Щоб зупинити пандемію COVID-19, фармакологічні компанії по всьому світу працюють над створенням понад 70 вакцин від нового коронавірусу. Деякі прототипи вже тестують на людях. Проте, за прогнозами вчених, ефективну вакцину вдасться створити не раніше як за рік-півтора. «Я не думаю, що вакцину буде створено швидко. Я був би дуже вражений, якби її вдалося створити за 18 місяців», — каже один з творців вакцини проти збудника ротавірусної інфекції Пол Оффіт.
Не виключено, що вакцини не буде взагалі. Таке вже бувало раніше. У 1984 році науковці вперше ідентифікували вірус ВІЛ. Тоді вони спрогнозували, що вакцина проти нього буде готова через два роки. Її досі немає, а за цей час від недуги загинуло 32 мільйони людей. Десятиліттями марно намагаються створити й вакцину проти гарячки денге. Щороку нею інфікуються чотириста тисяч людей. Складно створити вакцину навіть проти риновірусів та аденовірусів — патогенів, які спричиняють симптоми застуди.
Якщо вакцину від COVID-19 не вийде швидко створити, це означатиме, що людям доведеться співіснувати з коронавірусом і шукати способи уповільнити його поширення. Для цього можуть згодитися експериментальні препарати та медикаменти для лікування інших хвороб. У США вже дозволили застосовувати у екстрених випадках препарат «Ремдесивір», що зазвичай використовується для лікування Еболи. Досліджують також можливість лікування пацієнтів за допомогою плазми крові.
Якщо будь-який засіб бодай ненадовго скоротить термін перебування пацієнта у відділенні інтенсивної терапії, це збільшить кількість вільних ліжок для важкохворих на COVID-19. Проте жодні ліки не зможуть запобігти новим інфекціям. Пандемія стихне, проте люди усе одно хворітимуть на COVID-19.
У такому разі, на думку науковців, потрібно буде запроваджувати глобальні реформи, щоб знизити ризик заражень. Думки щодо того, як саме це краще зробити, різняться.
Доктор Девід Набарро, професор глобального здоровʼя в Імперському коледжі Лондона, вважає, що на час відсутності вакцини потрібно запровадити спеціальний «соціальний договір». Згідно з ним, після повернення до нормального життя люди повинні самоізолюватися за потреби. Наприклад, у разі появи симптомів коронавірусу або контакту з хворим на COVID-19.
Тим, хто має кашель або легкі симптоми захворювання, тимчасово не варто ходити на роботу. Отже, ставлення до віддаленої роботи має змінитися. Робота з дому, принаймні періодична, повинна стати звичним способом життя для багатьох людей. А компаніям слід підлаштувати графік роботи таким чином, щоб офіси не були переповнені.
Пітер Хотес, декан Національної школи тропічної медицини Медичного коледжу Бейлора в Хʼюстоні, своєю чергою, наголошує, що варто реформувати медицину. Потрібно відстежувати контакти людей, проводити діагностику просто на робочому місці, відстежувати поширення хвороби та вчасно впроваджувати соціальне дистанціювання.
У разі мінімальної передачі захворювання можна відкрити спортивні змагання та інші великі зібрання. Турніри на кшталт чемпіонатів з футболу — проводити відповідно до графіка за умови, якщо спортсмени регулярно проходитимуть тестування. Бари та ресторани можуть працювати, якщо відвідувачі дотримуватимуться соціальної дистанції. Проте час від часу суворі обмежувальні заходи все одно потрібно повертати. Найімовірніше, кожної зими.
За відсутності вакцини покращити ситуацію може й створення «групового імунітету» (коли більшість популяції стане імунною до хвороби). Проте велика кількість людей, ймовірно, усе одно загине. Яскравим прикладом цього є кір — перш ніж використання вакцини стало поширеним, на цю недугу щороку хворіли 2—3 мільйони людей.