«ДахаБраха» — український музичний етно-гурт. Назва гурту складається зі слів «давати» та «брати» за словником Грінченка.
Ольга Закревська / Сніжана Хромець / Артем Марков
1
У 2001 році студент-філолог з Вінниччини Марко Галаневич приходить до студії «ДАХ», щоб познайомитися з режисером Владом Троїцьким. Той одразу пропонує йому вивчити текст і пробуватися у виставу.
— Я здивувався, що все так просто. Пішов учити. Учив місяць. Приходжу, а Влад сміється: «Ти куди пропав? Давай роби щось», — згадує Галаневич.
Так Марко стає актором. Троїцький у той час захоплюється ідеєю відродження українського музично-драматичного театру і робить дві вистави з народними ансамблями. Вони вражають студенток Київського національного університету культури і мистецтв, подруг дитинства Ніну Гаренецьку, Олену Цибульську, Ірину Коваленко й Олександру Гарбузову. Дівчата разом співають в ансамблі «Кралиця» при університеті.
Троїцький спільно з Олегом Скрипкою організовують вечорниці, або ж «Салони». Люди збираються в театрі «ДАХ», п’ють вино, обговорюють культуру та виступають одне для одного. Туди запрошують і четвірку дівчат. Режисера вони не вражають.
— Ми заспівали гарну ліричну українську пісню, і Влад сказав: «Дівчата, ну співати ви не вмієте». І ми так трохи були в шоці. Скільки фестів, скрізь гран-прі. Він [Троїцький] пояснив, що ми «слащаво співаємо от фонаря» й самі не розуміємо, про що, — згадує Ніна Гаренецька.
Влад усе одно запрошує дівчат попрацювати разом і розширити кордони українського фолку. До квартету він пропонує долучити Марка. Галаневич досі не може пояснити, чому саме йому це запропонували. Так у 2004 році з’являється проєкт, що пише музику для вистави «Макбет. Пролог». Згодом додаються ще дві вистави за п’єсами Шекспіра, і всі вони разом отримують назву «Україна Містична». Музику до них виконує «ДахаБраха». Назва пішла від слів «давати» і «брати», а жанр гурт вигадує собі сам — етно-хаос.
Ольга Закревська / Сніжана Хромець / Артем Марков
Менеджеркою Влад призначає Ірину Горбань, яка працювала адміністраторкою театру та шекспірівського проєкту. Вона згадує, що перші самостійні виступи були на фестивалях як додаток до вистав.
— Це і перші «Шешори», і купа фестивалів у Польщі та Угорщині. На той момент я займалась і театром, тому не було розділення між проєктами: пропонували всім усе й одразу. Я робила розсилки по фестах, розносила демки по київських клубах, запрошувала на всі прем’єри посольства. Ми грали безкоштовно на купі заходів, вигадували івенти, коли десь гастролювали з театром. Наприклад, у Лондоні у 2007-му мали десять вистав «Макбет. Пролог» у Барбікан-центрі. Ми робили борщ-паті вдома у журналіста Пітера Калшоу. Років десять ми взагалі, здається, ні від чого не відмовлялися, крім принципових моментів.
Перший альбом у 2006-му гурт випускає не у студійній версії, а записаний наживо під час концерту в театрі «ДАХ», і називає його «На добраніч».
2
У 2007 році виходить студійний альбом «Ягудки», куди увійшла частина пісень із «На добраніч». Саме його гурт вважає першою повноформатною роботою. Академічна та фольклорна спільноти неоднозначно сприймають дебют, а популярні радіостанції не беруть музику в ефір, бо не формат.
— Через свою успішність «ДахаБраха» — наче червоне сукно для академічної та фольклорної музики України. Академісти лають їх за непрофесіоналізм, фольклористи — за надто вільну роботу з традицією. «ДахаБраха» виконують задачі іншого рівня: це синтез мистецтв та релігій. Кожен їхній виступ — як релігійне таїнство, — говорить музична критикиня Любов Морозова.
Головною візуальною «фішкою» гурту стають костюми. Високі жіночі шапки гурт вигадує, а всі вірять, що це забутий атрибут української культури. «Ми довго шукали, в якій же традиції є подібні жіночі головні убори, і ніде їх не знайшли. Хіба що в Болгарії іноді використовують схожі, але й вони винятково чоловічі, й носять їх тільки у певні свята», — розповідає Марко.
Олена Цибульська — вокал, перкусія, басовий барабан. Ніна Гаренецька — вокал, віолончель, басовий барабан.
Ольга Закревська / Сніжана Хромець / Артем Марков
Марко Галаневич — вокал, дарбука, гармошка, діджеріду, губна гармошка, кахон, акордеон. Ірина Коваленко — вокал, джембе, перкусія, басовий барабан, жалійка, флейта, рояль, акордеон, гармошка, укулеле.
Ольга Закревська / Сніжана Хромець / Артем Марков
Після виходу альбому «Ягудки» Саша Гарбузова переїжджає за кордон і залишає колектив. Гурт продовжує існувати як квартет. Першим альбомом у новому складі стає лонгплей «На межі» 2009 року.
3
Над третім студійним альбомом Light із «ДахаБраха» працюють колишні музиканти гурту Esthetic Education. За саунд-продюсування та аранжування береться Юрій Хусточка, а за зведення — гітарист Ілля Галушко. За звучанням альбом наближається до індіпопу.
Після виходу Light у 2010 році гурт починає більше виступати за кордоном і менше — в Україні. Пісні з цього альбому стають хітами стримінгових сервісів (найпопулярніша — Baby) і привертають увагу закордонних букерів.
— Ми відчули, що певний матеріал відрізняється, склали його докупи і зрозуміли, що він звучить лайтовіше, — так і з’явилася концепція альбому Light, — розповідає Марко Галаневич.
Музичний оглядач і директор з розвитку премії YUNA Ігор Панасов згадує, як потрапив на їхній виступ на фестивалі Jazz Koktebel 2014 року: «Це було як шоу The Chemical Brothers, тільки з живими людьми».
«ДахаБраха» майже не витрачає гроші на рекламу. Вони роблять ставку на живі виступи. Колектив їздить на важливі шоукейси — фестивалі для професійної спільноти, де організатори та менеджери обирають гурти для подальшої співпраці. На шоукейсі WOMEX у Греції гурт називають відкриттям фестивалю. Там «ДахаБраха» укладає контракт з агенцією Riot Artists, яка організовує їм два десятки виступів Північною Америкою.
Про гурт «ДахаБраха» пишуть у The New York Times і Rolling Stone, їх запрошують виступити у Центрі мистецтв ім. Джона Ф. Кеннеді та на фестивалі Bonnaroo.
Паралельно гурт, разом із усіма діячами центру «ДАХ», бере активну участь в українській революції. «ДахаБраха» виступає на Євромайдані ще на сцені під стелою Незалежності, за день до побиття студентів. Із початком війни на кожному концерті гурт розповідає про анексію Криму й окупацію Донбасу, а також долучається до акції #FreeSentsov. У 2013 році гурт вирішує не виступати в Росії, хоча пропозиції надходять і досі.
У 2015-му «ДахаБраха» першим з українських гуртів виступає на NPR Music Tiny Desk і KEXP. Їх також запрошують зіграти на британському шоу Later… With Jools Holland разом із Девідом Гілмором і The Libertines.
4
— Це був черговий концерт туру. Був страшенний дощ, болото під сценою, від якого вся публіка була в захваті, але нас воно не особливо надихало. Я не зрозумів того приколу, я людина з села, я з того болота вибирався усе життя. А тут мене запхали в цю Британію, і я маю знов це місити, — сміється Марко, згадуючи виступ на найпрестижнішому фестивалі світу Glastonbury у 2016 році.
Далі йде альбом «Шлях». Його концепція — це велика мандрівка Україною, подорож чумака, яка зшиває країну в непрості часи. За нього через чотири роки музиканти отримають Шевченківську премію. «ДахаБраха» починає виходити зі статусу нішевого гурту в площину популярної музики. Зокрема, завдяки пісні «Заманили» — колаборації із Джамалою, яка щойно виграла «Євробачення». Джамала так згадує своє знайомство з гуртом:
— Ми познайомилися давно на фестивалі Jazz Koktebel, ще коли він був у Коктебелі, і довго планували просто зустрітися. Якось я таки заїхала в «ДАХ» і взяла свої вірші. Я почала співати, Ніна одразу награла басову партію на віолончелі, Марко наспівав свій речитатив, Ірина почала співати «На добраніч, Галю», а Оленка шукала ритми на своїх чарівних перкусіях. Уже за годину-півтори у нас була майже готова пісня. Вона будувалася на ходу, збиралася наче пазл. Ми й самі були вражені тим, наскільки все легко й круто пішло.
«ДахаБраха» на фестивалі Jazz Koktebel
Юрій Стефаняк / Сніжана Хромець / Артем Марков / «Бабель»
«Заманили» стала першою піснею, із якою «ДахаБраха» потрапили в ротацію поп-радіостанцій та отримали першу шоубізнесову премію — YUNA за найкращий дует. Два роки — 2016 і 2017 — гурт проводить у гастролях світом. Колектив запрошують виступити на «Голосі країни», відбувається їхній наймасштабніший концерт на батьківщині — розігрів гурту «Океан Ельзи» на «Олімпійському». Друге життя отримує «сплячий» хіт «Шо з-під дуба», який вийшов ще в дебютному альбомі. Він потрапляє до саундтреку популярного американського серіалу «Фарго» і в рекламу бренду Девіда Бекхема House 99. Усе це дозволяє у 2019-му, на п’ятнадцятому році існування гурту, зібрати київський «Палац спорту» на сольний концерт.
— Ніколи не забуду, з яким хвилюванням вони говорили 6 грудня зі сцени, наскільки довго чекали на цей день. Можна стати відомим музикантом у світі та не бути особливо потрібним своїй землі. Але тоді у глибині душі житиме відчуття, що ти втратив батьківщину, — згадує Ігор Панасов.
5
Марко Галаневич називає кілька причин успіху гурту на міжнародній сцені: театральний бекграунд, вдалі образи з шапками, відсутність поганих концертів і вплив Влада Троїцького. Влад не бере участі в операційній діяльності гурту, але постійно присутній під час творчого процесу та ухвалення ключових рішень. Іра Горбань зізнається, що для неї завжди важко пояснити роль Троїцького — він «деміург і режисер» і водночас такий самий учасник гурту, як інші. Про роль Троїцького згадує і Джамала:
— Коли ми зробили пісню, вирішили зіграти її на концерті у ДК КПІ. Хоча розуміли, що вона для нас ще є демкою. Коли Троїцький почув цю версію, він сказав: «Ні, переборщили з театральністю і фольклорною цитатою». У нас насправді було дуже багато шепоту та якихось «вовків». Ми прислухалися й погодилися.
Критикиня Любов Морозова вважає, що гурту допомагають особливості українського фольклору: «Україна — одна з небагатьох країн, де досі існує фольклорна традиція. «ДахаБраха» — не реконструктори, а органіка цієї традиції. Те, що відбувається на їхніх концертах — не стилізація, не пародіювання бабусь із глибинки. Вони генерують щось актуальне, яскраве, живе, при цьому зводять у культ побутову музику».
Тетяна Вільчинська / Сніжана Хромець / Артем Марков
«ДахаБраха» уже вплинули на сучасну українську музику. Учасниця дуету YUKO Юлія Юріна каже, що без них не було б її гурту:
— Думаю, років за сто це буде фольклором нашого покоління і відбитком культури ХХІ століття. Якби не їхній концерт із Port Mone 2012 року, то YUKO б не було. У той момент мій мозок вибухав від розуміння, що з фолком можна працювати ось так. Після того моє навчання в університеті [культури] звелося до планів створити свій гурт і робити щось подібне, але на свій лад.
У новому альбомі «Аламбарі» змішано стільки стилів і навіть мов, що в них легко загубитися. Український фолк стає основою для блюзу, рок-н-ролу, металу, німецької літератури, англійської класики, українських поетів-шістдесятників. Після завершення карантину гурт знову поїде у велике турне. Музиканти ж ставляться до свого успіху з притаманною для них іронією. «У нас ще купа справ попереду — жодної «Греммі» не взяли, у фільмі Джармуша не звучали, в Японії, Ісландії та ПАР не грали», — каже Горбань.