробачення-2020».
3
Катерина розповідає, що ідею піти на Національний відбір підкинули шанувальники. Самі Go_A не вірили, що їх взагалі туди візьмуть, тому навіть не пробували подаватися. Але якось генеральний продюсер відбору Руслан Квінта почув в інтернеті пісню «Рано-раненько», і вона йому дуже сподобалася. Квінта прослухав увесь альбом і попросив зв’язатися з Go_A та запросити їх на відбір.
На підготовку до участі пішли майже всі зароблені за останні роки гроші гурту. Учасники витратили близько 500 доларів і 20 000 гривень на роботу візажистів, оренду костюмів, мастеринг пісні за кордоном.
Букмекери оцінили шанси Go_A перемогти вкрай низько: серед фіналістів нижчими за їхні були шанси лише у Давіда Аксельрода. На пресконференціях до Go_A підходило найменше журналістів. Усі ставили на TVORCHI, KRUTЬ або KHAYAT. Несподівано для всіх Go_A безапеляційно перемогли із піснею «Соловей» — вона отримала найвищий бал і від журі, і від глядачів.
Життя учасників гурту різко змінилося. У них почали постійно брати інтерв’ю, запрошувати виступити в Україні та за кордоном, «Соловей» почав звучати на радіо в кількох європейських країнах. «Мій друг з Польщі розповідав, що у них «Соловей» зараз звучить ледь не з кожної праски», — дивується і радіє Павленко.
Go_A почали готовитися до виступу у Роттердамі. Але всі плани зруйнувала пандемія коронавірусу. «Євробачення» перенесли на наступний рік — там гурт має виконати іншу пісню. Попри це, музиканти продовжують збирати нові досягнення. Наприклад, гурт переміг в ісландському онлайн-конкурсі Alla leið, тамтешній альтернативі «Євробачення».
4
Перемога Go_A викликала полярну реакцію в музичній спільноті. Суддя Національного відбору Андрій Данилко був у захваті та розповідав, що йому дуже сподобалися пісня і виступ. Фронтмен гурту «Антитіла» Тарас Тополя, навпаки, написав одразу кілька величезних постів у Facebook, де звинуватив гурт у зраді національної ідентичності.
Музикознавиця Любов Морозова називає Go_A міжетнічним.
― Порівняйте виконання української пісні «Жаль мені на козака» від колективів «Любисток» або «Кралиця» із тим, що робить з нею Go_A. У першому випадку — це шароварщина в найкращих традиціях. Go_A додає енергійний біт, електрогітару і водночас змінює лад у далекосхідну сторону та сильно зрушує темп. Вокал на фальцеті додає не тільки архаїчної народності, але й певної іграшковості з елементом знущання. Ось ця іграшковість містить у собі щось зловісне, наче у страшилці з Джокером. Разом із ритуальною мелодикою така музика зачаровує.
Чому ж тоді Go_A так довго залишалися поза увагою українського слухача? Андрій Уреньов, музичний продюсер гурту KAZKA, що теж часто комбінує народні мотиви з електронною музикою, вважає, що справа в недосконалості української індустрії.
― Є багато чудових колективів, які могли б викликати резонанс після появи на великому телеканалі. Із появою Нацвідбору змінилася загальна парадигма вибору артиста на «Євробачення». Люди почали голосувати не за відомих артистів (часто навмисно проти), а за свіжу кров. Повна відсутність зв’язку між талановитими індіартистами та їхньою потенційно широкою аудиторією — головна проблема цих музикантів.
Музика гурту має великі шанси стати популярною за кордоном, можливо, навіть більші, ніж на батьківщині. «Для людей за кордоном наш мелодійний та глибокий фолк сприймається як свіжа музика, яка відрізняється від знайомої їм мелодики. Для нас це звично, тому й не сприймається так гостро, — пояснює Уреньов. — До того ж фестивальна індітусовка за кордоном набагато більша за нашу. Відповідно, місць і приводів показати себе у такого музиканта там набагато більше».
«Одразу після виступу мені багато писали незадоволені слухачі, мовляв, «Соловей» дуже нагадує російську естраду 90-х («Здорово, Кострома — Здоровенько!») і взагалі заснований на російському фольклорі. Але гурт працює із настільки давніми й універсальними наспівами, що вони завжди будуть щось нагадувати», — відповідає на критику Морозова.
Самі Go_A намагаються не звертати уваги на обговорення їхньої перемоги. «Ми до критики звикли. Нас постійно всі критикували, ми постійно були поза тусовкою. Нас це не дивує. Ми знали, на що ідемо. Багато критики ми отримали ще до того, як вийшли на сцену конкурсу», — говорить Павленко.
Євгенія Стрижевська додає, що Go_A — це не просто музичний проєкт, а й «люди зі здоровою психікою, тому прекрасно розуміють певні риси нашого народу».
Роботи стало набагато більше, але Go_A залишаються гуртом, який адмініструє себе сам. Наразі шукають концертного директора і людей, які могли б допомогти з піаром і веденням соцмереж. «Навіть пост із подякою за перемогу ми написали за тиждень після неї, бо просто не встигали це зробити», — каже Катерина. Утім, поки що їм не вдалося знайти «своїх» людей.
Завдяки карантину і переносу всіх виступів у гурту з’явилася можливість сконцентруватися на власній творчості та нарешті записати другий альбом. Це відбувається у власній студії Тараса Шевченка Kobzar Records. Катерина каже, що після перемоги в учасників гурту зʼявилася надія:
― Чесно, ми не думали про альбом, бо останнім часом вже руки опускалися. А зараз з’явилося якесь світло в кінці тунелю, і ми стали дуже продуктивними.